100-річчя легендарної бібліотеки на Зеленій, спадок Шептицьких, фотоархів Ольхомяка, дерево вайфаю

Доброго здоров'я.

В ефірі програма «Гоу-Про» на першому західному.

Я ведучий Олег Радик, який такий ведучий, який не ходить до бібліотеки, тому, користаючись можливостями, запросив нас гостю, керівничка комунального закладу Львівської обласної ради, Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека.

Добрий день, пане Оксана Куменська.

Вітаю, вітаю.

Це заклад для вчителів?

Можна сказати, що раніше це була така академічна бібліотека суто для освітян.

Зараз ми вийшли на трошечки інший рівень, тобто для всіх охочих.

А хто в більшості ходить?

В більшості, звичайно, що ходить цільова аудиторія, тому що наш книжковий фонд розрахований на педагогів.

Це є педагогіка, це є філософія, це є історія.

Але ще раз наголошую, що зараз бібліотека обслуговує всіх охочих без обмежень.

Але ходять в більшості?

Ходять в більшості.

Ми зараз пробуємо рекламувати, промоція, щоб ходили.

Де ви знаходитесь?

Скажіть трошки про стоїча буде вашого закладу.

В нас гарна локація, тобто ми практично ближній центр міста, це є Зелена, 24.

Вулиця Зелена вже вона роками так називається, тобто ніхто не перепутає.

Гарне в нас приміщення.

Це початок Зеленої вулиці?

Так.

Так, це є початок зеленої, окремо стояче приміщення, це палацик 19 століття з частковим таким садом.

Можна піти в сад почитати?

Можна.

Прекрасно.

Бібліотеці цього року виповнюється 100 років, вона заснована 1 грудня 1925 року, це ще була Польща.

І заснована вона не в цьому приміщенні, в це приміщення вона переїхала в 1947 році.

До цього історія трагічна.

Останні власники даного приміщення – це була родина Шептицьких.

Наймолодший брат Андрея Шептицького, Леон Шептицький, він придбав це приміщення для своєї родини.

Щоби бути ближче до Андрея Шептицького, він придбав у Львові, так як вони постійно переживали…

проживали в Прилбичах, вони собі придбали цей палацик для того, щоб вся родина, всі братиші Птицькі тут збиралися, що і відбувалось.

Придбав він його в 1920-х роках.

І в 1939 році, коли розпочалася вже Друга світова війна,

Леона, його дружину Ядвігу, розстріляли в Прилбичах.

Дітей вони встигли відправити в Польщу, тому маємо нащадків Леона та Ядвіга.

І їхній нащадок, правнук, він зараз активно нам допомагає.

Ян Гравшептицький.

Поїжджає до вас, ви знайомі?

Так, він живе на дві країни.

Польща, Україна.

Проживає, помешкання має недалеко від бібліотеки.

І найближча його лекція, він має свою таку авторську лекцію.

Генеалогічне дерево родуші птицьких.

Найближча лекція, це зараз на правах реклами, 20 червня.

Не заперечую.

20 червня о 18-й годині, Зелена, 24, лекція Яна Графа Шептицького «Генеалогічне дерево роду Шептицьких».

Володіє українською?

Так, він дуже добре говорить українською, практично ідеально.

Зрозуміло.

Що ще у вас є?

У вас є якийсь музей архів Володимира Олюхомяка.

Так.

Рекламуєте.

Рекламую.

Цей музей нам подарували для бібліотеки завдяки меценатству Зіновія Козицького.

Він допоміг, щоб ми зробили...

приміщення, яке би відповідало музейному такому статусу, передали нам цінний, неопрацьований архів фотохудожника Володимира Ольхом'яка.

Цінний він тим, що його ще ніхто не опрацьовував.

Яких років цей фотохудожник був?

Рекламуйте, мені нічого не говориться.

Я, на жаль, каюсь.

Його доробок дуже великий.

Які роки?

Він починав фотографувати 60-ті, 70-ті.

Він прожив 98 років, тобто десь до 2008-2009 року він ще фотографував.

Це все є задокументовано.

Це є світлини і негативи, які дуже гарно структуровані в паперові конвертики з підписом.

Дуже цінним є те, що він фотографував дуже багато сакральної архітектури Львівщини.

І цих церков фактично зараз фізично немає.

Це оцифровуєте?

Так.

Вже багато оцифрували?

Так.

А де можна ознайомитися?

Ми завжди проводимо, бібліотека 3-4 рази на рік проводить презентації, опрацювання, оцифрування архіву музею Володимира Ольхом'яка.

В електронному варіанті ми ще не виставляли.

Чому?

Тому що мало людей над цим працює, об'єм дуже великий і ще ми так узлагоджуємо інтелектуальне право.

Можуть бути нюанси.

Так.

Хоча ми маємо дарчу на цей архів, але ми маємо захистити себе, як ми власні.

Я зразу, бачите, на бартер мої сайти розраховують на перші фотографії.

