Епоха середніх держав

Опис:

Час середніх держав: нова реальність світової політики Оберіть зручний спосіб підтримки проєкта 💰: 💸 «Світ більший, ніж п'ять країн» — цими словами президент Реджеп Таїп Ердоган звернувся до світових лідерів, які зібралися в Нью-Йорку на 69-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у 2014 році. Критикуючи монополію п'яти постійних членів Ради Безпеки, Ердоган не тільки ставив під сумнів моральну легітимність післявоєнного міжнародного порядку, а й вказував на глибшу істину: мінливі течії світової геополітики та зростаюче незадоволення все ширшого кола держав. Це так звані «середні» держави, які не бажають миритися з пасивною і другорядною роллю, яку великі держави намагаються їм нав'язати в глобальному балансі сил. Дванадцять років по тому слова Ердогана звучать ще сильніше. Вони вже не є просто черговим ревізіоністським гаслом, а лаконічно описують нову геополітичну реальність. Погляньте на карту світу. На перший погляд, картина здається простою: американська гегемонія і китайський претендент — два титани, чиє суперництво визначить 21 століття. Повторюючи суперництво часів холодної війни між США і СРСР, ЗМІ та аналітики охоче заявляють про «нову холодну війну»: світ, розділений на два ворожі блоки, американський і китайський, де кожна країна зрештою змушена вибрати сторону. Але таке формулювання, хоч і привабливе для заголовків, надто спрощує реальність. А що, якщо справжня боротьба відбувається не тільки між цими двома наддержавами? А що, якщо під поверхнею двополярної конкуренції розгортається тиха революція, яка може виявитися набагато більш значущою і повністю перекроїти правила світової політики? На світовій арені все більше місця займають нові претенденти — країни, які називають «середніми державами». Все частіше саме середні держави визначають темп геополітичних змін, штовхаючи світ до системи, яка не є ані однополярною, ані двополярною, а хаотично багатополярною. Міжнародні відносини зараз нагадують щільну, постійно мінливу мережу впливів, залежностей та інтересів. Середні держави не є пасивними спостерігачами за суперництвом між США та Китаєм. Навпаки, вони активно формують своє оточення: вміло маневруючи між Вашингтоном і Пекіном, плетучи власні мережі союзів, будуючи сфери впливу та захоплюючи контроль над стратегічними протоками, торговими шляхами та енергетичними ресурсами. Що саме являють собою ці «середні держави»? Як вони впливають на глобальний баланс сил і чому це нова реальність, яка щойно з'явилася? Давайте з'ясуємо.