Лідери Європи вимагають припинення вогню | Індія та Пакистан домовились про перемир'я | 10 травня

Найбільших подій для вас підготувала команда Суспільне новини.

У студії працює Людмила Павленко, жестовою мовою прикладає Ольга Дудка.

12 травня має розпочатися повне припинення вогню без жодних умов.

Таку ініціативу оголосили за підсумками зустрічі коаліції охочих.

Це має бути всеосяжне – припинення вогню на морі, в повітрі та на суші.

До Києва європейські лідери прибули зранку.

Зокрема, серед гостей столиці – президент Франції Емманюель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, прем'єр-міністр Сполученого королівства Кір Стармер, а також прем'єр-міністр Польщі Дональд Тоск.

Вони зібрались на коаліцію охочих, об'єднання держав, що підтримують Україну в боротьбі з російською агресією.

Загалом на зустрічі було 35 країн, повідомив президент Зеленський.

Решта країн доєдналися онлайн.

Поговорили телефоном із американським президентом Дональдом Трампом.

Найголовніший результат – це абсолютно чітка об'єднана позиція щодо наступного.

Ми домовилися, що з понеділка, 12 травня, має розпочатися повне і безумовне припинення вогню щонайменше на 30 днів.

Ми разом вимагаємо цього від Росії.

Ми знаємо, що нас підтримують у цьому Сполучені Штати Америки.

Безумовне припинення вогню означає без жодних умов.

Прем'єр-міністр Сполученого королівства Кір Стармер під час прес-конференції зазначив, у разі дотримання режиму припинення вогню відразу почнуться мирні переговори.

Якщо ж Росія не погодиться на 30-денне перемир'я, Європа та США накладуть на РФ нові санкції.

Президент Франції Манюель Макрон також анонсував наступні зустрічі в рамках коаліції охочих.

Ми всі спілкувалися з американським президентом перед нашою зустрічю і відразу після неї.

Ми поінформували його особисто.

Ми вдячні американському президенту за те, що він цілковито підтримує нашу ініціативу, поділяє її.

І він цілковито залучений до цієї ініціативи з нами.

Ми всі працюємо для того, щоб...

Росія, зрештою, нарешті погодилася на припинення вогню, а не висувала передумови, якісь умови знову і знову.

Що ця великодужна, виняткова пропозиція безумовного перемир'я і нагального початку мирних переговорів буде відкинута?

Якщо з другого боку буде лише фальшива гра, то ми готові підсилити санкції і об'єднувати весь світ навколо України заради її незалежності.

Ми готові продумати, як на довготривалу перспективу підготувати фінансування для України і забезпечити стійкі гарантії.

Формат, модель армії...

яка б Україна могла витримати і передбачувати, щоб протистояти можливій атації в майбутньому, і щоб ми також могли обміркувати розгортання сил, які ми називаємо «Reassurance», переструхування, для забезпечення гарантій.

Раніше Емманюель Макрон, Кір Стармер, Фрідріх Мерце, Дональд Туск зустрілися з президентом Володимиром Зеленським та першою леді у центрі столиці на Майдані Незалежності.

Тут шанували пам'ять захисників України біля імпровізованого меморіалу, поклали квіти і запалили лампадки.

Спецпредставник президента США з питань України Кіт Келох вважає, що всеосяжне припинення вогню на 30 днів покладе початок процесу завершення найбільшої і найтривалішої війни в Європі з часів Другої світової війни.

Як неодноразово говорив президент США, зупиніть вбивства негайно.

Про це Келох написав у мережі «Екс».

Та долучив допис глави МЗС України Андрія Сибіги, який раніше написав, що розмова представників коаліції охочих з президентом Дональдом Трампом була продуктивною.

Раніше речник Путіна Пісков говорив, що для укладення договору про припинення вогню США та Європа повинні припинити постачати зброю Україні.

Його цитує ABC News.

Посольство США в Києві отримало інформацію про ймовірно значний повітряний напад, який може статися будь-коли протягом наступних кількох днів.

Посольство, як завжди, рекомендує громадянам США бути готовими негайно сховатися у разі оголошення повітряної тривоги.

Над полігоном Капусін-Яру Росії закривають небо для польотів на добу від ранку понеділка.

Про це стало відомо з повідомлення Нотісто-Ермен міжнародного сервісу, де публікують попередження авіаперсоналу про можливу небезпеку.

Саме з цього полігону росіяни пускали по Україні ракету «Орєшнік».

Іран готується передати Росії пускові установки для балістичних ракет ФЕС-360.

Вони мають дальність до 120 кілометрів і можуть використовуватися проти українських військових об'єктів поблизу лінії фронту.

Про це пише агенція Reuters з посиланням на західні розвіддані.

Іран уже доправив ракети до Росії морем торік у вересні.

Але без пускових установок, тож їхня передача – лише питання часу.

Дії РАНу свідчать про подальше зміцнення військового союзу між Теграном і Москвою і становлять новий виклик для української ППО.

Індія і Пакистан домовились про припинення вогню.

Це підтвердили міністри закордонних справ країн.

Раніше про домовленість між країнами заявив президент США Дональд Трамп у своїй соціальній мережі True Social.

За його словами, Сполучені Штати виступили посередником у перемовинах.

Міністр оборони Пакистану заявляв також про посередництво Саудівської Аравії.

Вночі, нагадаю, Пакистан почав широкомасштабну військову операцію проти Індії.

Про це пакистанський уряд написав у соцмережі Екс.

Агенція Associated Press опублікувала відео пакистанських військових, яке, за їхніми словами, демонструє запуск ракет по індійських цілях.

Удари завдали по індійському аеродрому Патанкот і військово-повітряній базі Удхампур.

До цього Індія вдарила ракетами по трьох авіабазах на території Пакистана, заявив речник армії цієї країни.

За його словами, всі об'єкти повітряних сил Пакистану залишилися неушкодженими.

Більшість ракет було перехоплено, а деякі впали на території Східного Пенджабу в самій Індії.

Угорщина не може тримати у заручниках усі інші європейські країни.

Про таке заявила висока представниця Євросоюзу з питань закордонних справ Кая Калас в інтерв'ю Укринформу, коментуючи угорське вето на рішення щодо України.

Зі свого боку ми також кажемо, що ці двосторонні питання не лише в України, а й щодо інших кандидатів не можуть бути перешкодою, якщо країна виконала свою домашню роботу, тобто всі реформи, яких вимагає Європейський Союз.

Бо якщо більшість, 26 держав за, а одна проти, то вона не може тримати в заручниках усіх інших.

Розбомбили міст, школу та останній продуктовий магазин.

У прифронтовій Новопавлівці на Дніпропетровщині війська РФ продовжують обсилювати приватні будинки та цивільну інфраструктуру кабами і впівідронами.

Як виживають місцеві і чому не виїжджають у матеріалі Суспільного?

Ганна, жителька прифронтової Новопавлівки, згадує свого загиблого знайомого Валерія.

Декілька днів тому в його оселю влучив російський кап.

Чоловік помер на місці.

Жінка розповідає, в березні війська РФ також скинули бомбу на його будинок.

Однак тоді Валерія врятували сусіди.

Останніми тижнями армія РФ почала інтенсивніше атакувати Новопавлівку КАБами та ФПВ-дронами, каже Ганна.

Додає, жоден транспорт сюди вже не ходить.

Останній продуктовий росіяни на днях розбомбили.

Трущать Новопавлівку, трущать, бо закрив на все.

Немає навіть хліба, де купити.

Покидати рідну домівку та тварини жінка не хоче.

Залишатиметься тут до останнього, каже.

Крім магазину, росіяни повторно атакували школу та розбомбили міст, площу, десяток приватних будинків та храм.

Розбиті вікна від російських обстілів приїхав ремонтувати 72-річний Микола разом з дружиною та сином.

Два тижні тому Суспільне знімало чоловіка.

Тоді він дивом встілів від атаки кабів та виїжджав з села.

Тепер, каже, повернувся на декілька годин, аби забити вікно та забрати одяг.

Допомагає збирати речі дружина Миколи Валентина.

Жінка розповідає, разом з трьома неповнолітніми дітьми виїхали ще в лютому після перших російських атак.

Зараз вся родина живе в гуртожитку в Самару.

Забрати вісьмох котів зі села, жаліється, нема куди.

За словами голови Новопавлівської військової адміністрації Костянтина Сімонова, зараз в селі залишаються декілька десятків жителів.

Всіх дітей з громади евакуювали.

Вовчанськ проіснував 350 років і пережив російську окупацію 2022-го.

Але під час другої спроби захопити місто росіяни його знищили.

Нині тут немає жодної цілої будівлі, а людей залишилося півтора десятка.

Це сталося внаслідок повторного наступу російської армії на північ Харківщини.

Він почався рік тому.

Яким був Вовчанськ до російських атак і що від нього лишилося, дивіться далі.

Лариса Філатова у харківському гуртожитку згадує, як рік тому росіяни почали повторно наступати на її рідний Вовчанськ.

76-річна самотня пенсіонерка тоді відмовилася від евакуації з прикордонного міста.

Каже, не хотіла покидати оселю.

Однієї ночі, розповідає, вона опинилася під завалами власного будинку.

Знайшли Ларису українські військові.

Вони евакуювали її до лікарні.

За рік повторного наступу на Вовчанськ росіяни не змогли його захопити.

Нині лінія фронту проходить по рідці Вовчі, яка ділить місто на північну і південну частини, говорить речник оперативно-тактичного угруповання військ Харків Павло Шамшин.

Точної інформації про втрати окупантів в боях за Вовчанську Шамшина не має.

Але він каже, це тисячі військових.

Вцілілих будівель, де можна було б ефективно вести оборону, немає.

Тому що росіяни, якщо вони натикаються на якийсь протип, і, наприклад, там в деякій будівлі знаходяться наші підрозділи, так принаймні було, вони одразу застосовують увесь арсенал озброєння, щоб ту будівлю знищити.

Туди летять зразу керовані авіабомби, артилерія, дрони.

Усе це працює по тій будівлі, щоб її зрівняти з землею.

Тобто зараз єдиний спосіб вижити у Вовчанську – це закопуватись в землю.

Вовчанське, як козацьке поселення, заснувало у 17-му столітті.

Місто, яке проіснувало 350 років, росіяни знищили за тижні.

Ось такий вигляд воно мало на початку червня 2024-го.

Нині у Вовчанську усі будівлі або пошкоджені, або розбиті, говорить начальник Вовчанської військової міськадміністрації Тамас Гамбарашфілі.

За даними Гамбарашвілі, з 18 тисяч жителів, які були до повномасштабного вторгнення, у Вовчанську залишилося не більш як 15 людей.

Вони живуть на південних околицях і не бажають евакуюватися.

Дмитро Гребінник, Денис Фат'янов і Антон Каліта – Суспільне новини.

Харків.

Троє козенят народились в контактному міні-зоопарку у Слов'янську на Донеччині.

Живуть там також коні, поні, віслюки, вівці, а також птахи.

Як почуваються тварини у прифронтовому місті, цікавилася Анастасія Дашко.

Пилюки вивалився.

Зараз будемо тебе чух очистити.

Це Маркіс.

Це у нас Орлик.

Не Орлик, це у нас Ізабелла.

Ось це Орлик стоїть.

Орлик.

Разом з Маркізом, Ізабелою та Урликом в контактному зоопарку живе Венера, а також вівці і кози різних порід.

Тут у нас звичайна коза, тут там альпійський цап.

А це ось у нас три народилися.

Два цапи і одна коза.

Загалом у зоопарку, каже наглядач, два десятки тварин та стільки ж птахів.

Є павич, декоративні кури та голуби.

Тварини бойові, вони звикли.

Все зрозуміло, вони як не реагують.

Якщо близько нема вибухів, пасутся продовжають своє життя.

Харчів вистачає.

Зоопарк так взагалі краса.

Пійдеш, подивишся, козочок, дітвора він ходив, внук ходив.

Просто душою люди відпочивали.

Ми так вже встали з усього.

Про евакуацію зоопарку, каже Олексій, наразі не йдеться.

Навпаки, наводять лад на території, облаштовують доріжки.

Анастасія Дашко, Артем Степанов, Суспільне новини Донбас.

Ефір продовжить Суспільне студія.

Інна Москвіна і Анна Чередниченко будуть обговорювати актуальні теми.

Колеги, діліться, про що саме буде йти мова.

Людмила, дякуємо.

Будемо обговорювати, звісно, підсумки сьогоднішнього дня, сьогоднішньої доби і про так зване перемир'я Путіна, яке має закінчитися, але чи питання, чи воно розпочиналось.

Ну і про коаліцію рішучих, що вони не вирішували, теж будемо розбиратися.

Тож, залишайтеся суспільним, а ми з новинною командою підсумуємо день у 20-й.

Дякую, що були з нами.

Підпишись на наш канал у WhatsApp.

Ну що ж, вечір на Суспільному продовжує Суспільне студія.

Для вас сьогодні працюють Анна Чередниченко, я Інна Москвіна, Ольга Дудка зараз перекладає жестовою мовою.

Разом із Любов Глух вони роблять це по черці.

Вітаємо всіх, хто щойно долучився і дякуємо всім, хто є Суспільним бездень.

Отже, які теми чекають на нас попереду, дивимось.

Саміт коаліції рішучих у Києві.

Чи наблизить візит європейських лідерів тривале перемир'я?

МЗС України висловило демарш державам, чиї лідери були присутні на параді у Москві.

Корупція, проблеми з мобілізацією чи дипломатичні невдачі – що, на думку українців, найбільше заважає відбивати російський наступ?

Сільськогосподарські угіддя на Чорнобильській атомній електростанції визнали придатними для землеробства через десятиліття після ядерної катастрофи.

Про це повідомляє видання «Індепендент».

Після аварії на АЕС величезні території Північної України були визнані надто небезпечними для ведення сільського господарства.

Проте за роки після катастрофи рівень радіації в регіоні значно знизився.

Нове дослідження підтверджує, що сільськогосподарські культури можна безпечно вирощувати на більшій частині землі.

До речі, в другий ефір ми будемо говорити фактично про те, як природа відновлюється і поновлює себе в своїх правах, як то кажуть.

Святослав Левчук, провідний науковий співробітник Національного університету біоресурсів і природокористування до нас долучається.

Вітаємо вас, пане Святославе.

Добрий вечір.

Добрий день.

А розкажіть нам, будь ласка, а як перевіряли ці землі?

Хто цим займався?

Тобто наскільки це експертна оцінка для того, щоб ми розуміли, що так дійсно є гарантія, що земля чиста і безпечна?

Я трошки хочу поправити ваш коментар перед цим сюжетом щодо Чорнобильських земель.

Насправді мова йде про землі, які знаходяться за межами зони відчужної.

Це в основному Житомирська область.

Тобто, як мінімум від реактора 25-30 кілометрів.

Так.

Дякую, що ви поправили нас.

Можете нам змалювати, яка це площа земель?

От про що ми зараз говоримо?

Скільки це землі?

Ми говоримо зараз про землі, які в 91-му році були віднесені до радіоактивно забруднених.

А конкретно ми говоримо про другу зону радіоактивного забруднення.

Площа цих земель – це…

Від 10 до 20 тисяч гектарів.

Не всі землі є сільськогосподарськими уріддями.

А тепер все-таки розкажіть, хто вивчав це?

Тобто наскільки достовірна інформація, наскільки це точно, наскільки є гарантія безпеки цих земель?

Дивіться, після Чорнобильської аварії пройшло вже майже 40 років.

Радіонукліди розпадаються з чахом, тобто ситуація покращується.

І в 1991 році було проведено зонування території України.

З того часу ніякі дослідження направлені на те, щоб…

Провести оцінку цих земель і, скажімо так, перевести з одного класу до іншого, в принципі, не проводилось.

Дослідження, які направлені саме на переведення, на зміну зонування.

Ми, як наукова установа, проводимо наукові дослідження.