Ласкаво прошу, ми на увазі колекцію якихось 10-20 фотографій будемо також доєднуватися, окультурюватися будемо.

Дякую.

Що ще ви там проводите?

Крім того, щоб прийти взяти книжку?

Так, бібліотеки зараз у всьому світі, не тільки в Україні, не тільки у Львові, у всьому світі бібліотеки стають на інноваційний шлях.

Чому?

Тому що є… Я дуже не люблю тих всяких мудрих слів інноваційний.

А отак на який шлях стоїть?

Сучасний, сучасний шлях.

Що бібліотека – це не тільки книга, бібліотека – це є простір, куди можна прийти, навіть просто посидіти.

Просто посидіти і своє ментальне здоров'я зберегти.

Можна прийти на клуб.

Є клуб рукоділля, клуб вивчення української мови, я би сказала, навіть вдосконалення української мови.

Цей клуб веде фольклорист, наш професор Ярослав… До вас можна ходити замість той…

Такий клоун Гончаренко робить всякі такі польські мови і так далі, а до вас можна ходити безплатно і ніхто не буде в голову лізти.

Так, у нас все безкоштовно, дуже багато заходів.

Ще раз повторюю, рукоділля, в ній не підходить.

Далі.

Клуб вивчення і вдосконалення української мови.

Є люди?

Є. Це хто?

ВПО?

Так.

Це задумувалося в 22-му році.

Ми починали для ВПО.

Цікаво зараз багатьом.

Можуть навчитися, як хочуть?

Можуть.

Я ще раз наголошую, це не навчання української мови.

Це вдосконалення через фольклор.

Веде професор-фольклорист Ярослав Гарасим.

Наш професор, який балотувався на ректора.

Добре.

А її вчаті, до речі, удосконалюють українську чи галицьку?

Українську.

Я знаю одного студію, він приїхав сюди з Донецька, він спеціально наняв вчителя вивчити галицьку.

Чудово.

Найактивніший, найуспішніший наш клуб – це «Вивчаємо видатні постаті України».

Працюємо щотижня дві чи тричі рази.

Щотижня.

На наступний тиждень у нас буде п'ять заходів.

Всі п'ять робочих днів – це «Вивчаємо видатні постаті України».

У нас тут при обласній адміністрації створена така структура, можна сказати, комісія чи група по поверненню національної пам'яті і так далі.

То я думаю, ми з вами будемо робити певні спільні якісь речі.

Чудово, дуже раді.

Тобто тут абсолютно пересікаються і нам якась і приміщення було би потрібно для зустрічей.

Я вас ознайомлю, можливо, якось доєднаєтеся.

Гарно, дякую за пропозицію.

Це зрозуміло.

Тут мене пише, окрасу бібліотечного фонду є що у вас?

Але так рекламуйте, щоб не вкрали.

Добре, це є цінний фонд цінної та рідкісної книги.

Цей фонд – це те, з чого починалася наша бібліотека.

Тобто це є книги 18-19 століття.

Коли започатковували нашу бібліотеку, це було 1800 книг.

І з нього утворилась наша бібліотека.

Ці книги були в небезпеці.

В 60-х роках їх мали спалити.

Польською?

Польська, німецька, старослов'янська.

Радянська влада, совєцька, дала наказ їх знищити, спалити.

Але свідомі працівники, було дві працівниці, які сховали на нашому стриху за коменом ці книги.

Вже їх немає в живих?

На жаль, немає, але одна з них дожила до нашого відновлення незалежності і в 1991 році вона призналася.

Пам'ятаєш, що не у Ніла, а прізвища, на жаль, не пам'ятала.

Згадайте, маю на увазі, бо це світі люди.

Як вас, давайте я трохи зіпсую націю, яка у вас зарплата?

Насправді маленька.

Зарплата маленька, люди працюють на ентузіазмі.

Це якась така традиція?

На жаль.

Великий ваш штат?

35 людей.

Мужчини є?

Є. Бронювання є?

Бронювання нема.

Але працюють.

От цифрово є мужчина 50 років, інші працюють.

Не буду рекламувати, щоб не прийшло це цікаве.

Працюють з задоволенням, насправді.

Ради чого до вас?

Скільки відвідувачів?

Відвідувачів, ну, планово 5 тисяч на рік.

Що таке планово?

О, Радянським Союзом заправлено.

Так, так, бібліотеки.

Якщо 5 тисяч нема, то пані Оксана на ковір до Паски, так?

Так.

Ви знаєте, що діяльність бібліотек керується законом, який був прийнятий 1995 року.

Все потребує інновації, все потребує перегляду.

Але ми до цієї цифри максимально дотягуємося.

Зараз дуже багато враховується ще онлайн користувачів.

Є можливість.

Так.

І ті, які приходять на заходи, вони також цікавляться нашими фондами.

Тому завдяки тому, що ми популяризуємо себе, люди приходять насправді масово.

Якщо ви зайдете на нашу ФБ сторінку, ви побачите, наскільки бібліотека активно себе популяризує.

