Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, бл*дь!

Місце зустрічі змінити не можна, блядь.

Дев'ять особ.

Незнайка.

Супермен-вікінг.

Гурвінник.

Антисеміт.

Карандаш.

Художник-кічмен.

Самодєлкін.

Матрос торговельного флота.

Петрушка.

Мовчазний карлик у кепці.

Боратіна.

Просто поць.

Мальвіна.

Дівчинка з голубою волоснею.

Сінєгладська алкоголічна подорва.

Красна шапочка.

Красива, лінива, егоїстична і дурна блядь.

Артемон.

Чорний собака.

Мнацаканов.

Привит у телевізорі.

Дія відбувається в майстерні карандаша.

В майстерні розвішані роскошні вироби хазяїна, в числі яких пофарбовані гіпсові голови піратів, попільниці в вигляді смерті та голі дівчата в рамі рококо.

Біля вікна сидить петрушка, мовчазний карлік у кепці і фарбує яєчком.

На полу хропуть п'яні брудні і голі, самоділки на рваному тільнику і карандаш.

На ними верхи сидить пудель Артемон.

За столом сидять два дебіла Буратіна і Горвіник, б'ють і пиздять.

З ванни долинають звуки води і веселий регіт красної шапочки.

Буратіна страшним хрипким голосом.

І слухай, блядь, от, блядь, він смотрить, що та хуйня летить.

Кругом неї фари, лампи там всякі, а сама червоняста лампа мигає.

А летить воно йому нагород.

От воно стало біля клуні і мига.

Той мудак пиздує туди.

Жінка кричить.

Він тільки так, спокійно, стара, блядь, а з цієї хуйні така рука його раз, а йди сюди, запхали, виняло.

І кудись полетіли до хріна на роги.

Горвінник, оце і все?

Боротіно, ні.

Вони політали туди-сюди, ну там все таке прилетіли і викинули його кхуя.

А чувак той після цього все нахуй забув.

Його питають, як тебе звуть?

А він, бе.

Йому показують жінку, а він, бе.

Горвінник, та то все хуйня.

Боротіно, та яка хуйня, у книзі написано.

Горвінник, у мене кум, він в ісайках директор бані.

Так його небіж раз приходить додому, а жінки нема.

Він до сусідки, сусідки теж нема.

Він сховався за піч, думаю, як прийде, налякаю.

Колита, блять, приходить, скида одиш, волоси так розпускає, якоїсь хуйньої намазалась і раз у трубу.

Кумів небіж теж все поскидав і давай мазатися.

Намазався і теж у трубу.

Прилітає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють, стоїть таке крісло, в ньому сидить їхній цар і все таке.

А там, блядь, каже, а ти що тут робиш?

А ну пиздуй відсюди, даємо їм поліну і каже, це твій кінь.

І давай пиздуй, щоб тебе не виділили, тільки не пизди нікому, бо помреш.

Він прилетів і зразу ж куму напиздів, а то й мені.

Буратіно, і що, помер?

Горовінник тут же.

Як ховали, то весь синій в гробу лежав.

У двері гупають.

Боротіно до Петрушки.

Ти педрила, а ну-ка та відкри.

Петрушка мовчки кидає яйця і пиздує до двері.

Горвиник роздивляється Петрушкину праці.

Блять, якогось жіна нарисувала.

Входить Мальвіна, потряхуючи голубою волоснею.

«А шо, Мальвіно, доси поєбатись?» Мальвіно обіжається.

«Блядь, шо це значить?

Шо у тебе жіни для цього нету?» «Боратіно, яка жіна?

Ну скажи, ну при чому здесь жіна?» «Мальвіно, ні, если хочете, хлопчики, тільки в рот, это, пожалуйста, это можно.

А поєбаться, дома ябайтесь».

Гурвіник, ужадна суха.

Гурвіник і Боратіно керяють.

З вани доносяться щасливий і дурний регіт красної шапочки і звуки води.

Гурвінник неприємно отригуючись.

Я одну тілку коли-то знав.

Така красива тілка, але в неї, розумієш, тільки тіло красиве.

Більше нічого немає.

Мозги зовсім відсутні.

Вона зустрічалась з хлопцем.

Такий хороший хлопець.

Він мріяв, що він колись піде в армію, а вона його буде чекати.

І от приходять вони в бісцятку, а вона йому каже, а тепер їби мене.

А він їй, як і то?

А вона говорить йому, от зараз я тебе покажу, як це.

І не він її, а вона його сама виїбла.

Ну, значить, він їй цілку зламав, йому понравилось.

А вона лежить і каже, а тепер пішов нахуй.

А він, як це, от жалка пацана.