В тому числі і направлені на те… Проблема в чому існує?

Проблема в тому, що зараз відсутня актуальна інформація щодо цих земель, щодо рівнів забруднення.

А саме рівні забруднення визначають належність до тієї чи іншої зони, визначають можливість проведення цих складподарських робіт –

Ну і таке інше.

Для цього ми, індепендент, якраз писали про те, що в 2018-2019 році нами разом з вченими

з Великої Британії, були проведені дослідження, направлені на те, щоб розробити протокол, який допоможе слідко, оптимально обстежити ці угіддя.

І пілотна така ділянка була 100 гектарів.

Ми провели дослідження і показали, що якраз таки на цьому угідді

Можуть вирощуватися в сільськоподарській культурі.

І вони по вмісту радіонуклідів будуть відповідати допустимим рівням, які діють у нас в Україні.

Але ми говоримо з вами про більшу територію.

Ви кажете, йдеться про 10 або 20 тисяч гектарів.

Це чиста земля чи ні?

Бо я щось не зрозуміла.

Я вас теж не зрозумів.

Ви щойно розповіли нам про те, що був розроблений протокол, і за цим протоколом була дослідження, якщо я правильно зрозуміла, ділянка 100 гектарів.

І було виявлено, що вміст наклідів в ній такий, що якісь рослини можуть рости.

Рослини там і так ростуть.

Такі, які можна вживати в їжу, даруйте.

Звичайно.

І використовуючи цей протокол, нашим університетам на протязі з 2020 по 2025 рік на Родицькому районі обстежено біля 5 тисяч гектарів.

Так.

І розумієте, це отримана тільки актуальна інформація щодо рівнів забруднення.

Так.

приймає рішення про переведення з другої в третю зону Кабінет міністрів України.

І процедура ця досить складна юридично, наскільки я розумію зараз.

Тобто, я так розумію, поки що про використання цих земель для сільського господарства не йдеться?

Ну, насправді, йдеться, тому що...

Ну, скажімо так, ні для кого не буде секретом, що ці землі вже частина з них використовувалася для виробництва.

Ясно.

Пане Святославе, ми вам дякуємо наразі за ці роз'яснення для аудиторії Суспільного.

Дякуємо за розмову.

Гостем цієї години був Святослав Левчук, провідний науковий співробітник Національного університету біоресурсів і природокористування.

Говорили про відновлення наших земель, які перебувають у другій Чорнобильській зоні.

Далі про подію, яка сьогодні відбулася, яку сьогодні обговорюємо.

Йдеться, звісно, про зустріч представників коаліції рішучих у Києві.

Зранку до української столиці прибули президент Франції, прем'єри Польщі та Великобританії, а також канцлер Німеччини.

Європейські лідери зустрілись з президентом Володимиром Зеленським, взяли участь в церемонії покладання лампадок до меморіалу загиблих захисників в російсько-українській війні Києва.

Після зустрічі коліції рішучих європейські лідери разом з президентом провели телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом.

Говорили про мирні зусилля, повідомляють в МЗС.

Там зазначили, що Україна і всі союзники готові до повного припинення вогнюшки, найменше на 30 днів, починаючи з понеділка, а це післязавтра.

Цю подію і не тільки її.

Будемо обговорити далі із народними депутатами.

Запрошуємо до розмови Юлію Сірко, народну депутатку з фракції «Голос», а також Марію Мезенцеву-Федоренко з фракції «Слуга народу».

Вітаємо вас, пані.

Добрий вечір.

Добрий вечір.

Отже, як оцінюєте підсумки сьогоднішнього засідання, сьогоднішніх переговорів на такому рівні, пані Юліє?

Ну, перш за все, це дуже добре і дуже символічно, що і лідер Франції, і Німеччини були і є у нас в Києві, не побоялись приїхати і, власне, віддалити дані і загиблим.

під час Другої світової війни і провели переговори, які дуже важливі, про припинення вогню.

Чекаємо реакції Москви, але крок, який зробив і Київ, і Європа, достатньо символічний.

Я сподіваюся, що Москва схаменеться, не дивлячись на те, що вона провела парад в колі своїх друзів з Китаю і Північної.

Північної Кореї, але все ж таки, я думаю, що тиск спільний на Росію буде давати свої плоди і свої результати.

Пані Марія, як ви вважаєте, чого чекати від Росії?

Адже, ну, приміром, Мєдвєдєв Дмитро вже відреагував.

Ну, я не хочу навіть ці не дуже простойні слова повторювати в ефірі, куди ми маємо свої пропозиції проти 30-денне перемир'я відправити.

Як вважаєте, то чого чекати?

Пане Медведєво, напевно, в своєму загальному стандартному стані алкогольного сп'яніння.

Я теж, коли починала читати його допис, може і не він його писав, насередині зупинилась.

Чого нам чекати від Москви?

Я от півгодини тому отримала від Національної поліції певні кадри з Купенщини, багатостраждальної.

яка була під піврічну окупацію, була героїчно звільнена восени 1922 року, названа найуспішнішою контроперацією по звільненню навіть американським інститутом війни.

Зараз там літають каби просто щодня.

Тиші Купінщина не чує, як і Харківщина, як і Херсонщина, Сумщина, Чернігівщина, Одесьчина, і Донбас, і багато наших рідних регіонів України.

Тобто це, звісно, дуже довгоочікувано.

Ті зобов'язання, які беруть на себе і США, і коаліція рішучих, охочих, неймовірно сильних партнерів, вони мають другу стадію.

І коли Росія не візьме на себе таке зобов'язання, або буде просто її виконувати в півножки, десь обстрілювати, десь ні, казати, що ми спровокували.

Ми просто 26 разів як держава бачили ці порушення, які зафіксовані ОБСЄ.

Тобто я хочу, щоб телеглядачі зрозуміли, 26 разів держава України домовлялася з російською стороною про перепинення вогню з 2014 року.

До повномасштабного вторгнення.

Тому англійською мовою це звучить так.

Ми там вже були.

Отака фраза.

Тобто ми це вже маємо.

Другий етап, який повинен йти наступним кроком, продовження санкцій.

Ми бачимо з вами, як ми отримаємо нові пакети.

допомоги із заморожених активів і військову допомогу.

Я впевнена, деякі кулуарні обговорення були сьогодні.

Ми бачили нову ініціативу ЄС, Єврокомісара по безпеці і космосу пана Кубіліуса про подвоєння внесків 40 мільярдів для того, щоб саме українське озброєння отримувало підтримку, українські технології.

сплата податків на місцях і, звісно, відбудова нашої держави через це і підтримка ОПК.

Тому, я думаю, такі кроки, як санкції, які працюють, до речі, дві третини золотовалітного запасу Росії вже вичерпані і ця війна не може бути безконечною для Росії.

Тому дуже чекаємо понеділка, як це буде виконано.

Впевнена, Росія не акцептує таку оферту.

Так, чекаємо понеділка.

А тим часом давайте обговоримо тему, яка була важливою у Верховній Раді і для України в очевидь цього тижня.

Отже, Верховна Рада підтримала ратифікацію угоди про надра.

між США та Україною.

За проголосували 338 народних депутатів, проти 0, утрималося 0.

Хтось не голосував або не був присутнім на засіданні.

Парламент ратифікував угоду, що дозволить створити інвестиційний фонд.

Раніше заступник міністра економіки Тарас Качка пояснював, що є ще дві додаткові технічні угоди, які сторони підпишуть пізніше.

Їх ратифікувати у Верховній Раді не потрібно.

Давайте зазирнемо в майбутнє все-таки.

Пані Юлі, отже, підписано, ратифіковано угоду, а що далі?

От як ви бачите, як вона повинна почати працювати?

Давайте з вас почнемо, потім пані Марії.

Для того, щоб вона почала працювати, потрібно підписати і, власне, створити цей українсько-американський фонд.

Те, що ми ратифікували, це загально-рамковий дозвіл створювати українсько-американський фонд.

І після того, як він починає імплементуватися, тоді ми можемо побачити реально, як він буде працювати.

Власне кажучи, ті дві додаткові угоди, вони не додаткові, а окремі угоди, але вони не повинні виходити за рамку того, що ми ратифікували.

Тобто не може бути таке, що ми ратифікували одне, і це чітко прописано в ратифікації, яка проголосована всіма депутатами.

а створили щось інше.

Тому ті дві угоди, чи їх не дві, я думаю, що їх насправді буде набагато більше, вони будуть відповідати тій ратифікованій угоді, за яку проголосували депутати вчетвер.

Я думаю, що з моменту створення українсько-американського фонду, американська сторона буде, я так думаю, наповнювати її зброєю, а українська сторона поки що буде наповнювати або грошима, або рентними платежами, ліцензійними від копалин, про які йшлася мова.

А як Ви вважаєте, коли чекати наступні угоди, наступні тексти, наступні ратифікації?

Це в межах, я не знаю, місяців, років?

Як Ви вважаєте?

Ратифікації не буде більше.

Пані Юлію, пані Марію, в мене до вас інше запитання.

Ратифікації не буде більше.

Ми ратифікували загально, як законодавчий орган, ми дали їм загальну рамку.

Далі всередині неї уряд буде підписувати свої угоди без нас.

Але ми будемо мати право і ми маємо право, і ми будемо контролювати як депутати, що вони підписали.

Також держава Україна повинна призначити трьох в цей фонд, трьох представників від України.

І ми будемо вимагати прозорого і відкритого конкурсу на призначення цих трьох людей, щоб від імені України були професійні люди, а не хтось з родичів, як це завжди у нас відбувається останнім часом.

Тому, власне, більше ми нічого ратифікувати не будемо.

Ми будемо робити деякі зміни в законодавство точкові для того, щоб це все поїхало.

Але реально великих угод більше Верховна Рада не буде ратифікувати.

Пані Марії, я з вами просто хочу поєднати перше з другим, як то кажуть.

А от зважаючи на те, що вдалося ратифікувати цю угоду і цей процес просувається, співпраця в цьому ключі, як це зараз вплине, на вашу думку, на рівень підприємства?

Підтримки Штатів наших мирних ініціатив з партнерами, зокрема, ось цього 30-денного перемир'я і на рівень того тиску, який Трамп і США можуть здійснювати на Росію, якщо вона не погодиться на це 30-денне перемир'я.

Чи має це значення взагалі ця ратифікація в цьому контексті?

Безумовно, тому що ми розуміємо, що Сполучені Штати спільно з нами будуть захищати свій інвестиційний інтерес.

Це, в принципі, такий підхід був пропонований, коли ми говорили просто про Году Пронадра, але цілком.

Огода називається «Огода про інвестиції».

Це наша інфраструктура, це наше озброєння, це наша відбудова, це наша економіка.

І, звісно, надра.

Немає порушень Конституції, немає порушень наших євроінтеграційних зобов'язань.

Пані Юлія згадала про три особи, які будуть обрані до…

групи борту, групи, як наглядова рада, можна так сказати, і троє колег з американської сторони.

Парітетність 3 на 3.

І якраз держава Україна, українська сторона буде пропонувати проєкти, тобто нам не зможуть їх нав'язати.

Але, як зараз плашку ми бачимо, чи наблизить мирна угода, мир, угода про надра.

Угода про НАТО не дорівнює сталий і справедливий мир.

Тому працювати нам треба ще в багатьох площинах, але факт самого підписання і такого доопрацьованого тексту мені видається перемогою.

Це відзначив президент Трамп в прямій розмові з президентом Зеленським.

Ну і, звісно, така підтримка народу України через своїх обранців, це також підтвердження цього факту.

Але...

Впевнена, і ви чули, російська сторона теж хотіла готувати певні пропозиції, навіть пропонували наші тимчасові окуповані території в якості місць видобування, що є абсолютним нонсенсом.

Ми дякуємо партнерам, що вони на це не згодилися.

Тому працюємо, я думаю, що це тижні, це навіть не місяці, додаткових договорів, технічних моментів.

Фракції зустрічалися, всі фракції зустрічалися з колегами з уряду і дійсно, погоджуюсь з пані Юлією, ми будемо здійснювати парламентський контроль.

щоб все було в рамках того, за що голосували народні депутати.

Ну і весь світ вітає цю угоду, весь світ, я маю на увазі, той вільний світ, який сьогодні прибув до української столиці.

Наші європейські партнери теж і світові зможуть прийняти участь в цьому фонді.

Тобто мені видається, що це буде не просто двостороннє українсько-американське партнерство, а більш розширене згодом в часі.

Пані Юлі, якщо можна коротко, що має зараз робити Україна, щоб приваблювати інвесторів?

Тому що нікуди не дівся той ризик з півночі і сходу, який навіть після мирної угоди буде залишатись.

Знаєте, ризик з півночі і з сходу, він плюс-мінус прогнозований і зрозумілий.

Але наша внутрішня багато в чому підготовка, абсолютно непрофесійна підготовка проєктів, які ми надаємо нашим західним партнерам, а також корупція і такі, знаєте, інтереси, такі міждособойчики, які у нас дуже часто, на жаль, відбуваються в економіці і в різних секторах, монопольних особливо секторах.

Це, я вважаю, найбільший ворог для цього фонду.

Друга велика причина, чому я голосувала, віддала свій голос за цю угоду, і я вважаю, що ця угода значно зробить прозорішими проекти, інвестиції і посуне наш олігархат

які давно сидять на наших надрах, на жаль.

Вони давно вже не належать українському народу, вони належать олігархам.

І протягом 33 років, насправді, це була така політична олігархічна корупція з надрами, інфраструктурою і всім, що.

До сих пір у нас власниками надр і ліцензії є Новінський, є Злочевський і ще багато хто з цих людей, які ненавидять Україну і привели нам руський мір.

Тому, власне, великий ризик, який я бачу, що Україна не встанє незалежно і якісно підготувати проекти для того, щоб наші міжнародні інвестори були зацікавлені, інвестували сюди гроші.

Це стосується і американців, це стосується і інших наших партнерів, хто нам допомагав протягом 11 років фактично війни.

Пані Марія, теж, якщо можна коротко, як Ви вважаєте, що робити з тими ризиками, про які сказала Ваша колега?

Я прямо звернуся до безпекових ризиків і скажу одним реченням.

Підтримка і розвиток нашого безпекового сектору, підтримка СОБ, наш прямий обов'язок як громадян, як народних депутатів, як правників-міжнародників щоденно, щодобово підтримувати їх, знаходити ресурс, знаходити можливості узагальнювати проблеми, вирішувати їх і робити все те, що полегшить життя СОБ.

А з корупцією що робити?

Пані Юлія вже зазначила це.

У нас в рамках євроінтеграційних заходів, в рамках 36 розділів, по яким ми зараз з вами йдемо, і групи робочі, до яких доєднані народні депутати,

Це все нікуди не дівається.

Ні судова реформа, ні антикорупційна реформа.

Все залишається.

Угода не анулювала всі наші інші процеси розвитку держави.

Тому це комплексне питання, в якому, я сподіваюся, тому що угода десятирічна, влада залишається.

напевно, частково зміниться, повністю зміниться, нам покаже лише час.

Я тільки сподіваюся, що і уряд, і парламент, і найвище керівництво залишаться на засадах демократичних цінностей, які закладалися в цей документ.

Дякуємо вам дуже за цю розмову.

Юлія Сірко, народна депутатка фракції «Голос», Марія Мізинцева-Федеренко, народна депутатка України фракції «Слуга народу».

Дуже вдячні.

Зробимо коротку паузу, тоді повернемося, поговоримо, зокрема, про коаліцію рішучих, яка була сьогодні частково в Києві.

Чого ж нам від них чекати?

А надто про те, чи можуть вони не тільки послабити санкціями Росію, але й посилити Україну.

Ви відчуваєте, як росте політична, економічна, соціальна напруга?

Як опиняєтеся на перехресті розуміння цих ситуацій?

Спокійно.

Ваш навігатор суспільно-політичних подій.

