Чому закрила youtube-канал на 100k @MAGStories

З вами Мех, це мій мегаблог.

Я рада бачити вас на своєму каналі.

І це зима в Сеулі.

Я б, насправді, думала, запишу якийсь затишний влог, бо було сонячно, але ніфіга, тут холодно.

Я така, окей, прийняв, все добре.

Так, що я вам можу сказати?

Ви питали, я тут, щоб відповісти на ці запитання.

Що там у нас з каналом McStories?

Як все так закинути канал на 130 тисяч підписників на момент публікації останнього відео?

І що відбувається зараз взагалі?

Я досі отримую питання в дірект.

Тож, поетапно.

По-перше, Mac Stories існує вже багато років.

Цей канал присвячений новинами, де зараз я себе, певно, не бачу.

Причин було кілька, чому я перестала себе бачити в цих новинах, як емоційна складова, так і професійна.

Емоційна – це те, що я все-таки...

Не вчилася на журналіста, я не вмію якось розмежовувати, знаєте, особисте і ту інформацію, яку ти от даєш людям.

Я все це пропускала через себе щоразу, як на мене це було доволі травматично, тому в якісь моменти така, оу, стоп.

Так не може бути.

Я дуже вже відокремила себе від якогось соціального особистого життя, від своїх друзів, подружок.

Усе по списку далі.

Тобто ти мусиш слідкувати за новинами.

Це великий потік інформації.

Ти із найгіршого, знаєте, шукаєш ще гірше.

І найважливіше, бо це питання соціальні, політичні.

І з цього виходить також постійні погрози як судами, так і якісь політичні сили звернення.

Так вони були.

Тобто

Я така, блін, ну це трохи не туди, куди я рухалася, знаєте.

Я лише через два з половиною роки на момент зупинення каналу Make Stories, я згадала взагалі про ту саму професійну свою складову, що я ще якби блог знімала і лайфстайл, я тут про себе розповідала колись людям, про свої плани, мрії, амбіції, досягнення.

Ми зростали разом з моїми підписниками.

Підписники – саме ті люди, які дали мені можливість вперше переїхати в Корею.

Канал Миксторіс, він був моїм основним заробітком і залишався таким.

Тобто також важливо, я не кидала його, бо це якось не приносило мені фінансові доходів.

Це велика причина, чому багато ютуберів йдуть з платформи.

українці, але в мене контент дозволяв робити його регулярно, я швидко монтую, швидко відзнімаю, тому власне для мене це не є проблемою і дохід там був стабільний, гарний, хороший.

Якийсь час

Зараз.

Якийсь час це, звісно, просіло, але потім встановилося і я не скаржилася.

Тобто, я чула багато хто не може жити лише на монетизацію партнерку від Ютубу, але це не мій випадок, не мій кейс.

Я прийняла зважене таке емоційне бажання піти з того каналу, аніж це мало якесь підґрунтя, знаєте, прагматичне.

Тобто це не пов'язано з фінансами, грошима, просто от я згадала про себе.

І де я згадую про себе, місце сили, яке я жартую, яке є на сьогодні моїм, це Сеул, це Корея, воно мені нагадує про моє життя до, якою я була, що я хотіла, про що я взагалі мріяла.

І я от дивилася подкаст військового Назара.

який розповідав про свої емоції від Японії.

І я така, так, так, це те, що робить технологічно розвинена Азія.

Вона тобі нагадує про розвиток, не про занепад якийсь, а про розвиток, до якого можуть досягнути люди.

І те, що ти хочеш бачити, це не наче дає тобі якусь віру в майбутнє.

Тому я б не сказала, що я там втікла від проблем, знаєте, в Корею.

Ні, це місце, де ти знаходиш себе стару, оту віру якусь і надію.

Ну, принаймні, сьогодні я можу так сказати.