Боратіно, різні випадки є. Мене теж одна тілка любила.

Бувало, я прийду, сяду, а лягати одразу не можу, щоб не наблювати.

І так і сиджу все час.

А вона, сука, підійде ззаду, руку на плечі положить і гладить, і гладить.

А я їй, що ти, стерва, мене гладиш?

Що я тобі, кіт?

І поїбальнику одразу, на!

Вздихає, любила мене.

Мальвіна, от не люблю я, коли хлопці таке піздять.

І та любила, і та хуєла.

Та подивіться на себе, кому ви потрібні.

Входить Нізнайка, білокурий супермен-вікінг, одятий в кожане пальто, одятий на кожаний пінчак.

На руках у Нізнайки золоті гайки.

З усіх карманів стирчать пачки грошей.

Мальвіна сама до себе, «Ето піздець».

Следом за Незнайкою йде Синєгласка.

Підучива в неї бланжі.

Сама вона п'яна, розкована, смердюча і нікому крім Незнайки не нужна.

Синєгласка.

«Здравствуйте, ребята!

Я вам поебаться принесла!» Незнайка з призбалтийським акцентом.

«Послушай, Синєгласка, я тебя прошу!» Синєгласка.

«Отєбись, надоєл, дурак!

Ребята!»

Незнайка, синіглазочка, що я такого сказав?

Мальвіна до Незнайки, простите, у вас такий приємний акцент.

Ви не німець, звичайно?

Незнайка, ні, я з Прибалтики.

Мальвіна, ах, як цікаво, скажіть мені своє ім'я.

Незнайка не знає узкості.

Простіть мене, я зараз до Сінєглазки.

Сінєглазочка, можна тебе на хвилину?

Пройдемо до уборної і назад.

Сінєглазка і Незнайка йдуть в просторну уборну, звідки в найближчому часі доносяться противні жінські п'яні матюки і звуки для пасів.

Мальвіна, боже мій, я цього не винесу.

Який мен, який чоловік.

Боротіно, Мальвіно, вони в сральню пішли, а ми давай в ванну пойдемо.

Гурвінник, так куди ж ви пойдете, там красна шапочка ще зранку сидить.

Мальвіно, відстаньте від мене, кобілі противні, я цього не винесу, Боже мій.

Мальвіно починає ридати, субортно чути крики сині глазки.

Я їбала твої бабки, я їбала твою машину, жлоб, козел.

Чути знову ляпаси і опять рідання.

Женський плач звучить в унісон красиво і мощно.

Його звуки будять самоділкіна матроса торговельного флоту і карандаша художника Кічмена.

Самоділкін скида себе Артемона.

Ха-ха, дівушки ридають, матроси сміються.

До карандаша.

Антоніо, підйом.

Або в тебе собаку кинуть.

Карандаш, не трогай, вона заразна.

І взагалі, якого хуя?

Мені завтра на базар.

Що за бляді?

Що за розклади?

Я буратину сказав, щоб помив посуду.

Блядь, де чистота, де якібана?

Зараз всі підуть нахуй.

Самоділкин.

Ха-ха, ніхуя не знаєте про матросів, салабони.

Дико реве.

Напрасна старушка ждет сына домой.

Антоніо, вставай, блять, бо щас собаку кину в їбальник.

Карандаш.

Що за Антоніо?

Мене Карандаш звуть.

Самодєлкін.

Ну, считай, що ти довиябувався.

Самодєлкін, швиля собаку Артемона, врило Карандашу.

Артемону Карандаш виріщать.

Саме в цю мить з уборної приходить Нізнайка.

Він тихо плаче.

Він сидить, окупивши голову двома руками, і плечі у нього трясуться.

При цьому веселість самоділкина стягає вищого рівня.

Самоділкин дико риве.

І, скажуть, вона заридає.

Самоділкин риве і танцює чучотку.

З оборною раком вилазить відпизжена синіглазка.

Синіглазка, стоючи раком.

А волни бігуть від вільта за кормою.

Карандаш.

А зараз всі нахуй поїдуть.

Горбіник, дайте мені жида, дружбани.

Дайте жида, от моя просьба.

Синігласка стоїть раком на півдорозі між уборною і общою залою.

Вона блює і співає.

З ванни чути веселі звуки і здиваємою красною шапочкою.

Хлопці гуляють.

Не приймають участі в веселищах, тільки плачущий Нізнайка, Мальвіна і Петрушка, мовчазний карник в кепці.

Мальвіна підходить до ринаючого Нізнайки, кладе йому руки на плечі і пестить його.

Мальвіна, давайте вийдемо відсюди.