Новий відлік.

Щочетверга о 21.00 на першому каналі Суспільного мовлення.

І в ефірі Українського радіо.

Дивіться на першому каналі Суспільного мовлення.

Ще вівторка о 22.15.

Чому людей треба заставляти захищати свою країну?

Що хтось прийде і зробить нам добре.

Хтось прийде і принесе нам перемогу.

Станом на зараз очевидно, що Росія не боїться НАТО.

Якщо в нас не буде демократії, в нас не диктатура буде, в нас буде анархія.

І це буде жах.

Стояла ця дилемма переходити з російської на українську.

Спочатку там іде Достоєвський, а за ним іде російський танк.

Головне, що я тут, і я знаю, чому я тут.

Проєкт «Ремовська інтерв'ю».

Дивіться на першому каналі Суспільного Мовлення.

Також доступний на Ютуб-каналі Суспільне Новини.

Суспільне новини.

Перевірена інформація з усієї країни.

Дивіться щодня на першому каналі Суспільного мовлення.

Я на тебе чекаю.

Ніхто не сперед мене.

Я знаю, що всі тут досвідчені альпіністи, інакше б ви не прийшли.

Але Еверест – це інший звір, зовсім інший звір.

Круто.

Людський організм не пристосований функціонувати на крейсерській висоті польоту бойна.

Наші тіла почнуть вмирати.

У прямому сенсі.

Рухайся так!

То чи встигнемо ми вивезти вас на вершину і спустити внизу табір, перш ніж прийде смерть?

Я не можу.

Ти все можеш витримати.

У суботу о 21.30.

«Еверест» на Суспільне культура.

Моя місія сьогодні – вам показати насправді свою батьківщину.

Село, яке перетворилося на туристичну Мекку.

Але якою ціною?

Із 63 сіл 29 сьогодні не існує.

Що кличе тих, чиї домівки зникли назавжди?

Усе треба було зрубати, розрівняти.

Повернутися сюди знову.

Дуже біда була.

Хвилі бакоти.

Повертається Суспільна студія після короткої паузи.

Для вас ввечері працюють Анна Чередиченко, Інна Москвіна і, бачите, вже Любов Глух перекладає жестовою мовою.

Отже, якщо Росія не погодиться на 30-денне перемир'я, Європа і США накладуть нові санкції, про це заявив британський прем'єр-міністр під час брифінгу після зустрічі коаліції рішучих в Києві.

За його словами, в разі дотримання режиму припинення вогню, відразу ж почнуться переговори про тривалий мир.

На цій прес-конференції Володимир Зеленський заявив, що вважає нереалістичною пропозицією створити демілітаризовану зону в Україні.

Послухаємо.

Щодо питання повного припинення вогню, спочатку це, а все інше потім, тому що в усьому іншому дуже багато деталей.

Тому що питання, про яке ви говорите, про демілітарізовану зону, буферну зону, розведення військ, я чув ці питання в медіа, і не тільки в медіа, від багатьох різних людей, багатьох різних розвідок.

Офіційно ніхто в Україні нічого подібного не пропонував.

Я вважаю, на сьогодні ця ідея не дуже жива, тому що це залежить від формату моніторингу.

Питання демілітарізованої зони обидвої баки по 15 кілометрів.

А чому по 15?

І з якою лінією ми будемо рахувати?

З кордону?

З якою контактною лінією?

Що таке облік?

Наприклад, фронт.

Наприклад, війна почалася, в території Білорусі летіли ракети.

Значить, вглиб Білорусі також 15 кілометрів.

З американським президентом перед нашою зустрічю і відразу після неї ми поінформували його особисто.

Ми вдячні американському президенту за те, що він цілковито підтримує нашу ініціативу, поділяє її, і він цілковито залучений до цієї ініціативи з нами.

Ми всі працюємо для того, щоб Росія зрештою...

Нарешті погодилася на припинення вогню, а не висувала передумови, якісь умови знову знову.

Додатково до припинення вогню для того, щоб готуватися до тривалого миру, ми готові продумати надовготривалу перспективу, як підготувати фінансування для України і забезпечувати стійкі гарантії та модель армії України, яка б могла протистояти можливій атації в майбутньому.

Що ж, обговорюємо далі цю тему і інші.

І з Олександром Сушком, виконавчим директором Міжнародного фонду відродження.

Пане Олександре, вітаємо вас.

Добрий вечір.

Вітання.

Що скажете про приїзд частини коаліції рішучих сьогодні до Києва?

Які ваші враження, які ваші висновки?

Це дуже вдалий політичний хід, який свідчить про...

досить серйозну підтримку України в Європі.

І особливо на тлі вчорашнього дійства в Москві, я думаю, що це досить добре балансує цю картину.

І ми бачимо, що достатньо консолідована позиція ключових лідерів Європи в даному випадку.

І це, безумовно, полегшує нам нашу дипломатію.

І ми бачимо, що позиція України і позиція чотирьох європейських лідерів з усіх ключових питань співпадає.

Це дуже важливо.

Пане Олександре, я ставила вже собі це питання позитивно.

Послабити Росію санкціями, це, напевно, добре, це те, про що говорять лідери країн.

Але чи чуєте ви і чи бачите ви можливість, і чи можуть вони посилити Україну зброєю для того, щоб, знаєте, з двох боків уже подолати цього нашого ворога?

Безумовно, те, що вони можуть, вони будуть робити.

І зараз ми вже чули про останні ініціативи, зокрема, британську.

І буде допомога, відповідно, і французька, німецька.

Звісно, що не все зараз стає публічним.

Ми, можливо, не знаємо всіх складових, але така допомога триватиме.

Інша справа, що все одно цього може бути недостатньо, і нам потрібна також і американська допомога.

Тому дуже важливо, наскільки вдасться синхронізувати позицію європейців із позицією США також.

Якщо ви вже згадали про США, спецпредставник США з питань України Кіт Келох прокоментував, можливо, 30-денне перемир'я, припинення вогню в соцмережі «Ікс».

За його словами, це стане початком завершення найдовшої війни в Європі з часів Другої світової.

Пане Олександре, а ви розділяєте ось такий оптимізм, мабуть, як на мене, Келога?

Ну, я думаю, що він це сказав в контексті того, якщо Путін погодиться.

Але ж Керлих добре знає ситуацію з Путіним.

І одна справа прагнути, навіть якщо цього прагнуть спільно і американці, і європейці, і Україна.

Але на сьогоднішній день немає ознак того, що Путін готовий це прийняти.

На жаль.

Тому всі хотіли би з цього почати.

Не факт, що навіть тридцятиденне перемир'я переросло би в якийсь сталий мир, але навіть і тридцятиденного дуже важко досягти, тому що Путін цього не хоче.

Ми можемо очікувати якихось дій від США, від адміністрації Трампу, від самого Трампа?

Адже ми вже говорили про те, що лідери чотирьох країн, які прибули сьогодні до України, вони розмовляли з Трампом по телефону.

Ми можемо очікувати дій?

Ну, а що вважати діями?

Як відділити дії?

Я думаю, що те, що сьогодні робиться політично, дипломатично, це і є дії.

І, в принципі, це точно не порожній звук, тому що дуже не часто, коли бувають такі візити ключових європейських лідерів разом.

Це, певним чином, унікальна дипломатична подія.

Тому, безумовно, зараз є великий виклик.

Це позиція американської адміністрації.

Ми бачимо, що вона змінюється поступово.

Американці розуміють, з ким мають справу.

в Кремлі і поступово позбавляються тих ілюзій, з якими вони прийшли.

З тими легковажними очікуваннями Трампа про те, що він зможе швидко зупинити цю війну.

Він не розумів Путіна, він не розумів логіки російського імперіалізму.

Він поступово починає це розуміти.

Ми бачимо, за останніми висловленнями, таке розуміння виникає.

Але що з цього буде, ми ще не знаємо, чи це матеріалізується у певну зміну політики.

В який бік буде змінена ця політика?

Чи вона стане більш рішучою з боку адміністрації Трампа щодо підтримки України?

Чи, навпаки, вони захочуть просто самоусунутися із проблематики російсько-української війни?

Ми поки що цього не знаємо і сподіваємось на те, що саме дипломатія європейських союзників допоможе американцям зробити правильний вибір в цій ситуації.

А давайте про ще одного гравця в цій ситуації.

Про лідера Китаю Сі Цзіньпіня, який вперше публічно закликав Путіна укласти угоду про мир в Україні.

Це сталося під час їхньої бесіди в Москві 8 травня.

Йдеться в заяві китайського МЗС.

Далі цитата.

«Китай сподівається на досягнення справедливої та міцної мирної угоди, прийнятної для всіх сторон».

Кінець цитати МЗС Китаю.

Однак в заяві вказано, цитую, корінні причини кризи слід усунути.

Також в МЗС Китаю повідомили і про позицію Путіна.

Він заявив, що нібито готовий розпочати мирні переговори без попередніх умов.

Потім, правда, з'явилися умови з уст його речника Піскова.

Але я про Китай хочу спитати.

Оця поїздка Сі Цзіньпіня в Москву, оці слова про те, що...

Треба досягти мирної угоди, але забрати оці корінні причини не вкладається в мене в голові, тому що корінні причини у нас різні.

Це російська риторика про корінні причини.

Але, в принципі, ми могли би погодитися, тому що ми теж вважаємо, що треба усувати корінні причини війни.

Але корінні причини – це російський імперіалізм і небажання Росії рахуватися з існуванням незалежної України.

Оце корінні причини.

Очевидно, Росія їх інакше розуміє.

І, на жаль, Китай їх теж розуміє інакше.

Розуміння китайське, воно ближче до російського, ніж до

українською.

І це треба розуміти.

Більше того, Китай є досить вагомо... Він виграє від цієї війни.

Це об'єктивно.

І тому говорити про те, що на рівні риторики вони кажуть, ми за мир.

Але коли вони уточнюють свою позицію, то видно...

що вони насправді далекі від того розуміння справедливого миру, який базується на статуті ООН і на принципах поваги до суверенітету і територіальної цілісності країни, насамперед України, яка стала жертвою агресії.

Тому вони грають як та сторона, яка начебто хоче зберегти нейтралітет, але насправді дуже помітно, що вони настільки очевидно виграють від цієї війни і політично, і економічно, і стратегічно, що особливого інтересу в тому, щоб ця війна закінчилась швидко, та ще й на справедливих українських умовах, у них немає.

Тому і в мене немає ілюзії щодо того, що Китай буде серйозно докладати зусиль, щоби

справедливо завершити цю війну.

Дякуємо вам за ці роз'яснення для аудиторії Суспільного.

Спасибі за розмову.

Олександр Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду відродження, був гостем цієї години.

Говорили про міжнародну політику, про світ, в якому є Україна.

NBC News з посиланням на джерела повідомляє про те, що спецпосланець Трампа Стів Вітков, який літає до Росії на переговори, має представити Путіну список з 22 пропозицій США і європейців щодо війни в Україні.

За словами одного з західних посадовців, американські, європейські і українські учасники переговорів підготували такий лист умов, і ці умови, зокрема, включають 30-денне перемир'я.

Але це спільна позиція.

Так, так.

Це будемо обговорювати трохи згодом.

Поки що пауза.

Хочеш знати правду?

У мене був вибір.

Я могла виїхати, могла лишитися вдома, могла зробити вигляд, що мене це не стосується.

Але знаєш, що виявлюся найбільше?

Що ніхто не буде стояти на моєму місці замість мене.

Що мою землю захищати буде нікому.

Хочеш знати правду?

Вибір був, але совість залишила мені лише один варіант.

Звертайся до рекрутингового центру «Сил спеціальних операцій».

Якщо ти фахівець у сфері ІТ, комунікації або мережевих технологій, зроби свій вклад в перемогу.

Потужний зв'язок – невидима нервова система Збройних Сил, яка забезпечує оперативність та координацію військ.

Завдяки зв'язківцям кожен сигнал стає чіткою вказівкою, що зв'язує командування з кожним воїном на передовій.

Зв'язок.

Ключ до перемоги.

Долучайся до наших лав.

Наближаємо перемогу разом.

Один з найефективніших підрозділів безпілотних авіаційних систем «Фенікс» розширюється до полку та відкриває добір на військову службу.

Сучасний підхід до військової справи та повага в колективі.

Для нас безпека пілотів «Фенікс» на першому місці.

Героєм може стати кожен.

Приєднуйся!

Люба, допомогти?

Ні, дякую.

Зрозуміло, швидко, безплатно.

Суспільна студія, дякую, що залишаєтесь з нами.

Працює для вас, нагадаю, Інна Москвіна.

Мене звати Анна Чередниченко.

Любов Глух перекладає жестовою мовою.

Уряд змінив алгоритм проходження військово-лікарської комісії.

Електронне направлення тепер можна згенерувати без підпису керівника ТЦК.

Міністерство оборони офіційно заявило про це на своєму сайті.

Там також зазначили, що нововведення посилює захист прав людей з інвалідністю.

центри комплектування більше не зможуть направити їх на БЛК, огляд цих людей буде винятково добровільним, наголошує відомство.

Крім того, в публікації Міноборони йдеться уточнено перелік документів, які підтверджують право на відстрочку військовозобов'язаних, в чих родинах є троє або більше дітей.

Говоримо далі з Ігорем Швайкою, це заступник начальника 4-го центру рекрутингу Сил тероборони Збройних сил України.

Пане Ігоре, добрий вечір.

Вітаємо.

Добрий вечір.

Як оцінюєте нове введення щодо проходження ВЛК?

Треба сказати, що це документ, який змінює правила призову на військову службу під час особливого стану.

І це документ, який ухвалив Кабінет міністрів після великих змін закону в квітні-травні минулого року.

Постійно йде пошук тих механізмів, які дадуть можливість зняти особливі напруження і розвиватися.

Я думаю, що варто зауважити...

що строк призову на службу сьогодні в Україні, попри те, що ми чуємо багато критики, він насправді один із найшвидших.

Я нещодавно був насправді ще роздивований, коли з'явилася інформація, що, наприклад, з контрактнику прийти в Королівську армію Британії коштуватиме понад 400 днів.

І вони сприймають, що срок в 300 днів, який вони скоротили істотно, це вже є великий крок вперед.

Я просто навіть не замислювався.

От ми, живучи в стані війни, ми звикли в країні до електронних послуг, ми звикли до функціонування електронних систем.

Ми вже дуже швидко стигли до такого застосунку, як армія плюс серед військовослужбовців.

А для того, щоб людині прийти на службу в Британії, на військову службу,

йому доведеться витратити понад 300-400 днів.

Що стосується самого документу, він невеликий за обсягом, він уточняє позиції по людям з інвалідністю, які не будуть зобов'язані проходити військово-лікарської комісії, ну і, власне, ще більше автоматизує роботу військово-лікарських комісій, коли то направлення, яке згенеровано системою «Резерв плюс», буде направлятися безпосередньо до військово-лікарських комісій.

Це зміна способу роботи, але вона не впливає на суть.

Суть все одно доводиться робити військовослужбовцям, як територіальних центрів комплектування, так і тому складу військово-лікарської комісії, який вже, власне, сформований.

Тут все, власне, все одно буде лежати в руках людей і їхні усвідомленості, що ми на війні, що ми захищаємо свою власну країну і що треба орієнтуватися на мінімальний строк проходження цих документів.

А от щодо нововведень для людей з інвалідністю.

Що робити в такому разі, коли вже не можна викликати на ВЛК, тільки добровільно, з тими, хто отримав статус людини з інвалідністю, незаконно?

Ну, будьмо чесними, такі люди є. І кількість тих справ, про які навіть публічно відомо, кримінальних, так свідчить про те, що такі люди є.

І можливо, коли їх викликали, можливо, ви зараз скажете, може я не права, можна було якось це ще відстежити.

А тепер виходить, ну якщо людина незаконно отримала статус людини з інвалідністю, ну навряд чи вона добровільно піде проходити ВЛК.