Канал Миксторіс, чи буде ще працювати, чи є в нього якісь перспективи, я не можу сказати, я думала про контент, який може там виходити, я розумію, яка там аудиторія, в мене там люди такі дуже думаючі, дуже приходять за інформацією, свідомі, тобто туди записувати влогшики, ну це вже дуже дивно для глядача, знаєте, коли ти підписався на один контент, а тобі дають ну просто щось,

максимально відірвана від того, що ти дивився, то ми така, окей, залишимо просто цей канал і перейдемо на влоговий, який я створювала за часів, коли приїздила в Корею вперше.

І на McStories я поки що, поки що, я ще думала про можливу реалізацію каналу в майбутньому в якійсь сфері.

Це інформативна сфера, але не новини.

Зараз я на це не маю часу, чесно кажучи, тому хочу присвятити себе тій професійній складовій, про яку я говорила.

Це той самий особистий бренд, який я мала, який я розвивала, але потім два з половиною роки мені треба було кудись прокричатися.

І це була платформа YouTube.

Багатько блогерів також змогли залишитися в б'юті, залишитися в лайфстайлі.

Але мене понесло жорстко надовго і таке емоційне.

Не знаю, що там за іспанське коріння, десь там вже є всередині.

Фактично тільки грецьке, але я вже не точно знаю, що це було.

Тож я завжди слідую своїми емоціями.

Зараз вони привели мене знову в Сеул.

Цей канал з нового року будуть виходити, думаю, відео більш регулярно і нормально.

Бо правда, я приїхала, думала, о, все, не знімаю, буде клас, супер.

І я захворіла, захворіла на два тижні, випала просто.

Останнє відео, яке я записувала, я там просто напилася всього, що було вдома, і записала вам відосік позитивно, відповіла на питання.

Насправді, це найгірші були часи.

Тому я нарешті прийшла до тями, моя застуда пройшла.

Зараз я біжу в північонку, куплю себе щось поїсти.

Певно, візьму якихось смаколиків, снеків, солодкого або якогось кальмарчика.

І незаплановано, абсолютно, буде розпаковочка.

Ніхто не просив, ніхто не чекав, але вона буде.

Що я купила сьогодні в магазинах?

Перше, що це обід за кілька доларів, бо я не хочу готувати вечерю.

Я взяла трохи фруктів.

Це виноград, як ви бачите, десь...

4 тисячі вон.

Далі я повелася на якийсь маркетинг і побачила, що тут намальована, хотіла сказати, гра престолів.

Звісно, гра престолів.

Гра в кальмара.

От.

Тому я хочу затестити, що це взагалі таке.

Боже, що у нас по зачисті?

Ну, понятно, понятно.

Усі засоби для макіяжу я залишала вдома, нічого не брала в Корею, бо вирішила, що я просто зайду в олів'янки, це буде значно швидше і зручніше придбати, ніж вести це все з собою.

А, ну-ка, давай, давай, буде фото.

Буде фокус, не буде фокусу.

В мене голос так і сів.

Мені здавалось, голос повернувся, але якось не дуже.

Я взяла ще черешеньку.

Я як побачила, думаю, боже, звісно, так, шановні.

До речі, вона доволі таки велика.

Із домашнього, що треба було мені, це церкало.

У мене є великі тут по кімнаті, по квартирі, але в ванній кімнаті.

Але треба було для макіяжу, знаєте, щоб швидко можна було глянути або просто поставити на столика.

Далі я взяла якийсь лак для нігтів, прозорий, мені треба був.

Я, в принципі, тільки такими рожевими, прозорими фарбую.

І, боже, як мені не подобається, що зараз не денне світло, а ось це невідомо що.

Я взяла собі дофіга кальмарчика.

Спочатку я хотіла нагрішити у відділі їжі швидкого приготування, але потім я взяла себе в руки і просто пішла до своїх улюблених снеків Це морепродукти, усілякі засушені, дуже люблю, дуже кайфанула Ну а вам дякую за перегляд, дякую, що були зі мною, ставте вподобайку, підпишіться на канал, до наступних зустрічей