Новий прем'єр / Втеча Чернишова / Легітимність Зеленського | УП. Чат

З Колві тепло там, де це важливо.

Колві.

Для теплих справ.

Те, що на Сумщині ворог навмисно це робить, для розтягування наших сил і оборони.

Ми тепер отримуємо 600 мільйонів євро, яке влада благополучна до цього могла втратити.

Подарунок, стрічка, завізати, підписати від Путіна з любов'ю.

Це виглядає погано, коли міністр повернення українців не повертається з відрядження.

Можна, звичайно, покластися на європейців.

Головне, щоб вони не впали, коли ми.

Але якщо там немає бійця, то цю фортифікацію ми зробили для ворога.

І новим шмигелем буде Юлія Сверденка, що, очевидно, буде представлено нам як речі.

Тобто не новим прем'єр-міністром, а новим шмигелем.

Якщо нам не потрібно, буде більше грошей наступного року.

А нам потрібно більше грошей.

І це те, що мене хвилює.

Вітаю, друзі!

Це УПЕ-чат, щотижневий формат Української правди, в якому ми разом з журналістами УПЕ та запрошеними гостями обговорюємо найважливіші події тижня.

Мене звати Сивіль Мисаєва, я головна редакторка Української правди.

Будь ласка, підписуйтесь на наш YouTube.

Також ставайте учасником Клубу УПЕ.

До речі, сьогодні річниця створення Клубу УПЕ, нам 5 років.

Проводимо зустріч з читачами і ви також можете відвідати редакцію ОП, якщо станете членом нашого клубу.

І я готова представити гостей нашої сьогоднішньої студії.

Павло Клімкін, міністр закордонних справ України у 2014-2019 роках.

Будемо говорити про міжнародний трек, багато міжнародних подій.

офіцер Збройних сил України Андрій Ткачук, а також народний депутат України Ярослав Железняк, тому що ходить багато чуток про кадрові зміни в уряді.

Для чого тут народні депутати?

І останні дізнаються.

Але давайте спочатку поговоримо про те, що б ви виділили за цей тиждень.

Давайте почнемо з вас.

Бо міжнародних подій було багато.

І ось, що б ви як...

Міжнародних з досвідом виділили б в цьому переліку апокаліпсису, що наближається, або ні.

Я думаю, що це вже Ізраїль і Іран виділили за мене.

Так що моя роль тут абсолютно мінімальна.

І якщо сказати там перший, другий, третій, то і перший, і другий, третій буде те, що там відбувається.

Все інше, саміти і так далі, це насправді контекст, не більше того.

По все ж таки Ірану, Ізраїлю, по Трампу і по його, я не знаю, втечі з G7, яку б якраз таки пов'язали саме з подіями на Близькому Сході, ви як вважаєте, чи зараз Сполучені Штати вже наближаються до того, щоб стати учасниками цього конфлікту?

Чи будуть вони допомагати Ізраїлю?

А я б на місці Трампа теж би втік, щоб ніхто не заважав мені приймати рішення.

Це не в тому сенсі, що я хочу бути невічливим до дуже достойних людей, які там зібралися.

Але це, можливо, найважливіше рішення його не тільки президентства, а й його життя.

Я схильний вважати, що іранці в якості сюрпризу, яким вони шантажують, можуть зробити ядерне випробування, якщо у них вже є пару зарядів, а я вважаю, що скоріше за все є.

Не велика кількість, але є. Тоді ми знаходимося на межі ядерної війни.

Навіть якщо у них немає ядерних зарядів, то вони спокійно можуть до своїх ракет причепити якусь кількість брудних бомб, і в Ізраїлі жити буде складно після того.

Тому якщо Трамп доєднається до цієї історії, це означає іншу безпеку для американців.

Можливо те, що вони в своєму повсякденному житті будуть зважати, чи нема за рогом когось, хто готовий бути камікадзе, тільки не в японському сенсі.

Це дуже серйозне рішення.