Чи скажете?

Буду пробувати дуже акуратно підібрати слова.

Бо якщо через ваші руки, через руки журналістів пройшли матеріали і неодноразові про те, як окремих нечистоплотних лікарів на руку, які були керівниками МСЕК, притягали до відповідальності.

І ми чудово розуміємо, що ті матраси з грошовою, які показували центральні канали, вони ж не звідки не взялися.

Це люди, які працювали звичайними лікарями.

Якщо є людина, у якої є матрас грошовий, то має бути черга страждущих, які ці гроші до неї принесли.

І, відповідно, якщо...

Україна карає нерадивого чиновника, тим більше лікаря, який дає можливість не служити війську, то таке саме покарання має бути у людини, яка принесла ці гроші.

І, відповідно, думаю, що тут з юридичної точки зору відповідь дуже проста.

Якщо в ході кримінальних проваджень виявляється певна кількість людей, які мають підпис з тої чи іншої посадової особи, то в межах цього кримінального провадження треба ініціювати перепроходження медико-соціальної експертної комісії для уточнення або спростування факту інвалідності.

Але треба пам'ятати, знову-таки це кожен юрист вам дасть відповідь, що гроші платяться як за законну дію, так і за незаконну дію.

Тобто можна заплатити гроші хабародавцю, зацікавленою особою, як за підтвердження реально існуючої інвалідності, так і за видумування інвалідності.

Ну, давайте будемо відверті.

що якщо тобі створили перешкоди, ти платиш гроші за те, щоб дійсно підтвердили твій діаноз і прийшли.

Стосовно цих людей, я думаю, що в межах тих кримінальних проваджень, які існували,

Можна переглядати ці випадки.

А що стосується самих людей з інвалідністю, осіб з інвалідністю, і те, що це стало підставою для відстрочення призову або звільнення злав Збройних Сил України, я дуже скептично ставлюся, оскільки центр рекрутингу, зокрема наш центр рекрутингу Сил Територіальної Оборони, працює дуже часто з позиціями такими немайстрівними.

Коли приходять люди з певними захворюваннями, коли приходять люди з інвалідністю, коли люди приходять в віці 58 або 59 років.

Він приходить і каже, я хочу служити.

Ми беремося зазвичай за ті не широкопоширені способи, категорія 25-40 років, коли всім зручно, всі здорові.

А ми беремося за влаштування війську людей, які хочуть служити, які мають намір служити, але в силу своєї інвалідності, яка була встановлена раніше, вони не попадають до ЦК.

Насправді, честь і хвала, оскільки ми бачимо неодноразові ці випадки.

Звичайно, що вони не є сотнями, тисячами, мільйонами, але це унікальні люди, які кажуть, ну от у мене таке захворювання, мене зняли з обліку.

Включно з тим, що там діабет.

або іще якісь інші комплексні захворювання, я хочу служити, зробіть так, щоб я прийшов.

І тоді наші офіцери, сержанти, менеджери, супроводження беруть людину за руку, в буквальному сенсі слова, і ведуть через військову лікарську комісію, і людина ініціативно доводить, що вона хоче служити, що це захворювання не впливає на її можливість виконувати.

І ми дуже вдячні таким людям.

До речі, у нас є зараз на екрані QR-код.

Хто хоче приєднатися, але ще не знає, як, от пан Ігор вам допоможе.

Скануйте цей QR-код і переходьте.

Пане Ігорі, дякуємо вам дуже.

Ігор Швайка, заступник начальника 4-го центру рекрутингосил тероборони Збройних сил України.

Ми далі говоримо.

Понад половина українців не готова мобілізуватися до Збройних сил України, навіть якщо ворог почне

Нову хвилю активного наступу.

А корупція – це головне, що стає на заваді успішному відбиттю повномасштабного вторгнення.

Про це свідчать дані опитування InfoSapiens, яке провели соціологи на замовлення Дирекції досліджень суспільного мовлення.

Розлоги ще подивіться далі, а ми тоді будемо обговорювати цю ситуацію.

Більшість опитаних вважають високий рівень корупції та неефективне розпорядження бюджетними коштами основною перешкодою для успішного відбиття наступу Росії.

Цей варіант обрали 51% респондентів.

Щодо інших причин, відповіді розділилися наступним чином.

Проблеми з мобілізацією, такі як відсутність мотивації, СЗЧ чи недосконалість роботи ТЦК – 14%.

Помилкові кадрові рішення в органах влади і війську – 11%.

Дипломатичні невдачі, що призвели до зменшення військової підтримки з боку міжнародних партнерів – 9%.

Решта опитаних, а це 11%, так і не змогла дати відповідь на поставлене запитання.

Мобілізуватися через ТЦК, рекрутингові центри або прямі контакти у разі нового активного наступу з боку росіян однозначно готові 5% респондентів.

Ще 21% відповів на це запитання «скоріше так».

Водночас 55% усіх опитаних однозначно не готові або скоріше не готові поповнити лави війська, навіть якщо загарбники вдадуться до ескалації.

Важливо, що в дослідженні не брали участь і ті, хто вже перебуває на службі в ЗСУ.

27% респондентів було важко відповісти на поставлене запитання.

Ми вже почали говорити з нашим гостем, доки дивилися сюжет.

Антон Муравейник є в нашій студії, ветеран, керівник аналітичного відділу фонду «Повернись живим».

Вітаємо вас, пане Антоне.

Дякуємо, що прийшли.

Ми сьогодні говоримо про те перемир'я, яке оголосив Путін на три дні від 8 до 10 включно.

Говорили сьогодні з кількома бійцями?

Шершній Добуша в нас був командир роти і сказав, що...

Нема.

Що бачите ви?

Так само.

Дивіться, я останній час на фронті буваю не часто, звісно, тим більше я зараз цивільний, але в 2014-2015 році я застав обидва Мінська, і в 2014-2015 році, відповідно, я чудово знаю, як це працює, зупинити просування противника на фронті домовленостями неможливо.

На жаль.

Тільки силою.

Типу, якщо ми пам'ятаємо правильно, Мінськ-2, по Мінську-2 Дебальцево, наприклад, було прописано як територія, яка підконтрольна українській владі.

Що зробили росіяни після підписання Мінську-2?

Забрали його силою, знищивши ряд позицій і так далі.

Відповідно, немає жодних підстав вважати, що це спрацює.

Допоки сила оборони, допоки український народ, загалом Україна і наші партнери не зможуть зупинити просування противника, цього не відбудеться.

Тому марно говорити про будь-які спроби перемир'я просто тому, що хтось цього бажає.

От припустимо, зараз всі погоджуються на перемир'я з понеділка, все 0-0-0-0.

Ну, от це ж технічно неможливо.

Тому що лінія фронту у нас динамічна.

Ну, не може солдат, який йде в атаку, зупинитись на тій купці землі, на якій він стоїть.

Ну, як мінімум, треба зайняти якісь більш вигідні позиції.

Що нам, що ворогу, зрештою.

Як от технічно б це взагалі могло б

який вигляд могло б мати, якби дійсно зараз всі погодились на 30 днів.

А не ніяк.

Ну, знову ж таки, окрім Мінських домовленостей, так званих, було ж купу перемир'я.

Хлібне, Різдвяне, Великоднє і так далі.

Всі ми це чудово пам'ятаємо.

З 14 по 22 рік.

Це ніколи не працювало в повному обсязі, тому що немає жодного механізму контролю за цим.

Абсолютно.

Відповідно, є наша сторона, є противник, і між нами завжди будуть відбуватися певні сутички, допоки ми не повернемо свою землю.

Тому немає жодних підстав вважати, що це зупиниться, от не знаю, одразу, як ви кажете, по команді, по погодженню сторін.

Мало того, всі чудово розуміємо, що у росіян є умовно конвенційний вплив, це поле бою, і є так званий неконвенційний спецслужбійський вплив, це безпосередньо їх методи дестабілізації в Україні і в Європі.

Як тільки у них буде спадати інтенсивність бойових дій на фронті з різних причин, тим буде більше зростати їх активність в тилу, скажімо так, в нашому, в європейському.

Відповідно, вони для цього мають повний інструментарій, вони в

дуже професійні, на жаль, для нас і для наших партнерів.

Ми бачимо, як інтенсивність терактів і диверсій по всій Європі і в Україні зростає.

Ви бачили терористичні акти з залученням неповнолітніх навіть, українців в тому числі, і на поліцейських дільницях і так далі.

Цього буде більше.

Сьогодні говорили про те, як росіяни намагаються втрутитися в вибори Польщі, які в травні.

Вочевидь, вони можуть і вони будуть.

Так само було з Руменією, так само зараз з Руменією, так само буде в Молдові, так само буде в Чехії.

Восени, здається, будуть також у них виб

Вони мають інструментарії, вони мають на це ресурс, вони продовжать це робити.

І це те, що, мені здається, вже почали розуміти наші європейські партнери, що Росія дійсно ворог і вона ніколи цей вплив не зупиняла.

І немає підстав вважати, що він зупиниться.

Добре, ви кажете, що зупинити росіян можна силою.

Тоді скажіть, будь ласка, що є в нашому війську, чого нам ще потребуємо для того, щоб це зробити?

Фаховий особовий склад і офіцерський склад.

Люди.

Люди.

Люди.

Завжди головне – це люди.

Наші партнери, не важливо, Сполучені Штати, європейські партнери, не знаю, африканські партнери, будь-які партнери.

Нам можна дати купу зброї, купу артснарядів, якщо не будуть людей, які зможуть це застосовувати.

І якщо не буде офіцерського складу середнього і вищого рівня, старшого офіцерського складу, який вміє застосовувати людей якісно і ефективно, зберігаючи за можливості їхнє життя, якомога більше, то ця вся зброя, в

Вочевидь, зараз нам потрібні і снаряди, і більше дронів, і логістичні спроможності, але люди головне, і люди я маю на увазі не про кількість, це не означає про потребу зростання темпу мобілізації, навпаки, є думки, що немає потреби тримати такий темп мобілізації.

Тому що проблема не в кількості, а в якості людей.

Відповідно, не існує нормального відбору, наприклад, при мобілізації.

Ніхто не знає, скільки людей змобілізованих за місяць дійсно потрапляє потім в бойові частини через 2-3 місяці.

Ніхто не рахував, як мені відомо.

Нічого особливого.

Відповідно, може бути таке, що їх потрапляє тільки третина або половина.

А куди інші діваються?

А вони по здоров'ю не можуть доєднатися до бойових частин.

Відповідно, вони можуть потрапити в бойові частини, але не на бойові посади, наприклад.

Але формально темпи зберігаються.

Відповідно, мова йде не про кількість, як я вже кажу.

Мова йде про якість людей, по-перше, які долучаються до війська.

І також мова йде про те, що ці люди мають бути підготовлені належним чином.

Офіцери навчені, там, рядовий середній склад підготовлений.

Тобто, мова йде про потребу реформування системи освіти, військової освіти і підготовки.

Якщо цього не станеться, ми програємо.

Але про зброю все-таки пропоную поговорити.

Нова адміністрація США навряд чи виділятиме нові пакети військової допомоги Україні.

Про це в інтерв'ю Радіо Свобода заявив Курт Волкер, спеціальний представник США з питань України в 2017-2019 роках.

За його словами, Сполучені Штати шукатимуть нові формати постачання Україні зброї.

Зокрема, через угоду про копалину, яку уклали США та Україна.

Пане Антоне, ви ж вивчаєте потреби війська, ми зараз не будемо говорити, там нам не вистачає стільки систем того-того-того, але загалом технічно ми зможемо себе забезпечити, якщо не будемо отримувати американської допомоги в якості грантів, як ми отримували раніше?

Насправді треба розуміти, що ми вже доволі тривалий час.

Європейські партнери за сукупністю давали більшу підтримку, ніж Америка для нас.

І американські партнери, очевидь, ми бачимо, збавляють свої темпи і бачимо ряд криз в двусторонніх відносинах.

Тим не менш, європейські партнери свою допомогу нарощують.

І нема підстав вважати, що вона зменшиться.

Навпаки, ми бачимо, як окремо, особливо скандинавські країни, вони нарощують не тільки допомогу фактичного озброєння, вони нарощують інвестиції в наш військово-промисловий комплекс.

І це насправді те, що почалося, якщо я не помиляюся, з Данією, коли вони одні з перших,

вклали свої гроші не в їх власне ВПК, а в наш ВПК.

Так само Швеція, так само Норвегія і так далі.

Відповідно, партнери розуміють, що їм не вдасться швидко розгорнути і масштабувати своє виробництво в своїх країнах.

Вони тому вкладаються також і в наше виробництво.

Це можуть бути, звісно, і спільні підприємства.

Для цього треба зробити ряд законодавчих змін, дій і так далі в області інтелектуальної власності.

Але тим не менш, вони, наші партнери європейські, вкладаються активно в розбудову нашого ВПК.

І це означає, що частка того, що ми можемо перекривати власними силами, вона буде зростати і в подальшому.

А давайте ми підтвердимо ваші слова ще однією заявою.

Україна може виготовляти зброю вдвічі дешевше, ніж європейські підприємства.

Про це заявив Єврокомісар з питань оборони та космосу Андріус Кобілюс в інтерв'ю Суспільному, в ексклюзивному інтерв'ю.

Послухаємо його пряму мову і повертаємось до розмови.

Ми могли б витратити ту саму суму грошей на закупівлю не європейської військової техніки чи американської військової техніки, а військової техніки українського виробництва, яка має такий самий рівень якості, але вона в середньому двічі дешевша.

Таким чином, за ту саму суму ви можете купити удвічі більше зброї, якщо купуєте її в Україні.

І по-друге, ми завершуємо юридичне затвердження положення про новий фінансовий інструмент.

який спрямований на підвищення обороноздатності всього Європейського Союзу.

Так звані сейф-кредити – довгострокові дешеві кредити, підкріплені бюджетом Європейського Союзу.

Вони можуть бути використані для підтримки України.

Тобто ми можемо виготовляти зброї багато?

Йдеться про масштабування?

Ну, розумієте, багато.

Це відносно.

Тому що, якщо раніше ми робили нуль самохідних артилерійських установок, зараз ми робимо, скільки там, якщо про Богдана йдеться, 20-24, здається, казали.

Місяць.

Так.

Ну, що це багато?

Ну, це більше, ніж нуль, очевидь.

Тому, напевно, це багато.

Але, тим не менше, чи цього достатньо зараз для безпечення, там, масштабування наших збройних сил?

Ну, поки що не достатньо.

Саме тому ми маємо багато, великий парк різної техніки від різних міжнародних партнерів, американських,

британських, скандинавських країн і так далі.

Тобто у нас так званий, знаєте, зоопарк, і ми не зможемо поки що самостійно перекрити повністю цю потребу як в самохідних артилерійських станоках, так і безпосередньо в виробництві снарядів, на жаль.

Але те, що ми йдемо в цю сторону, це абсолютно правильно.

Щодо вартості, про яку говорив представник щойно, чи, в прямому мові, ми могли чути.

Мені здається, що все ж таки варто розуміти, що ринок зброї трошки складніший.

Відповідно, це вартість цієї техніки у нас зараз для країни всередині.

Якщо мова буде йти, наприклад, про дозвіл на експорт або щось типу цього, ми маємо розуміти, що...

Ринок зброї дуже конкурентний.

І це треба розуміти.

Якщо хтось думає, що після дозволу на експорт наша продукція стане першою у світі за потребою, ну це, на жаль, неправда.

Тому що є ряд, по-перше, процедур, є знову ж конкуренція, є таке поняття як лоббізм, яким займаються всі виробники європейські, наприклад, крім українських.

Ну, типу, я не знаю, чи є в Брюсселі українські лоббісти, наприклад, наших виробників зброї.

А то так працює.

І відповідно не можна нехтувати тим, як працює цей ринок насправді.