Я вас прошу, вийдемо і будемо щасливі.

Незнайка, кайфуючи, що його пожаліли, з усією силою б'є головою в стіну і ридає ще громче.

Мальвіна, ну-ну, не треба, вона вас не стоїть.

Не треба, хороший мій ігріва, а то, якщо ви не перестанете, то я теж заплачу.

Відь ви не хочете цього.

Відповіді їй служать удари голови об стінку.

Синігласка і каюча, вже всю штукатурку бив підарасом.

Карандаш.

«Боратіно, я сказав, піди у то, що сині глазка наблювала під бити і підбери штукатурку.

Це твої друзя, я їбу взагалі.

Що таке?» Горвінник зніма з стіни гіпсового пірата.

«Жить?

Що мовчиш?

Хрязь!

Пірат жить, падає на підлогу, де розбивається».

Карандаш стовпіє.

Гурвінник до карандаша, що жалка жида, може ти теж жит?

Карандаш, злякавшись, ні, я українець.

Самодєлкін танцює чот-чотку, такий як я кітаїць.

Входить красна шапочка, одягнута в красиву резинову красну шапочку і більш ні в що.

Вона красива, гола, мокра і лінива.

Красна шапочка, я так встала, тут такий шум.

Буратіна, дружочек, я хочу подивитися телевізор.

Буратіна кидається угадати красівці.

Мальвіна сама до себе, курва, вона встала.

Цілий день в ванні сидіти, вона встала.

А я не встала, сука гола.

Красна шапочка, я не гола, а обнажена.

Буратино, включа телевізор.

В телевізорі Мнацаканов.

Мнацаканов, а зараз пропоную вам відеосюжет із Каліфорнії.

Два пасажирських експреса столкнулись між собою.

По предварительному підсчету число жертв перевищає.

Раптово Мнацаканов, помічаю обнажену красну шапочку, давиться і починає їкать.

Гурвінник, уверено, жить.

Що смотриш?

Мнацаканов, я, собственно, красна шапочка, починаю соблазнительно чухать собі живіт і хихікать.

Сінегласка ігріва до Мнацаканова.

А, мужчина, скільки вам літ?

Ні, знайка, істерично.

Я більше не можу так жити, крім якась хуйня.

Скрізь підараси.

Мені нічого не треба.

Пальто?

Впізду.

Скида кожа на пальто.

Піджак?

Нахуй піджак.

Скида піджак.

Беріть, мені не треба.

Дивиться на ноги.

Колеса?

Нахуй.

Беріть, все беріть.

Їште.

Незнайка зніма ботинки і починає знімати з рук

Золоті гайки.

Гайки не дуже знімаються з його пухлих пальців.

Нізнайка.

Гайки, йобани, блядь, не знімаються.

Плачущий Нізнайка зав'язує з гайками, зато йому вдається взяти в себе часи ролікс і запіздячить ними в сині глазку.

Потім Нізнайка знімає штани і швиляє їх в нацаканова.

Нізнайка стоїть в обтягуючих білих трусах з легким жовтим німбом біля хуя і страшно кричить.

Нізнайка.

«Всю!

Всю!»

Нізнайка виймає з піджака і штанів пачки грошей і починає швиряти в друзів.

Одну пачку він швиря просто в їбальник Мнацаканову.

Мнацаканові здає невловимий рух і з клацанням зубів хижу ловить пачку в зуби.

Очі Мнацаканова страшно блищать, з рота і носа виривається хижа гарчання.

Горвінник, ти де ви, годжедяра?

Ану віддай!

Мальвіна злякано, він щас нас усіх поїсть.

Баби злякано виріщать і лізуть під стіл.

Стоїть страшенний крик.

Горвінник підбере з полу красивої важкій шузні знайки і пиздить ним у телевізор.

Роздається страшний вибух.

Чорний дим повзе з розйоманої вещи на дівчат і хлопців.

Всі кричать, собака Артемон виє.

Спокійний тільки Гурвіник.

Він витира руки об штани і наливає собі портвейн.

Гурвіник, уші до війська морда.

Всі сміються.

Починає тихо грати красива та ката.

Самоділкин б'є під неї чочотку.

Боротіна гладить мальвіну.

Мальвіна гладить Нізнайку.

Нізнайка однієї руці гладить синігласку, а другою допомагає їй блювань.

Сінігласка блює.

Карандаш малює.

Красна шапочка чуха собі живіт.

Петрушка знаходить під столом яєчко, яке чудом не розбилося, і заходиться його розрисовувати.

Боротіно тупо.

Ну так шо, завтра гуляєм?

Горвінник.

А как же, место встречи изменить нельзя, блядь.

Завіса.