Садити КАРТОПЛЮ — традиція чи ТРАВМА?  Як ГОРОД став нашим сімейним тімбілдінгом?

Садити чи не садити? Чому картопля — це більше, ніж просто овоч? Як пов’язана картопля з пострадянською травмою? Чого саме ми навчаємо дітей, коли кличемо на город? Чи можна сказати «ні» картоплі — без почуття провини? Чи справді картопля — це про єднання? В цьому випуску Слей Шоу ведуча Марія Тучка aka ТУЧА разом із психологинею Таїсією Осадчою розмірковують про саджання картоплі як культурне явище. Від мемів і ностальгії — до психологічних глибин і соціальних коренів. У відео порушуються теми родинної травми, спадку Голодомору, пострадянського дефіциту, маніпуляції через їжу та сили ритуалів. Ми дізнаємося, чому картопля стала символом об’єднання і водночас покарання. Чому досі не всі можуть сказати «ні» городам — навіть коли не мають сил. Дивимось на «копання картоплі» як на соціальну драму з елементами комедії. 0:00 - У всіх ЦЕ було! 0:56 - Усі саджають! 1:52 - Житомир та Львів про картоплю. 4:32 - 50% картоплі до смітнику... 5:39 - Город — це сімейний тімбілдінг. 7:22 - Економічна доцільність чи колективна травма? 8:20 - Радянське минуле, дачі та городи 10:26 - Маніпуляція їжею? 11:16 - Опитування: саджати чи не саджати? 13:42 - Чому ми так любимо картоплю? 14:54 - Чому українці страждають? СРСР, Сталін та християнство. 17:06 - Ментальний мазохізм чи гроші? 18:10 - Кайдани: шукайте чи порвіте!