Чи робимо ми щось дешеве і ефективне?

Да, це правда.

Це абсолютно правда.

Особливо, якщо мова йде про безпілотні системи і про ряд виробів, про які не можна говорити.

Але як це буде працювати на міжнародному ринку, ніхто не знає.

І мені здається, що ніхто намагається не занурювати сильно ці деталі.

Просто чи є в цьому сенсу, скільки експорт зброї у нас заборонений?

Я, до речі, здивувалась, чому пан Кобілюсь каже, що нам дешевше купувати українську, якщо Україна не може продавати зброю.

Ну, це поки що, як ми знаємо, йдуть дискусії активно вже більше двох років.

Більше двох років тривають дискусії по тому, чи варто дозволити під час повномасштабної війни на виживання експорт українського зброєння за кордон.

Тому що для виробників це надходження валюти, фактично, це нові ресурси, завдяки яким вони в тому числі... Немає штабування.

В тому числі можуть масштабувати своє виробництво для української армії.

Але тут все ж таки є, по-перше, і моральний момент, морально-етичний момент, і, по-друге, є ряд економічних особливостей по тому, що є застереження, що виробники переключаться швидко, перш за все, на ринок міжнародний, там, де ціни дійсно вищі, і пріоритет їх буде на цьому, а не на роботі в інтересах держави.

Нюансів багато.

Немає сенсу зараз намагатися перекрити двохрічну дискусію хвилинним коментарем.

Просто треба розуміти, що робота в цьому плані ведеться.

Є різні моделі того, як може виглядати експорт українського зброєння.

Тому будемо бачити.

Тобто ви за те, щоб в якомусь форматі це все-таки працювало?

Я не знаю, якщо дуже чесно.

Це треба розбиратися, тому що отак от сказати, знаєте, щось не готове.

Розумію, дійсно така тема, що... День народження фонд святкує цими днями?

Чи прямо сьогодні?

Це правда, сьогодні 11 років, як повернеться живий.

Вітаю вас.

Я сьогодні теж іменинниця, мені не 11, але це саме.

Скажіть трошки про підсумки або про перспективи.

Про що вам би було краще?

Говорити я можу багато.

Підсумки такі.

За 11 років роботи фонду, який починався з одного поста нашого одного зі співзасновників Віталія Дейнегі в Фейсбуці, рівно 10 травня 11 років тому, оця організація почалася з одного поста і наразі це найбільший фонд допомоги армії.

Раніше це був просто благодійний фонд, потім ми стали по факту фондом компетентної допомоги армії, тому що ми чітко розуміли потреби і чітко працювали по визначеним критеріям, запитам і в певних сферах.

Наразі фактично можна констатувати, що фонд зразка 2025 року, якому 11 років, фонд став стратегічним партнером держави загалом.

Не купуйте зброю.

Ми купуємо зброю, ми готуємо військових, причому як вкладаємось в підготовку на рівні навчальних центрів для солдатів-сержантів, так ми і реформуємо військову освіту, вищу військову освіту для офіцерів.

Тому що, як я вже казав, це фактично один з пріоритетів наших роботи на ці наступні роки, тому що, як я вже казав, без людей це все нічого.

І люди, які зараз на фронті, це єдине, що нас фактично...

розділяє між, скажімо, життям, які ми зараз маємо в столиці, і росіянами, які це життя знищують, як ми знаємо.

Відповідно, фактично зараз йдеться про те, що ми стали стратегічним партнером для держави.

І мова йде не тільки про забезпечення війська, це про і консультування уряду, консультування генерального штабу.

Зараз, наприклад, тут мій аналітичний відділ

наш аналітичний відділ.

Ми зараз кілька активних проєктів аналітичних, якраз дослідницьких в інтересі Генерального штабу і команди Сухопутних військ.

Також працюємо активно з Міністерством оборони в контексті реформування війська.

І це ми почали робити десь з 2018 року.

Почалося це, знаєте, як просто треба тепловізори на фронт, треба одначники на фронт, а потім це все вийшло в допомогу і підтримку війська.

І мені здається, найдорожче, що є в організації за ці 11 років, це її репутація.

Тому що дуже правильні морально-етичні рамки були виставлені батьками-засновниками.

Це, по-перше, повна політичність.

По-друге, ми не сваримося з державою, ми її підтримуємо.

Це важливий аспект.

Тому що чи могли б ми написати 100 різних злостних повідомлень в Твіттері і Фейсбуці?

Могли б. Але це не має жодного сенсу, чесно.

Це нічого не змінює.

Міністр оборони змінюється, головкоми змінюються, президенти змінюються.

А ваш фонд залишається.

А фонд залишається.

І військові, яким потрібна допомога.

І військові, яким почнули допомагати на початку війни в 2014 році.

Зараз Камбріг і хтось з них в Генеральному штабі.

Це...

покоління військових, з якими ми працюємо, і фактично за нами неформально закріплена оця функція інституційної пам'яті, знаєте, на жаль, бо вона не дуже добре працює у нас в уряді, на жаль, тим не менше завжди можна звернутися до нас, спитати, чи хтось пробував робити вже щось, не знаю, 5 років тому, і ми скажемо, так, намагався, більше не треба в такому плані.

Тому фонд дуже змінився.

Але оці ключові речі, все ж таки, вони лишаються основоположними, тому що репутація наша все.

Репутація більше за мене, за нашого, не знаю, директора, за моїх співробітників.

Це ідея.

І ідея буде жити і без нас.

Я, до речі, пам'ятаю, десь це був 15-й рік, я ще працювала журналісткою і приїздила до...

Ваших колег тоді ще.

І ми робили зйомку якогось безпілотника, який збирали буквально на колінах в якомусь на співсалатському приміщенні.

Це просто наскільки був зовсім інший рівень.

А от за цей час від цього безпілотника на колінах, який проєкт ви вважаєте наймасштабнішим?

От щось таке прямо...

Я не дам відповідь на це питання.

Це секретний проєкт.

Ні, це не секретний проєкт.

У нас абсолютно прозора звітність, ви можете знайти будь-який проєкт, подивитися.

Я маю на увазі, ви працюєте над тим, про що ще не можна говорити.

Очевидно, що ми працюємо над тим, про що ще не можна говорити, але загалом, дивіться, ми з...

2022 року по сьогодні ми зібрали більше ніж 16 мільярдів гривень.

Це близько 400 мільйонів доларів.

І це багато.

Звісно, це не йдеться про бюджет, як там у Міністерстві оборони Збройних сил, але...

Чому до нас звертаються іноді топ-посадовці, я маю на увазі по військовій вертикалі, з терміновими запитами на забезпечення певних військ або напрямків, або угруповань військ під конкретні операції, тому що можемо робити це швидко і гнучко.

Це наша перевага.

І, відповідно, мова не в тому, що у нас більше грошей, ніж у держави.

Це неправда.

Ми робимо пів відсотка від того, що держава робить.

Але ми є зручним, напевно, інструментом для держави, для того, щоб допомагати там, де це треба і необхідно, тут і зараз.

Як ви збираєте гроші?

Наскільки вам це зараз складно робити?

Або просто?

Ви не повірите, збираємо по-всякому, абсолютно.

Мені здається, і ви це бачили, і могли бачити, спостерігати по своєму колу спілкування, що...

Те, як люди готові були донатити на Збройні Сили і бізнеси готові донатити, воно змінювалось насправді.

Тому що спочатку це була одна емоція, потім це змінилося певною втомою, розчаруванням.

Потім знову певні обстріли, активізація бойових дій, вдалі-невдалі наступальні дії з нашої сторони або зі сторони противника.

І це завжди, знаєте, годілка.

Емоційно.

І це дуже відображається, вочевидь, на здатності і спроможності людей донатити.

Знову ж таки, ситуація в Україні економічна теж не найкраща, вочевидь, під час повномасштабної війни.

Відповідно, це нормально, що люди можуть собі дозволити це або не можуть дозволити.

І це ок.

Ми збираємо абсолютно по-різному.

Наш фонд, коли виріс, не знаю, спочатку з двох, десяти людей, потім повномасштабно ми зустріли десь в тридцятеро людей, 28-30, зараз на 160.

І значна частина цих людей – це департамент розвитку і партнерства, який займається залученням грошей.

У нас насправді десь 50 на 50 зараз – це гроші від бізнесів і гроші від приватних осіб.

Від українців?

Здебільшого від українців.

Ми наразі працюємо активно над тим, щоб залучати активніші гроші і ресурси за кордоном в тому числі.

Але наразі все ж таки…

Напевно, відсотки 80-90 – це гроші українців.

І, як я вже казав, половина з них стабільно – це звичайні люди.

Як ви думаєте, ми зібрали 16 мільярдів гривень, а який в середньому донат людини по розміру?

Я скажу 10 гривень, просто щоб люди не соромились робити маленькі донати, якщо в них немає більше.

По факту 100 гривень, але з цих 100 гривень, так насправді ж дуже багато донатів по 10-20 гривень.

Ось це такий найбільш поширений донат, це 100 гривень наразі.

І от по 100 гривень люди назбирали фактично 16 мільярдів гривень.

І це зброя, це гранатомети, це міномети, це рації, це тисячі дронів, це тисячі машин.

Ну, типу...

Це колосальний ресурс, насправді, який акумулювали небайдужі люди.

І, вочевидь, зараз так.

У нас про активні бізнеси з'явилося також.

Десь половина ресурсів надходжені це від бізнесів.

Тим не менше, бізнес – це також люди.

І, фактично, це рішення однієї часто людини, керівника цієї організації.

І бізнеса насправді дуже активні зараз і останній час.

І вони зацікавлені в тому, щоб не просто вони, знаєте, як формалізували ці відносини з організацією, а вони зацікавлені в тому, щоб їх співробітники були проактивними і донатили самостійно, ще окрім того, що підприємства також допомагають нам напряму.

Тому...

Це насправді дуже круто, це величезний шмат роботи величезної команди, яка зараз в організації.

Ви знаєте, коли почалася повномасштабний етап російської збройної агресії, у нас в день приходило по 300-400 мільйонів гривень.

В день.

Наразі у нас план, здається, 375 мільйонів в місяць.

Ну, це більш реалістично, звісно, зараз уже таких натворжень немає.

Але, наприклад, минулого місяця ми зібрали 670 мільйонів в місяць.

Це пов'язано з різного роду проектами, також з активізацією зборів.

І так далі.

Але, тим не менш, чи люди... Вибачте, я трошки в сторону пішов, але ваше питання почалося з того, як впливає оцей інформаційний фон.

До речі, ми бачимо, як він впливає.

Ніби якесь там перемир'я, можна розслабитись.

Але я вам скажу по-чесному, у нас не впали.

Це супер.

Тому що, навпаки, мені здається, люди чудово розуміють, з ким ми насправді воюємо, розуміють цінність того, що ми робимо.

І вони чудово розуміють, що навпаки, чим більше розмов зараз буде йти про якісь певні перемир'я, які навряд дадуться, будемо відвертими.

Ну, ви вже казали, силою, а не перемир'ям.

Нам треба люди, людям треба зброя.

Людям треба зброя, людям треба знову ж зброя, це якісь...

Благодійність виведена в абсолют.

Волонтери і благодійники не мали би цим займатися в ідеальному світі.

Але ми, напевно, перша організація у світі, яка купила зброю, саме купила вперше умовний байрактар у Туреччині.

Байкар, сама організація, так і сказала, ви перша організація у світі, не державна, яка купила у нас комплекс з ракетами, бомбами і так далі.

Тому роботи багато і люди розуміють цінність того, що ми робимо.

І люди розуміють цінність і важливість війни, і підтримки війська.

Тому чи це впливає?

Так чи інакше впливає, звісно.

Але надходження залишаються стабільними плюс-минус.

Пане Антону, ми такі будемо.

Дуже дякуємо за цю розмову.

Ми вам дякуємо за роботу.

На правах іменинниці до іменинника можна сказати, що я доначу на ваш фонд.

І половина моєї зимової тисячі пішла на ваш рахунок, бо я довіряю вже багато років вам.

І бачу, яку роботу ви робите.

Спасибі вам за розмову.

Антон Муравейник був гостем цієї години, ветеран, керівник аналітичного відділу фонду «Поверніть живим».

З ним говорили про потреби війська, про те, як вони забезпечуються, і про те, як кожен з нас, кожен своїми 10, 20, 100 гривнями допомагає і пришвидшує перемогу.

І ми вам завжди дякуємо за будь-який ваш донат.

Сто відсотків.

Дуже важливо.

Ми ж чуємо з вами, ми ж не десь в бульбашці.

Ми чуємо, наскільки зараз, якими є потреби фронту.

Ми чуємо, що ніякі політичні ці процеси не стишують наступ окупантів.

Тому знайдіть тих, кому довіряєте.

Повернеться живим?

Класно, повернеться живим.

Маєте когось іншого, кому точно довіряєте?

Будь ласка, хай це буде 10, 100 гривень, але динатьте.

Допомагаємо нашим хлопцям і дівчатам.

Ну і далі поговоримо про ситуацію на Дніпропетровщині.

Атакують ракетами і дронами будинки місцевих жителів села Великомихайлівка.

Це Дніпропетровщина, як я вже сказала.

Це за 20 кілометрів від лінії фронту.

Артилерійські бої та удари кабами тут чути цілодобово.

Ну і чи евакуюються люди з села?

А ті, хто не евакуюється, як живуть під обстрілями?

Бачили наші колеги.

Дивіться і ви.

Ох!

Це ось сюди воно прилетіло.

Так, два рази прилітали ланцетики по домам людям.

Ракетки прилітають іноді, рідко.

А так в основному сусідні села б'ють колбами.

Не страшно тому, у кого немає нічого.

Зараз тут 15 кілометрів границь.

Це як по трасі, як навпростити.

З дітьми також тут люди є, дуже багато є, і сім'ї з дітьми.

Не чула поки.

А зараз коли який день, коли нічого.

День я не бачу, але вночі чути будуть.

Дрони летять і летять.

Дрони летять і летять.

Бахнуло і все.

Це добре, що оце.

Аби отуди трохи в стороні і хати не було б. Все розвалено.

Сарай, сарай спас.

Я глянув, ось тут все горить, все.

Все ж поле горить, все кругом горить.

Оце спасло.

Ну воно так...

Шифер полетів, все полетіло.

Кожне гаряче було, видно, що летіло.

На хату воно не потрапило нічого.

Не було шифера, прозривало все.

Ось так живемо, виживаємо потихеньку.

Слухаємо, природи є, усе є. Ну, попрямі, ну, Успенівка, вони за Успенівкою.

Кілометрів двадцять, двадцять п'ять, п'ятнадцять, смотря де як.

Так стрілковий бій не чуть, але коли артилерія йде, коли вони наступати починають, звісно, чутко.

Якщо в Калинівку прилетіло трикава, пів села знесло.

Знесло, просто знесло.

Два на крилі, один посередині.

На крилі легше вішають, посередині вже більш тяжко.

З ураганів б'ють, б'ють так, щоб землю не б'є, а не з землею рветься.

Тоже, бо зривна волна йде, зносить все».

Там вже людей немає, в Березові людей немає.

Там, може, декілька залишилось людей.

В Тимирівках зовсім немає нікого.

У Успенівці не скажу, це Запорізька область, а перед Успенівкою там два села, там люди повиїжджали, тому що там вже всього.

В Тимиріки взагалі ні одного будинку цілого немає.

Ось у мене сусіди переселенці.

Усе повністю село знищене.

Тепер з'явилися, в останнє вранці, за січеннями вже сіли.

Туди більшість прильотів сідуть.

У моєї сестри просто розбите все.

Обережують, вона тут живе тепер.

Виїхали сюди.

Прилетіло шість ракет.

Шість, а потім ще шість.

Хват нічого не залишилося.

Криші позносило, вікна повилітали.

Осколки в хаті всередині були.

Стін витягували.

