«Нігті»: нова лірична драма від Христоса Ніку

Христос Ніку – представник нової генерації кіно, що створює для нас все більше інді-стрічок, демонструє теми, які ми забули, або ж які були не розказаними раніше, залучає нові і нові таланти.

Словом, Ніку є якісним режисером, за яким варто стежити як звичайному глядачу, так і синефілом.

Селін Сон, Шарлотта Уеллс, Крістофер Борглі, Денні та Майкл Філіппу, Рейвен Джексон і тепер новий фільм Нігті Христос і Ніку.

Всі ці таланти на мугарній обгорці з любов'ю до кіно і світу навіть у найтемніші часи приносять студія А24, Епл, Сечлайт та інші.

Попередній фільм режисера Яблука не був непомітним.

Для Греції це знакова стрічка, яка отримала сертифікат свіжості від Rotten Tomatoes, була представлена на фестивалях у Торонто, Венеції, Telluride, виконавчою продюсеркою виступила Кейт Бланшетт, а країна навіть подала проект на Оскар у номінацію за найкращий міжнародний повнометражний фільм.

«Нігті» мають значно більшу перевагу над «Яблуками», взяти лише б його акторський склад, до якого входить зірка серіалу «Ведмідь» Джеремі Аллен Вайт, номінанти Оскару Різа Хмед і Джесі Баклі,

Чи певну схожість із Лобстером, що укупі з зацікавленням глядача утворюють бурхливу кінематографічну суміш?

Сюжет про психологію стосунків між людьми завжди був і є предметом нашого зацікавлення, а наукова фантастика – це поширений жанр сучасності, до якого вдається зараз забагато режисерів.

Тож, питання лише одне – якими вийшли нігті і чи дійсно Христос Ніку створює якісне кіно для вибагливого глядача?

Свідомо чи ні, але початок фільму Христоса Ніку, а особливо коли друзі збираються за столом, дуже схожий на мінісеріал Хагая Леві «Сцени з подружнього життя», що у свою чергу є адаптацією проекту Інгвара Бергмана, де теж розповідається про кризу стосунків,

Хоч і у реальному світлі подій.

Перед нами пара, яка вже навіть не здається закоханою.

Між ними забагато простору, тиші, можливо, навіть байдужості.

Якщо Хагай Леві додав у сцену з вечерою руйнівну фразу про полігамні стосунки людям, які на межі розлучення, то Христос Ніку через героїню Анну питає у пари, чи не хочуть вони пройти тест на сумісність, аби точно переконатись у почуттях.

Всі роблять вигляд, ніби всіх все влаштовує, хоча насправді кожного турбує уточнення і проходження нових тестів.

Чи існує якась формула, за якою абсолютно чужі одне одному люди можуть раптово відчути себе рідними, близькими, схожими?

Чи можливо винайти цю формулу?

Чи це радше процес, що складається з падінь та пікових точок, з яких кожен з нас турує свій унікальний шлях?

Так стається, що переважно люди не можуть одразу знайти свою людину з різних причин, і ідея єдиного кохання на все життя чим далі стає утопічною.

Молодь, що живе у часи надспоживання та успішного успіху, занадто втомлюється, аби розкидатись внутрішнім ресурсом, на накопичення якого йде так багато сил.

Тому Христос Ніку вдається до створення інституту кохання, який прагне боротися з основним поняттям, пов'язаним із життя кожного – самотністю.

А самотнім можна бути навіть у стосунках.

Насправді здається дивним, що пара Анни та Райана дійсно має позитивний результат на тестах сумісності.

Він чекає її, готує вечерю на честь нової роботи дівчини, а вона віддає йому свої улюблені частини з рібая і намагається покладатись на те, що він потенційно вподобає.

Але у цьому і є вся суть.

Догодити, не торбуватись за щось зайве, жити повільно без ніяких стрибків – це їхній стиль.

При цьому всьому Анна вишукує спосіб привнести у стосунки щось нове і навіть не каже, куди влаштувалась на роботу.

А Райан зменшує все до пасивності.

Щось схоже і у стосунках Хаміра, колеги Анни, у якого вона закохується.

Чи може людина бути закохана у двох водночас, запитує нас Христос Ніку і підбиває довіру до наукового підходу вирішення проблеми.

На його думку, занадто багато складових відбувається у нашому мозку, з нашими почуттями і емоціями, аби це можна було вирішити всього-навсього за допомогою якихось тестів і виривання нігтя.

Невідомо, чи рутина – це дійсно природа будь-яких людських взаємин, але те, що Анна вважає, що працювати над стосунками треба щодня, є протилежним думці Райана.

Окей.

І?

Фільм «Нігті» міг тривати менше, мати більше активних сцен, але тоді б він втратив простір для наших думок.

Стрічка просякнута філософією та психологією людських бажань і переживань.

Якщо з Рая на Моани 100% співпадіння, а за міром 50%, тоді чому саме другий цікавить її більше?

Чому думка саме про нього змушує її шукати єдиний відкритий заклад харчування, аби придбати суп?

Адже це у половину менше ідеального партнера, якого вона знайшла дуже давно, з яким вона встигла збудувати побут.

Можливо, тому що нам і не треба ідеальна людина, якої насправді не існує.

Тести перевіряють, чи буде партнер перейматися за коханого чи кохану, чи буде довіряти, чи може пережити схожий біль і страх.

Але нігті.

Хіба не краще взяти за основу перфоманс Марини Абрамович, спостерігати, як люди дивляться одне на одного, слухати їхнє дихання, слідкувати за процесами мозку, використати кардіограму?

Наприкінці жовтня університет Каліфорнії представив дослідження, за яким молодь вважає, що більшість серіалів та фільмів не потребують сексуального контенту.

51,5% хочуть більше уваги приділяти дружбі та платонічним стосункам, 39% прагнуть більше аромантичних та або асексуальних героїв на екрані.

Здається, ніби Христос Ніку знімав кіно за цими побажаннями, адже його фільм розповідає про емоції безсексуальних сцен, які він відверто не любить.

Ми бачили такий сюжет у четвертому сезоні «Чорного дзеркала».

Нам представив свій сюжет Спайк Джонс.

Як би ми не хотіли віддати чомусь неживому варіант вирішення наших проблем і невдач, це лише призводить до нових переживань і криз, коли доводиться обрати між тим, що вважає правильним мозок, і тим, чого хоче серце.

Не завжди 100% це наш шлях.

Христос Ніку сказав, що зняв фільм, аби зрозуміти, що таке кохання.

Хоча чи знає кожен з нас, що це, допоки неочікувано не знаходить його?

Ти не хочеш залишатися в ніч?

Так, я хочу залишатися тут.

О, я люблю це.