Ми побачимо по переглядах цієї передачі.

Чи ви поб'єте рекорд, чого я вам бажаю.

Але реально 5 тисяч має бути, якщо не буде, то що?

Якщо не буде, понижується група, там є бібліотеки по групах, і тоді менша зарплата в керівного складу.

Яка зарплата?

Середня.

20 тисяч мають?

Ні.

15?

Хістак.

Премії бувають?

Виключно, якщо Олег Володимирович підпише.

Але головне, що особисто скину на наш ефір.

Добре, які новини?

Старші люди, молодші, діти ходять?

Чи це тільки викладачі?

Ні, ми залучаємо на всі наші… Можна приходити?

Можна.

Виклануйте це.

Є фонд книжкової дитячої літератури.

І обов'язково ми залучаємо на всі наші заходи школярів і студентів.

У нас є такий проєкт «Проведи академічну пару в бібліотеці».

Тобто я домовляюся з викладачем…

З якими вишами?

З вузами.

Є підписаний меморандум Львівський торговельно-економічний університет, вони дуже активні, дуже часто вони приходять.

Однозначно університет Франка, тому що пан Гарасим популяризує теж наше це проводи академічну пару в бібліотеці.

Зараз напрацьовуємо ще з політехнікою, так як маємо з пані Наталією Шаховською.

Ще інші проекти, це проект книгокра, якщо ви, можливо, чули, для популяризації книгочитання шкільного віку.

Тому, думаємо, що і їхніх студентів теж заманимо до себе.

Популяризуємо таку послугу для студентів дуже цікава і дуже, знаєте, потрібна.

Коли студент пише якусь роботу, чи дипломну, чи навіть звичайний реферат, він приходить, звертається в відділ бібліографії, йому складають список літератури, йому підбирають книги, йому кажуть, в яких книгах які питання можна знайти.

Цей весь супровід бібліографічний, безкоштовний, і ми завжди закликаємо студентів, приходьте, вам у всьому допоможуть.

Які плани створення безбавірного простору садші птицьких?

Що це таке?

Так, я вже сказала, що на території в нас є кусочок саду, кусочок ми вже втратили в 90-ті роки.

Втратили, бо виробили, чи втратили, бо вкрали у вас?

Ні, не можу сказати, в 90-х мене там не було, але там побудований будинок.

Той сад, що в нас при вході, хочемо, він такий, знаєте, як оаза, зелена оаза, особливо зараз, коли… Що за дерева?

Так, дерева різні є, дерева ще є ті, що пам'ятають.

А скільки там метлів, які воно великих?

Фотографії будуть, так?

Фотографії будуть, так.

І ми хочемо його зробити, по-перше, безбар'єрним, по-друге, зробити там вікно обслуговування, щоб кожна людина могла через це вікно обслуговування прийти, замовити пресу, свіжу в нас є преса, поставити кавовий апарат, випити кави, почитати пресу, знаєте, на такий західний манер.

Шукаємо спонсорів.

Користуючись, багато треба грошей?

Спочатку хочемо зробити доступність, тобто підйомник такий на другий поверх і інклюзивну вбиральню.

Підйомник і цю вбиральню ми співпрацюємо з Лівською міською радою.

Три мільйони треба на це.

По співфінансуванню, тобто половину дає місто, половину область.

А простір безбар'єрності, там вже розумієте, немає ще ПКД, але все залежить від фантазії.

В мене, наприклад, бачення в тому саду зеленому поставити ще дерево вайфаю, поставити столики, поставити... Качелю.

Так, щоб було людям комфортно.

І в першу чергу ми є недалеко локально від госпіталю.

Колись він був на Чехова, тепер госпіталь Личаківська, 23 їхня адреса.

Хлопці на кріслах колісних до нас хвилин 10.

Посидіти в саду, дерево вайфаю, щось почитати, випити кави.

Це була би чудова локація.

Ви гроші не можете заробляти?

Ми не можемо.

Маленький є спецфонд, але виключно, що ми здаємо списану літературу.

Російську літературу ще не спалили?

Російську ми не палимо.

Ми списуємо пропагандистську, советську літературу, яка є чітко пропагандистського напрямку.

Списуйте, давайте мені, я для історії збережу.

Ми по одному екземпляру якоїсь класики ми лишаємо, архівуємо, не для загального такого доступу, але в бібліотеці.

Тепер ви мене зацікавили, тепер я точно до вас.

Можете мені сказати, як ви думаєте, скільки в нас книжкового фонду?

Я не уявляю.

Ну, я не той.

Скільки?

420 тисяч.

Це як пів Львова кожного.

Так.

Весь перший поверх.

Загальна площа наша 1100 квадратів.

Весь перший поверх.

Це як книжковий форум.

Зайду, пані Оксано.

А то ми з вами тільки на виставках в залі бачимося.

Так що я обов'язково з вами.

Дякую вам за ефір.

Здоров'я, успіхів і наснаги.

Щиро дякую.

І зарплати.

Дякую.