Як обично, це ж терорізм натуральний.

Його треба просто, на мою думку, каструвати і заставити їх з'їсти, щоб він зрозумів.

Гухали, не скажу, що каби були.

З ураганів, з градів прилітало.

Переходи були.

Це ото коли вони перемир'я навбили.

Яке перемир'я в них?

Його не було.

Він перемир'я зробив для того, щоб своїх поранених витягнути і двох сотих забрали.

Наші не стріляють, а чужі, що в основному одні приходи йдуть з артилерії.

По землі навіть відчувається.

Як гехна так брязкотить усе на світі.

І вікна, і забор цей нещасний, той бряскотить ходуному ходу.

Гаврюша, йди.

З Криму через нас, на Харків, на Павлоград, на Дніпро.

Від тіля через нас летять.

Так що тут перекресток.

Дочка з дітьми у Польщі.

Верну вас назад.

Менше боїться, показує, що бахкають, що літає авто.

Старше більш-менш звикло.

А з яким?

Старша другий клас кінчує, а менша два роки.

Була корова, передали.

А сильні прильоти були по сусідствах.

А куди її тоді, якщо вдруг виїжджати куди?

Відпускати, щоб вона в степі жила.

Більше ні.

А так кури, качки, ось хазіва бігають.

Ось тут клуб розбило, в нього крихлі стілі потрапили.

У нас вдома, так ви знаєте що.

Попало.

Ось як попало.

Чи сюди, чи сюди.

І то, видно, зривною волною ось меранду завалило.

І криша впала.

У Январському там вулицю Нового Росту розчили.

П'ять кадрів.

П'ять кадрів попало туди.

Оце туди трасує.

На березову як їхать, а то вліво.

Новоселовка там, оце Новоселовка попало.

Оце оце.

Страшно, гепають.

Живемо потихеньку.

Я так само переселенка.

А живемо.

Змістимо рівки.

— Це село трохи далі?

— Так, трохи далі.

— А що там?

Там каже, що немає.

— Я не знаю.

Взагалі, мабуть, його вже немає.

Дуже, дуже, дуже страшно.

Ми переехали з Лівнограда.

Ми переїхали з Мирнограда в кінці серпня.

Вимушені були.

Вже всі будинки майже порожні були.

Відключили там газ, вимкнули кабельне телебачення.

На ринку стало менше продуктів.

Стало бити.

Дякуємо, нас племінниця сюди запросила.

Виїхали.

Ось так були ящики-гуманітарки.

Ось що з одягу взяли.

Думали, ненадовго.

А вийшло так, що залишилися без нічого.

І тут, і вночі, і вдень.

Вночі так трясеться скло, буває так.

Як дрони летять, чути.

Ховаєтеся тут десь, коли вона літає?

Ні.

Ні, ні.

І якось з молитвою лежимо, з молитвою на Бога сподіваємося.

Якось такого немає, щоб саме за цей період...

Я казала, казала, так.

На початку війни там і по школі, поруч зі школою вирви були великі, і люди масово почали виїжджати.

Ну, а так всі в очікуванні виїзду.

Нам більше нема куди їхати.

Якщо ми тут, то далі вже немає сенсу.

Старі хворіємо.

На ліки треба.

А це ж село.

Проблема.

Треба за ліками аж у Просяне їхати.

Магазини працюють тут, все є. І пошта працює, якщо треба.

Ну, місцеві, у кого машина?

У нас немає.

Вже чоловік каже, як є, так і є. Будемо воду тоді зі струмка брати.

А все одно городи саджаємо.

Всі ж сподіваються, всі в городах куперсаються.

Ну як, життя йде, люди сподіваються.

Ось-ось і цибулька зійшла, десь часничок зійшов, тюльпани квітнуть, барвінки.

За це боляче, за все боляче.

Але все ж таки сподіваємося.

Сподіваємося на нашу армію.

Сподіваємося, що союзники нам допоможуть, не кинуть Україну.

Україна ж взагалі на коліна ні перед ким не ставала.

Українці, у нас це в крові.

Не те, що росіяни царю своєму.

Ну, будемо сподіватися.

Ви відчуваєте, як росте політична, економічна, соціальна напруга?

Як опиняєтеся на перехресті розуміння цих ситуацій?

Спокійно!

Ваш навігатор суспільно-політичних подій – новий відлік.

Щочетверга о 21.00 на першому каналі Суспільного мовлення і в ефірі Українського радіо.

Пішов на війну, сказав, що хто, як не я, я мушу.

Для мене дуже важливо, щоб була нагорода, тому що він себе повністю віддавав службі.

Бо позивний – це бризант.

Він був щось у 14-му році.

Він вже прийшов і вбивив мені своє рішення.

Він вже записався добровольцем.

Документальний проєкт «Імена».

14 травня.

Щосереди.

О 22.15.

На першому каналі Суспільного мовлення.

Улюблені герої.

Та-ра!

Відомі сюжети.

Справжня пригода.

Може, прихопити дуельні пістолети чи шпагу?

Кадри, що закарбовуються, ідеально.

Продовжуйте.

Та перевірені часом цінності.

Чого ти хочеш?

Справедливості.

Емоції, які хочеться прожити знову.

Я що маю зробити?

З понеділка по суботу кінострічки, за якими ви скучили.

Вечір з кіно о 21-й.

Дивимось разом на Суспільне культура.

Суспільне мовлення.

Цінуємо вашу довіру і дякуємо, що разом із нами отримуєте лише верифіковану інформацію з усіх куточків України.

Пам'ятаєте та розвиваєте українську культуру та розмагіття.

Вболіваєте за наших спортсменів.

Даруєте дітям щасливі емоції українською.

Суспільне мовлення.

Захищаємо свободи в Україні.

«Євробачення» приховує безліч таємниць.

Тому я зібрав команду моїх спецагентів.

Я відкрию правду про циферблат.

За мною хейтери.

Темна сторона слави.

Я розкажу про курйози, залаштуків та епатаж.

Про найцікавіше щодо початку головного конкурсу перед шоу «Євробачення».

Дивіться 13, 15 та 17 травня перед півфіналами та фіналом Євробачення.

Отже, Суспільна студія продовжує ефір для Суспільного.

Працюємо для вас.

Працює сьогодні і на Москві, і на Анни Чередниченко, і Любов Глухо перекладає жестовою мовою.

Ольга Дудка.

Ольга Дудка.

Ну, що ж мені не те бачити?

Тобі сьогодні власне.

Верховна Рада підтримала ратифікацію угоди про надра між США та Україною.

За проголосували 338 народних депутатів, проти 0, а були депутати, які не голосували або пропустили засідання.

Парламент ратифікував угодою, що дозволить створити інвестиційний фонд.

Раніше заступник міністра економіки Тарас Качка пояснював, що є ще дві додаткові технічні угоди, які сторони підпишуть пізніше, їх не треба ратифікувати в Раді.

Цю і не тільки тему будемо обговорювати з гостем нашої студії.

Сьогодні це Андрій Дубас, президент Асоціації українських банків.

Дякуємо, що завітали до нас.

Вітаю, слава Україні.

Героям слава.

Отже, інвестиційна угода, інвестиції, гроші.

Якою буде роль наших банків в цій історії, як вважаєте?

Якщо ми поговоримо сьогодні про останню редакцію цієї уводи, тому що епопея з її підписанням була така, м'яко кажучи, цікава для нас, українців, то сьогоднішній варіант редакції підтриманий і ратифікований Верховною Радою, і я вважаю, що більш ніж прийнятний, по-перше.

Сьогодні не йде мова про жоден борг за раніше поставлені зброю, наприклад, яка надавалася, безповоротні якісь фінансові речі.

Друге, ми говоримо про інвестиції в українську видобувну промисловість, тому що

Угоді пише, що наповнення цього фонду, якщо ми говоримо про Україну, буде здійснюватися після видачі нових ліцензій на видобуток.

Тобто будуть видаватись нові ліцензії, будуть будуватися нові видобування і з ренти, з видобутку буде наповнюватись цей фонд.

З іншого боку, якщо ми говоримо про українську сторону, американська сторона, зі свого боку, наповнюватиме цей фонд або безпосередньо грошовими коштами, або, наприклад, новою військовою зброєю.

Тобто, в принципі, ми маємо що?

Перспективу інвестицій в українську видобувну промисловість раз.

По-друге, те, що 10 років кошти, які зароблятиме цей фонд, будуть реінвестуватися всередину.

Тобто, це теж великий позитив.

Ну і третє, що все-таки ми не говоримо про якісь минулі речі, беремо на себе якісь боргові зобов'язання, тому я вважаю, що це дуже добре.

Щодо ролі банків, якщо ми говоримо саме про українські банки, то звичайно тут роль банків трішки не така велика, яка би можливо хотілася, але банки можуть попрацювати в даному випадку з чим?

Ті видобувні підприємства, які будуть досліджувати і шукати ці мінерали, ці корисні копалини, в співпраці з банками вони можуть отримувати банківську підтримку перше,

Звичайно, ніхто не відміняє саме і обслуговування самого процесу, тому що, наприклад, якщо американська сторона вносить в цей фонд долари США, то, звичайно, буде обмінюватись ці кошти з гривні на долар і з долару на гривні.

Тобто, в даному випадку, я вважаю, що роль банків може бути значною, якщо ми будемо говорити про розвиток і українські саме співпраці з українськими компаніями, ну і обслуговування – це класика, яка завжди присутня.

Рахунки цього фонду, де будуть відкриті в Україні?

Звичайно, дивіться, цей фонд, він є на 50, 50% складається з української сторони і американської сторони.

І якщо ми говоримо про наповнення, то, звичайно, американська сторона буде зі свого боку.

Ми будемо говорити про видобуток.

І після цього наповнення з ренти українських видобувних потужностей, називаємо це так, наповнюватиметься в цей фонд.

Але я думаю, що сьогодні, якщо говорити про ту угоду, яку ратифікувала Верховна Рада,

Вона така, в деякій мірі, вона, звичайно, має стовпина, який базується самі домовленості, але деталі фінансові будуть скоріше зазначені в угоді між цим фондом і DFC, американським агентством, про який ви сказали, що вони не потребуватимуть додаткової ратифікації, це будуть більше вже технічні, про те, що сказав заступник міністра економіки, пан Тарас.

Ця угода для нас, як для фінансистів, буде більш цікавою, тому що там будуть всі деталі, з якими ми зможемо працювати.

Пропоную обговорити ще одну тему.

Україна розглядає можливість відмовитись від доларів з шайб і тісніше прив'язати свою валюту до євро.

Про це в інтерв'ю британській агенції Reuters заявив голова Національного банку Андрій Пишний.

За його словами, причинами цього є потенційний вступ до ЄС, посилені ролі Євросоюзу в забезпеченні нашої обороноздатності і ймовірність поділу світової торгівлі.

Тут правда прозвучало відмовитись від долара трошки гучно.

Йдеться в тому, що зараз ми прив'язані до долара, прив'язатись до євро.

Як ви оцінюєте цю ініціативу?

Я думаю, що голова Національного банку мав на увазі саме розрахункові.

Тобто ми коли сьогодні рахуємо, наприклад, золотовалютні резерви, ми їх рахуємо в більшості перед прив'язкою до долара США.

Якщо говорити про, наприклад, сальдо торгового балансу, тобто те, що ми експортуємо і імпортуємо, то я би тут хотів на двох моментах зупинитися.

До 2014 року в нас дуже великий товарообіг був з Російською Федерацією.

І потім, коли Росія анексувала Крим і почала війну на Донбасі, потім, яка, скажімо так, сьогодні вже повномасштабна війна, вся співпраця з Російською Федерацією припинилася.

І, звичайно, що Україна, виробляючи свою продукцію, шукала нові ринки збуту.

І частина цих ринки збуту зупинилася в Європейському Союзі.

І, наприклад, якщо з Російською Федерацією до 2014 року ми торгували і розрахунку брали долар США, то, наприклад, з Європейським Союзом ми торгуємо безпосередньо в євро.

І не потрібно нам купувати долар США, потім міняти його на євро, а потім навпаки, наприклад, нашим партнерам.

Це в тому числі йде мова і про імпортні товари, які ми купуємо з Європейського Союзу.

Що це все означає?

Що в нашому кошику зовнішніх і експортних і імпортних операцій зростає частка євро,

І трішки зменшується частка долару.

Але все рівно долар зараз займає, ну долар в цілому світі, в Україні в тому числі, продовжує займати значну позицію.

Якщо Національний банк поступово розглядатиме варіант переходу обліку своїх золотовалютних резервів з долара на євро,

В принципі, для нас, для громадян, це скоріше не матиме такого значного значення, оскільки це більше статистична і облікова, така, знаєте, бухгалтерська позиція самого Центрального банку.

Звичайно, воно звучить так, трішки, може, в заголовках засобів масової інформації цікаво, що завтра щось може статися з доларом, він, не знаю, впаде або виросте, чи євро.

Це не має на це значення майже зовсім.

Фактично, це більше, скажімо так, бухгалтерські, розрахункові, звітні, статистичні принципи.

Але останнім часом, звичайно, ми побачили такий доволі цікавий феномен, коли долар дешевшав, а євро дорожчало.

І щоб пояснити це нашим слухачам, звичайно, тут не було якоїсь феноменальної дії України в даному випадку.

Просто ми бачили, що відбувається в парі безпосередньо євро-долару на зовнішніх ринках.

Тобто, якщо євро до долара коштувало 1,05, а потім стрибнули навіть до 1,14, то звичайно, що українська гривня автоматично відреагувала.

Долар трішки подешевше відносно гривні, а євро трішки подорожчало, бо сама пара між собою мала таке коливання.

А до речі, цікаво, а якщо станеться, що ми прив'яжемось до євро, от взяти, я не знаю, ті ж самі квартири, машини на вторинному ринку зараз за долари купують, то переходитимемо на євро, якщо хтось зараз відкладає собі на житло, що робити?

Ну, давайте так.

По-перше...

Розрахунок в доларах чи євро це не дуже правильно, тому що в Україні платіжним засобом є гривня.

І ви трошки бачите, ви смієтеся, я погоджуюся з вашою іронією, дивіться, абсолютно, ми ж тверезі люди, живемо в цій країні, в нашій країні.

Але я хочу сказати, що починаючи десь з 2014 року, де доларизація системи,

української економічної такої процесу відбувалася і доволі стрімкими темпами.

Якщо ми раніше майже все прив'язували своє життя і дивилися на курси обмінних валют і так далі до долара, то сьогодні, напевно, що, ну я не знаю, я можу так сказати, що автівки ще і квартири

може ще зазначають ціну в іноземній валюті доларі.

А тоді, як багато-багато інших речей, вже ми звикли, що є гривня.

Гривня більш-менш, ну, давайте, війну не чіпаємо, більш-менш стабільна в цих умовах, в яких ми живемо.

І ми дивимося тепер на ріст цін, наприклад, нас цікавлять цінники в магазинах, нас цікавлять цінники в комунальних тарифах, або, наприклад, я приїхав автівкою, мене цікавлять цінники на стелі автозаправних комплексів.

І вони реагують не завжди по відношенню до, наприклад, курсу долара, а реагують до ціни на нафту.

Тобто, наприклад, за останніх, здається, 6 місяців нафта знизилася

Здається, близько 8%.

І ми побачили, що по деяких заправних комплексах ріст ціни зупинився, тому що гривня девальвує, а навіть в деяких і подешевшало, оскільки нафта здешевшила від 85 доларів до сьогодні до...

63.

Там є, звичайно, невеличка затримка лаг часу, але ми сьогодні все більше і більше звикаємо до гривні.

І я думаю, що, я впевнений в цьому, що прийде час, коли інфляція досягне своєї цілі, яку старається Національний банк досягнути, але, звичайно, війна, чи, наприклад, ковід, чи якісь такі, назвемо це так, шоки,

Не дозволяють цього зробити в повній мірі, але ми прийдемо до того, що інфляція буде коливатися в межах 5 плюс-мінус 1 відсоток, і ми просто звикнемо, що гривня не потрібні нам іноземні валюти для оцінки того чи іншого об'єкту в купівлі чи продажі.

Слухайте, ми не сьогодні, але часто говоримо в ефірах про те, що бідніють наші люди, і багато з них, частина з них, давайте скажемо, звертається чи до банків по кредити, чи про мікрокредити.

Що у нас з ринком кредитування?

Наскільки є високий запит?

Наскільки це потрібно для людей?

І наскільки банки йдуть на зустріч людям в цих питаннях?

В Україні це питання має трошки наш локальний феномен.

В цілому світі частка закредитованості економіки має доволі високий показник.

В сусідніх країнах Східної Європи, наприклад, ті же з Чехії чи Польщі, цей показник становить близько 60%.

В більш розвинених країнах він там 80-90%.

Я зараз простою мовою поясню, що це означає.

Це означає, що, наприклад, ти можеш взяти легко кредит під...

невисоку відсоткову ставку, бо в твоїй країні є низька інфляція і низькі відсоткові ставки.

І це означає, що, наприклад, мені не потрібно накопичувати 25 років гроші для того, щоб купити квартиру, а я її можу купити і спокійно виплачувати цих 20 років, тому що за 20 років ціна цієї квартири, не знаю, на 30, на 40 відсотків буде переплата, умовно кажучи, чи на 50, але не так, як сьогодні, наприклад, в Україні в нас.

Частка закредитованістю української економіки сьогодні є дуже низькою, близько 15%.

Це означає, що в нас сьогодні інструменти кредитування не працюють повною мірою.

І це не працюють вони не через те, що банки погані, чи система в нас погана, чи люди не хочуть брати.

У нас відсоткові ставки високі.

Тому що ми перебуваємо в турбулентностях останніх вже взяти 12 років, починаючи з 2013 року.

Вторгнення Росії, ковід, зараз повномасштабне вторгнення.

Тобто тільки Національний банк призводить інфляцію до цілі 5 плюс-мінус 1 відсоток, і тут починається якась ситуація.

Що відбувається сьогодні з кредитами?

Кредитний портфель поступово зростає, хоча він в Україні сьогодні навіть споживче кредитування, яке продовжує зростати буквально кожного місяця поспіль, все рівно українська економіка не є достатньою мірою закредитована.

Якщо ми говоримо про, наприклад, навіть мікрокредити, такі як 3 тисячі, 5 тисяч гривень, які надають мікрофінансові організації онлайн чи в відділеннях своїх, я даю кілька порад для наших слухачів, можу дати для наших громадян, що зробити.

А ще обмежені ми в часі, бо новини у нас вже ось-ось.

Хвилиночка, добре?

Добре.

Брати кредит можна, тільки потрібно розраховувати свої доходи.

Друге, брати кредит потрібно на ті цілі, які дають тобі можливість заробляти або розвиватися далі.

На цілі, які твої пасивні речі можуть не розвивати.

Не на телефон за 50 тисяч.

заробляєш, наприклад, Instagram, блогер або ще хтось, це нормальна ціль.

Якщо ти купуєш з 15-го на 16-й чи на 17-й щось там, просто бо так треба, це неправильна ціль.

Тому я вважаю, що кредитування в Україні треба розвивати, але на сьогодні перша головна задача – це завершити війну, перемогти війну.

Дякую вам за цю розмову.

Андрій Дубас, президент Асоціації українських банків, був гостем нашої студії.

Ми зробимо коротку паузу і тоді повернемося, але ж новини.

Вважаю себе чесною людиною.

Змінювати думку про себе я не хочу.

Жорстокість, нагляд, фашистська, шалена.

Розумієте?

Кати.

Рубали не тільки стрічку, а рубали душу художника.

Москва, Кремль, Косигіну та Чука.

Оскільки я є єдиний в Радянському Союзі безробітний режисер, прошу випустити мене через радянсько-іранський кордон в абсолютно голому вигляді.

Доброго дня, товариство!

Ради бачити вас на прем'єрі нашого геніального фільму.

Ніхто нічого не забуває.

Параджанов вже зник, як Параджанов.

Він був безіменний зек номер такий, до якого перекидали із зони в зону.

Із зони в зону.

Ого!

Я повернувся!

Все це переслідує мене з дитинства.

І мені здається, що саме це і є ресурсом.

Хочеш знати правду?

Я втомився.

Ми всі втомилися.

Від холоду, від спеки, від постійного пильну і від думок, що сьогодні може бути поста відео.

Але знаєш, що більше втомлює?

Брехня.

Брехня, що ми марним тримаємось.

Брехня, що це не наша війна.

Це моя війна.

Бо це мій дім.

Хочеш знати правду?

Ми всі люди.

Просто ми обрали боротися.

Звертайся до рекрутингового центру Суспеціальних операцій.

Світ дитини – захоплива гра, що допомагає дошкільнятам розвивати навички.

Навчитися вітатись, щоб легко знаходити друзів.

Привіт!

Добрий день!

Радий знайомству.

А дорослі раді знайомству з Нумо, бо тепер їх малюк знає, як взаємодіяти з іншими.

Нумо – гратись, розвиватись.

Отже, це Суспільна студія.

Наша ефір триває.

Маємо такі новини.

Росія розгляне пропозицію про 30-денне перемир'я.

Точніше про 30-денне перемир'я.

Припинення вогню, про це заявив речник Кремля Дмитро Пісков в етері CNN.

За його словами, Росія має свою позицію щодо припинення вогню і заявив, що Росія також відчуває тиск Європи в цьому питанні.

Нагадаю, що 30-денний перемир я запропонувала коаліції рішучих, починаючи з понеділка, тобто з післязавтра, 12 травня.

Чекаємо новини.

Просто зараз з підсумками суботи Людмила Павленко.

Ви дивитеся Суспільне новини.

Підписуйтеся на Суспільне новини у соцмережах.

Вітаю.

20-та в Україні.

Це Суспільне новини.

Традиційно о цій порі ми підбиваємо інформаційні підсумки дня.

У студії Людмила Павленко, жестовою мовою Ольга Дудка.

Дивіться у випуску.

Повне припинення вогню без жодних умов.

Розпочатися воно має 12 травня.

Таку заяву оголосили за підсумками зустрічі коаліції охочих у Києві.

Розповімо подробиці візиту європейських лідерів.

Річниця наступу на Вовчанськ Харківської області.

Нині там не залишилося жодної вцілілої будівлі.

Росіяни знищили місто з 350-річною історією.

Вперше за час повномасштабного вторгнення у Запоріжжі народилася тріння.

Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з матір'ю первістків.

12 травня має розпочатися повне припинення вогню без жодних умов.

Таку заяву оголосили за підсумками зустрічі коаліції охочих.

Це має бути всеосяжне припинення вогню на морі, в повітрі та на суші.

Подробиці зустрічі європейських лідерів з президентом України у Києві далі у сюжеті.

Який мій меседж Путіну?

Він дуже чіткий.

Бути тут.

Ось моя відповідь.

Зранку до Києва приїхали лідери чотирьох країн – Франції, Британії, Польщі та Німеччини.

Фрідріх Мерць приїхав за кілька днів після обрання його канцлером.

Еммануель Макрон, Кір Стармер, Фрідріх Мерц та Дональд Туск приїхали в Україну, щоб показати солідарність, а також взяти участь у засіданні коаліції охочих.

Воно буде відбуватися у комбінованому форматі, тобто частина лідерів.

Будуть фізично присутні, а решта долучиться онлайн.

Перед її початком наголосили, головна мета цієї зустрічі – реалізація ідеї 30-денного припинення вогню.

Це дуже своєчасна зустріч, дуже важлива.

Це дуже важливо, бо як зараз тільки що сказав Володимир, є пропозиція про 30-денне припинення вогню.

Вона точно на столі переговорному.

Ми з Еммануелем інтенсивно це обговорювали, в тому числі цього тижня щодо 30-денного перемир'я.

Ще раз нагадаю, лише одна країна розпочала цю незаконну війну.

Це була Росія і Путін.

Спершу лідери провели п'ятисторонню зустріч, опісля засідання коаліції охочих.

До нього онлайн долучилися ще 30 країн.

Зокрема, і прем'єрка Італії, яка раніше неодноразово підкреслювала небажання надсилати свої війська до України в рамках контингенту.

І перед, і після засідання учасники зідзвонилися з Дональдом Трампом.

Пресконференцію за підсумками почали з головної ініціативи.

Ми домовилися, що з понеділка, 12 травня, має розпочатися повне і безумовне перепинення вогню щонайменше на 30 днів.

Ми разом вимагаємо цього від Росії.

Припинення вогню на 30 днів, без жодних умов, на суші, на морі і в повітрі.

І також з моніторингом, який головне забезпечувати американці, але всі будуть брати участь.

Прем'єр Британії Кір Стармер зазначив, що у разі дотримання режиму припинення вогню відразу почнуться мирні переговори.

Якщо ж Росія не погодиться на 30-денне перемир'я без умов, країни ЄС, скоординовано зі США та Британією, накладуть на неї санкції, які вже підготували.

Дональд Трамп цю ідею підтримав.

Вперше ми мали від певного часу відчуття, що увесь цивільний світ об'єднаний.

І це не є лозунги, але рішення, які ми підтримали.

Прийняли весь світ, починаючи з Нової Зеландії, а закінчуючи Канадою, Ісландією, Україною, США, вся об'єднана Європа, Норвегія, всі ми говорили одним голосом.

У наступній тижні також відбудеться цикл зустрічей в рамках коаліції охочих, заявив президент Франції Емманюель Макрон.

На них обговорять питання подальшої допомоги Україні і зміцнення української армії.

Коаліція охочих нині налічує близько 30 країн, які в тому чи іншому форматі готові долучитися до забезпечення в Україні сталого та довготривалого і справедливого миру.

Раніше Емманюель Макрон, Кір Стармер, Фрідріх Мерць і Дональд Туск зустрілися з Володимиром Зеленським та першою ледію у центрі столиці на Майдані Незалежності.

Тут вшанували пам'ять захисників України біля імпровізованого меморіалу.

Поклали квіти і запалили лампадки.

Президент Володимир Зеленський вважає неживою ідею створення на фронті демілітаризованої зони в 30 кілометрів.

Раніше, 6 травня, такою ідеєю в ефірі Fox News озвучив спеціальний представник президента США з питань України Кіт Келох.

Його словами, сили оборони мають відійти від поточної лінії фронту на 15 кілометрів.

Аналогічні дії мають зробити і російські війська.

А контроль над цією зоною могла б узяти коаліція охочих, до якої увійшли б Франція, Великобританія, Німеччина та інші країни Європи.

Питання демілітарізованої зони обидві баки по 15 кілометрів.

А чому по 15?

І з якою лінією ми будемо рахувати?

З кордону?

З якою контактною лінією?

Навіть якщо ви будете говорити про 15 кілометрів, що ми будемо робити з містом Херсон?

Це одразу в Херсоні не буде наших військ.

Не буде наших військ в Херсоні, у нас не буде Херсона.

Спецпредставник президента США з питань України Кіт Келох вважає, що всеосяжне припинення вогню на 30 днів покладе початок процесу завершення найбільшої і найтривалішої війни в Європі з часів Другої світової війни.

Як неодноразово говорив президент США, зупиніть вбивство негайно.

Про це Келох написав у мережі Ікс.

Та долучив дописи глави МЗС України Андрія Сибіги, який раніше написав, що розмова представників коаліції охочих з президентом Дональдом Трампом була продуктивна.

Туреччина запропонувала свою участь у моніторингу режиму припинення вогню в Україні.

Як передає агенція Анадолу, про таку ініціативу заявив міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан, який брав участь у засіданні коаліції охочих у режимі онлайн.

Росія розгляне пропозицію про 30-денне припинення вогню, заявив речник Путіна Пісков у коментарі CNN.

За його словами, Москва має власну позицію щодо припинення вогню.

Він також заявив, що РФ відчуває тиск Європи у цьому питанні.

Посольство США в Києві отримало інформацію про ймовірно значний повітряний напад, який може статися будь-коли протягом наступних кількох днів.

Посольство, як завжди, рекомендує громадянам США бути готовими негайно сховатися у разі оголошення повітряної тривоги.

Над полігоном «Капустін Яру» Росії закривають небо для польотів на добу від ранку понеділка.

Про це стало відомо з повідомлення «Ноті 100 Айрмен» міжнародного сервісу, де публікують попередження авіаперсоналу про можливу небезпеку.

Саме з цього полігону росіяни пускали по Україні ракету «Орєшнік».

Іран готується передати Росії пускові установки для балістичних ракет ФЕС-360.

Вони мають дальність до 120 кілометрів і можуть використовуватися проти українських військових об'єктів поблизу лінії фронту.

Про це пише агенція Reuters з посиланням на західні розвіддання.

Іран уже доправив ракети до Росії морем торік у вересні, але без пускових установок.

Тож їхня передача – лише питання часу.

Дії Ірану свідчать про подальше зміцнення військового союзу між Теграном і Москвою і становлять новий виклик для української ППО.

Індія і Пакистан домовились про припинення вогню.

Це підтвердили міністри закордонних справ країн.

Раніше про домовленість між країнами заявив президент США Дональд Трамп у своїй соціальній мережі True Social.

За його словами, Сполучені Штати виступили посередником у перемовинах.

Міністр оборони Пакистану заявляв також про посередництво Саудівської Аравії.

Вночі, нагадаю, Пакистан почав широкомасштабну військову операцію проти Індії.

Про це пакистанський уряд написав у соцмережі X. Агенція Associated Press опублікувала відео пакистанських військових, яке, за їхніми словами, демонструє запуск ракет по індійських цілях.

Удари завдали по індійському аеродрому Патанкот і військово-повітряній базі Ульхампур.

До цього Індія вдарила ракетами по трьох авіабазах на території Пакистана, заявив речник армії цієї країни.

За його словами, всі об'єкти повітряних сил Пакистану залишилися неушкодженими.

Більшість ракет було перехоплено, а деякі впали на території Східного Пенджабу в самій Індії.

Угорщина не може тримати у заручниках усі інші європейські країни.

Про таке заявила висока представниця Євросоюзу з питань закордонних справ Кая Калас в інтерв'ю Укринформу, коментуючи угорське вето на рішення щодо України.

Зі свого боку ми також кажемо, що ці двосторонні питання не лише в України, а й щодо інших кандидатів не можуть бути перешкодою, якщо країна виконала свою домашню роботу, тобто всі реформи, яких вимагає Європейський Союз.

Бо якщо більшість, 26 держав за, а одна проти, то вона не може тримати в заручниках усіх інших.

Розбомбили міст, школу та останній продуктовий магазин.

У прифронтовій Новопавлівці на Дніпропетровщині війська РФ продовжують обстрілювати приватні будинки та цивільну інфраструктуру кабами і FPV-дронами.

Як виживають місцеві і чому не виїжджають у матеріалі Суспільного?

Ганна, жителька прифронтової Новопавлівки, згадує свого загиблого знайомого Валерія.

Декілька днів тому в його оселю влучив російський кап.

Чоловік помер на місці.

Жінка розповідає, в березні війська РФ також скинули бомбу на його будинок.

Однак тоді Валерія врятували сусіди.

Останніми тижнями армія РФ почала інтенсивніше атакувати Новопавлівку кабами та ФПВ-дронами, каже Ганна.

Додає, жоден транспорт сюди вже не ходить.

Останній продуктовий росіяни на днях розбомбили.

Трущать Новопавлівку, трущать.

Закривно все.

Немає навіть хліба, де купити.

Поки дати рідну домівку та тварин жінка не хоче.

Залишатиметься тут до останнього, каже.

Крім магазину, росіяни повторно атакували школу та розбомбили міст, пошту з десяток приватних будинків та храм.

Розбиті вікна від російських обстілів приїхав ремонтувати 72-річний Микола разом з дружиною та сином.

Два тижні тому Суспільне знімало чоловіка.

Тоді він дивом встілів від атаки кабів та виїжджав з села.

Тепер, каже, повернувся на декілька годин, аби забити вікно та забрати одяг.

Допомагає збирати речі дружина Миколи Валентина.

Жінка розповідає, разом з трьома неповнолітніми дітьми виїхали ще в лютому після перших російських атак.

Зараз вся родина живе в гуртожитку в Самару.

Забрати вісьмох котів з села, жаліється, нема куди.

За словами голови Новопавлівської військової адміністрації Костянтина Сімонова, зараз в селі залишаються декілька десятків жителів.

Всіх дітей з громади евакуювали.

Ще трьох дітей вдалося повернути з тимчасово окупованої Херсонщини.

Усі хлопці від 12 до 16 років.

Як повідомив очільник області Олександр Прокудін у телеграмі, один із них був в окупації три роки.

Розказав, що у школі його оцькували за проукраїнську позицію і вчителі, і однокласники.

А російські спецслужби погрожували забрати його від мами.

Нині усі діти отримують допомогу, а повернули їх в Україну за сприяння благодійної організації Safe Ukraine.

З початку року з тимчасової окупації вивезли вже 46 дітей з Херсонщини, написав Прокудін.

Вовчанськ проіснував 350 років і пережив російську окупацію 2022-го.

Але під час другої спроби захопити місто росіяни його знищили.

Нині тут немає жодної цілої будівлі, а людей залишилося півтора десятка.

Це сталося внаслідок повторного наступу російської армії на північ Харківщини.

Він почався рік тому.

Яким був Вовчанськ до російських атак і що від нього лишилося – дивіться далі.

Лариса Філатова у харківському гуртожитку згадує, як рік тому росіяни почали повторно наступати на її рідний Вовчанськ.

76-річна самотня пенсіонерка тоді відмовилася від евакуації з прикордонного міста.

Каже, не хотіла покидати оселю.

Однієї ночі, розповідає, вона опинилася під завалами власного будинку.

Знайшли Ларису українські військові.

Вони евакуювали її до лікарні.

За рік повторного наступу на Вовчанськ росіяни не змогли його захопити.

Нині лінія фронту проходить по рідці Вовчі, яка ділить місто на північну і південну частини, говорить речник оперативно-тактичного угруповання військ Харків Павло Шамшин.

Точної інформації про втрати окупантів в боях за Вовчанську Шамшина не має.

Але він каже, це тисячі військових.

Вцілілих будівель, де можна було б ефективно вести оборону, немає.

Тому що росіяни, якщо вони натикаються на якийсь протип, і, наприклад, там в деякій будівлі знаходяться наші підрозділи, так принаймні було, вони одразу застосовують увесь арсенал озброєння, щоб ту будівлю знищити.

Туди летять зразу керовані авіабомби, артилерія, дрони.

Усе це працює по тій будівлі, щоб її зрівняти з землею.

Тобто зараз єдиний спосіб вижити у Вовчанську – це закопуватись в землю.

Вовчанське козацьке поселення заснувало у 17-му столітті.

Місто, яке проіснувало 350 років, росіяни знищили за тижні.

Ось такий вигляд воно мало на початку червня 2024-го.

Нині у Вовчанську усі будівлі або пошкоджені, або розбиті, говорить начальник Вовчанської військової міської адміністрації Тамас Гамбарашфілі.

За даними Гамбарашвілі, з 18 тисяч жителів, які були до повномасштабного вторгнення, у Вовчанську залишилося не більш як 15 людей.

Вони живуть на південних околицях і не бажають евакуюватися.

Дмитро Гребінник, Денис Фат'янов і Антон Каліта.

Суспільне новини.

Харків.

Все життя будував Україну.

Так про Сергія Гавриленка з Охтирки на Сумщині кажуть його рідні.

Історію захисника, який загинув в перші дні повномасштабного вторгнення, журналістам Суспільного розповіли його близькі.

Цей садочок біля батьківської хати Сергій Гавриленко посадив 10 років тому.

Його завжди називали «Садок Сергія».

На згадку про сина в пані Надії залишився альбом, в якому ціле життя.

Його перша фотографія.

А це дитячі фото з батьками.

На фотографіях останніх років чоловік у військовій формі.

Вирішив піти на фронт ще у 2014 році.

Його не взяли, бо він офіцер запасу.

Він двічі ходив в воєнкомат.

Його не брали.

Офіцерів не потрібні, чекайте, коли запросять.

За словами мами Сергія, він завжди багато читав, цікавився багатьма речами, займався спортом.

Ми все життя ним гордилися.

Коли пішов він у школу, початкові класи, добре навчався.

Усі роки в нього були похвальні грамоти.

Закінчив школу золотої медалі.

Сергій завжди цікавився політикою.

Мріяв про краще життя для своєї країни.

З 2006 року його тричі обирали депутатом Охтирської районної ради.

У 2014 році був призначений головою Охтирської районної адміністрації.

Особливу увагу приділяв молоді, зокрема, опікувався місцевою футбольною командою.

У 2017 році Сергія Гавриленка призвали.

Відслужив півтора роки, був в АТО, а потім отримав пропозицію виховувати курсантів у Харківському університеті повітряних сил.

Як почалася війна, цих офіцерів запросила командування, запросила до себе і запропонувала...

Два варіанти.

Хтось залишається і везе курсантів в інше місце від Харкова.

Або хто може захищати, боронити Харків.

Він перший вийшов і сказав, що він залишається, він буде захищати.

Капітана Сергія Гавриленка поховали у рідному селі Хухра, про яке він писав книгу, але вона так і залишилася незакінченою.

На зворотньому боці пам'ятника – історія Сергія.

На похованні багато квітів у горщиках.

Він любив тільки живі квіти.

Ми йому стараємося носити тільки живі.

Рідні зберігають фотографії, нагороди і спогади.

Я пам'ятаю, як гуляли містами, він знав історію всього.

Розповідав про різні університети, знав, що...

хто побудував ці університети.

В Охтирці навпроти районної державної адміністрації, де колись працював Сергій Гавриленко, храм Успіння Пресвятої Богородиці.

Як розповів настоятель Андрій Бринчак, Сергій багато сил вклав у його будівництво.

Тепер тут встановлена пам'ятна дошка на його честь.

Хто мене знає, хто знав Сергія і всіх свідомих українців, прошу підписати петицію, яку зараз ініціював син героя загиблого, про присвоєння звання Герою України Сергію Анатолійовичу Гавриленку.

Олена Рашевська, Світлана Драган, Суспільне, Новини, Сумщина.

Севастополець Анатолій Ковзар зник на шляху до роботи торік у березні.

Наступного дня в його будинку копанти провели обшук і вилучили українські документи.

Але жодної інформації про причини затримання та місце перебування чоловіка не повідомили.

Ксенія Вапельник розповість більше деталей.

Новий 2024 рік.

44-річний Анатолій Кобзар не ряджає ялинку вдома у Севастополі.

За три місяці його викрадуть російські ФСБівці, розповідає сестра.

На мій день народження його забрали.

5 марта він мене зранку поздравив.

Поїхав по роботі в Бахчисарайський район.

Йому підрізали білий мікроавтобус і якраз його зупинили.

За словами Наталії, 6 березня той самий мікроавтобус під'їхав до будинку Анатолія.

Російські силовики провели обшук.

За два тижні після зникнення автомобіль Анатолія знайшли в Бахчисрайському районі з розбитими вікнами.

Керівник Кримсько-Татарського ресурсного центру Ескандер Барієв, до якого сестра Кобзіра звернулася за допомогою, каже, що це свідчить про насильницьке викрадення людини.

Ми більше вважаємо, що тут дійсно є політичні мотиви.

Вони спочатку викрадають.

Вони починають катувати людину для того, щоб зібрати від неї ті показання, які їм потрібні.

Сестра Анатолія каже, він по проокупацію Криму був проукраїнськи налаштованим.

Ескандер Барієв каже, вони попередньо знайшли місце, де росіяни утримують Анатолія.

Інформації, у чому його звинувачують, немає.

Наш джерело, як я вже спочатку сказав, попереднє поки що, але ми з'ясовуємо, надали інформацію, що, можливо, він знаходиться в Сімферопольському СІЗО.

Зараз Кримсько-Татарський ресурсний центр збирає документи у справі Кобзаря і планує передати робочій групі ООН з питань насильницьких зникнень.

ООН, Росія намагається дуже чітко триматися, дуже чітко намагається демонструвати, що вона виконує статут ООН і так далі.

Навіть повертаючись до Анатолія, він зберіг український паспорт.

І для нас він громадянин України.

І ми маємо захищати його.

Раніше рідні Анатолія намагалися знайти його без розголосу, безуспішно.

Нині вся надія на публічність, каже сестра.

Ксенія Вапельник, Богдан Стрілець, Суспільне новини, Крим.

Зібрати кошти на мотоцикли для Збройних сил України.

Таку мету поставили організатори метофесту «Сила нації», який почався в Золотонощі на Черкащині.

Звідти репортаж кореспондентки Суспільного Анастасії Кашоїд.

Півтисячі байкерів, а також тих, хто просто любить мотоцикли, зібрав сьогодні Моторокфест села Націй в Золотонощ.

Збираються однодумці з усієї України, аби покататися на двоколісних, поспілкуватися, позмагатися в акробатичних елементах, а також поїсти каші з юшкою.

А їжі, до слова, має вистачити усім, тому що напередодні кухарі зварили 200 літрів каші, а також 200 літрів юшка.

Після цього у нас силові спортивні змагання для пропаганди здорового способу життя.

І пригощаємо кашу юшкою.

Також донат по бажанню за кашу юшкою.

І музичний рок-концерт на фіналочку.

Безкоштовний виступ.

Люди слухають музику і донатять також на ЗСУ.

Інший учасник, пан Максим, каже, у будні з 9 до 18 години він працює енергетиком.

А у решту вільного часу любить кататися на мотоциклі.

До цього їздив на малокубатурному мотоциклі.

Зрозумів, що хочеться щось більш таке.

Для того, щоб по кайфу просто їхати по місту, спокійно, не летіти нікуди.

Залежно від свободного часу.

Вільного часу не так багато.

Чисто як хобі, релакс.

Як розповів організатор Валерій Лісон, під час фестивалю збиратимуть донати.

Пізніше цю суму спрямують на купівлю мотоциклів на фронт військовим.

Анастасія Кашиїт, Олександр Кулик, Суспільне новини, Черкащина.

Реп у відповідь ворогу.

Звільнені з полону бійці створюють музичний літопис пережитого.

Українські оборонці у студії звукозапису записують реп-треки, створені під час ув'язнення, діляться роздумами про те, що таке свобода.

Їхні твори стануть частиною всеукраїнської виставки у Національному музеї історії України Другої світової війни.

Ольга Орел із деталями.

Боїць 36-ї бригади морської піхоти Олександр Тручинський у студії звукозапису записує власну пісню.

Я співав пісні в полоні, в камері хлопцям, і їм дуже подобалось.

Я вирішив написати пісню про полон.

До України Олександр повернувся 19 квітня.

Йому 23.

У полон, розповідає, вийшов 12 квітня 22 року з заводу Ілліча.

Я три роки і неділю просидів так.

Тисяча днів в мене була 3 січня.

Я взагалі не розумів, що це ось полон.

Я думав, або смерть, або ми вийдемо, і все буде нормально.

Ну, вийшло трошки по-іншому.

Та що, нам казали триматися, до нас йде підмога.

Ми і стояли, поки у нас було БК, поки було продовольство, але потім воно закінчилось.

Те, що записує з голови, каже, у неволі не було можливості занотовувати на папір.

Записують у професійній студії звукозапису.

Її надає мати загиблого оборонця Лариса Зозуля.

Тут вона і чаєм, та кавою їх пригощає.

Розпитує і розповідає.

Це якась така, знаєте, можливо, одна із сторінок.

Того, що я хочу зробити, і в часті для свого сина.

Адже студія функціонує не просто для однієї людини чи для одного міста, а для всіх.

Хлопці, коли розповідають, звідки вони, абсолютно вся Україна.

Записують звільнені з полону оборонці вірші, пісні та думки, що для них свобода.

Свобода – це те, що ми народжуємося і живемо все своє життя на нашій рідній землі.

Це те, що ми можемо ходити по своїй землі, не остерігаючись вибухів.

Це те, ради чого ми живемо, ради чого наша країна весь час бореться.

Записані історії після професійної обробки передадуть Національному музею історії України у Другої світовій війні у Києві.

Наразі вже передано близько сотні артефактів.

Наприкінці серпня, каже Дмитро Янталець, там буде представлено всеукраїнську виставку.

Народила одразу трьох синів.

У Запорізькому обласному перинатальному центрі вперше за час повномасштабного вторгнення народилася тріння.

42-річна породілля Анастасія Швець каже, коли на ОЗД дізналася, що стане мамою одразу трьох хлопчиків, була шокована.

Втім, труднощів не боїться, адже допомагати буде вся родина.

Деталі у сюжеті Суспільного.

Це 42-річна запоріжанка Анастасія Швець.

Жінка розповідає, разом із чоловіком наважились на процедуру ЕКО.

Та коли дізналися результату ЗД, що чекають на трійню, були шоковані.

Підсадили нам два ембріончика, але доля так вирішила, що отримали ми трьох хлопчиків.

Попри близькість до лінії фронту, родина не покидала рідне Запоріжжя та чекала на умрієних малюків.

Анастасія Ділиця.

Єдине, що лякало – обстріли.

Страшно, тим паче, що трійня, як їх всіх біжать в укриття з зимовими симметріями.

То так страшно було трошечки.

Чекати, коли воно все закінчиться, то можна довго чекати.

А так наважилися і все.

Анастасія розповідає, Дмитро, Євген та Олександр почувають себе добре.

Дмитрик найспокійніший.

Молодший, молодший.

Поки ще молодший.

Директорка обласної клінічної дитячої лікарні Ірина Кулєш розповідає, спочатку повномасштабного вторгнення в їхньому медзакладі це перша трійня.

Загалом вже народжуваність за останні три роки знизилася на майже 40%.

З початку війни було народжено 3,5 тисячі діток у нашому лікувальному закладі.

За 2024 рік – це 1200.

Світлана Гарвузова, Владислав Киящук, Суспільне, Новини Запоріжжя.

Троє козенят народились в контактному міні-зоопарку у Слов'янську на Донеччині.

Живуть там також коні, поні, віслюки, вівці, а також птахи.

Як почуваються тварини у прифронтовому місті, цікавилася Анастасія Дашко.

Пилюки, вивалюйся.

Зараз будемо тебе чух очистити.

Це Маркіс.

Це у нас Орлик.

Не Орлик, це у нас Ізабелла.

Орлик.

Разом з Маркізом, Ізабелою та Урликом в контактому зоопарку живе Венера, а також вівці і кози різних порід.

У нас звичайна коза, а там альпійський цап.

А це у нас три народилися.

Два цапи і одна коза.

Загалом у зоопарку, каже наглядач, два десятки тварин та стільки ж птахів.

Є павич, декоративні кури та голуби.

Тварини бойові, вони звикли.

Все зрозуміло, вони як не реагують.

Якщо близько нема вибухів, пасуться, продовжують своє життя.

Харчів вистачає.

Зоопарк так взагалі краса.

Пійдеш, подивишся, козочок, дітвора ходило, внук ходив.

Просто душою люди відпочивали.

Ми так вже встали з усього.

Про евакуацію зоопарку, каже Олексій, наразі не йдеться.

Навпаки, наводять лад на території, облаштовують доріжки.

Анастасія Дашко, Артем Степанов, Суспільне новини Донбас.

Такі новини на цю мить.

Тихого і спокійного нам усім вечора.