Трамп зараз піднімає ставки, але він завжди піднімає ставки.

Чи готовий він...

Я не маю ступеня психології, але мені здається, що він поки що вагається.

Так я тлумачу те, що бачу в публічній площині.

Крім того, він дуже добре розуміє, що ані у Ізраїля, а у Інірана немає спроможності тримати цю інтенсивність більше, ніж декілька тижнів.

І, значить, або буде так,

Або буде отак.

Я схильний вважати, що буде отак.

І все ж таки ми тут маємо говорити про те, що зараз ося увага прикута до цих подій.

Як це впливає на допомогу нам, на увагу до нашої війни?

Погано.

Я навіть не знаю, хтось казав, що...

всі можливі зустрічі, контакти з Трампом і так далі.

І я вважаю, що шкода, оскільки попередню зустрічу Володимира Зеленського, яка, напевно, в Аналеві, де, по-моєму, ще ніхто в соборі не зустрічався на стільцях.

А зустріч, начебто, була повномасштабно запланована.

Але в сьогоднішньому своєму психологічному стані

Вважайте це парадоксальним, але може це і добре, що зустріч не відбулася.

Я не знаю, про що думає Трамп, обмірковуючи найважливіші рішення в своєму житті.

Чи він там не психане в нашу сторону?

Може бути.

А може психане і не в нашу сторону.

Це ж Трамп.

Тому, можливо, ці всі контакти особисті краще перенести на якийсь більш прогнозований для Трампа особиста.

А в сьогоднішній американській адміністрації

Дуже забавна ситуація.

Я такого, до речі, ніколи не бачив.

В цій адміністрації приймає рішення виключно одна людина.

Навіть там, в Китаї, там політбюро є, є, звичайно, китайські національні лідери.

А от в Штатах одна людина.

І від цієї людини дуже багато що залежить.

По нас, я, до речі, не впевнений, чи середньострокові наслідки не будуть для нас позитивними.

Те, що зараз все дуже погано, 100%.

Але, по-перше, європейці якось там собі намагаються скласти в голові, що далі.

І вони прекрасно розуміють, що якщо такі події є, по-перше, вони не готові.

а значить вони бояться, і як на мене вони почали бояться, плюс-мінус рік тому.

А по-друге, вони розуміють, що в якийсь момент американці можуть просто зіскочити.

А якщо вони можуть зіскочити, ну хоч щось потрібно зробити, і краще зробити з Україною.

Так що у кожної трагедії є свої плюси, в тому числі до нас.

Так що я би там...

не скиглив, а спокійно дивився, що викрутити для нас.

І я не бачу нашу ситуацію сьогодні дуже катастрофічною.

Що є проблемним, це американська підтримка зброї.

Там, де європейці і всі інші не можуть їх замінити.

ППО – це один приклад.

Є ще декілька цікавих речей, про які ми детально говорити не будемо.

Але отут в якийсь момент нам потрібно рішення, причому рішення Трампа особистого.

Без нього це не буде.

Зараз, мені здається, пріоритети Сполучених Штатів очевидні, і, на жаль, вони не на нашому боті.

Про це говорив і очільник Пентагону Піт Хексет.

Тому дійсно будемо спостерігати.

Але, на щастя, хоч Петроти тепер Ізраїлю не потрібні.

У них інші системи, і, відповідно, перехоплювачі під Петроти, Ізраїлю, ми тут не конкуренти.

Хоч одна симпатична історія.

Так, і що мене ще особисто вразило, це заклик Трампа до мешканців Теграну, у яких ця соцмережа заблокована, евакуюватися з Теграну, яку він зробив перед тим, як поїхати з саміту G7, і яка паніка в тому числі охопила.

населення іранської столиці, це мільйони людей, і що таке евакуюватися... Одинадцять мільйонів людей.

Так, як евакуватися з такого міста просто після заклику найвпливовішого людину світу, ну, насправді, таке.

Цікаво, що ключових-то цілі в Тегерані, наскільки мені відомо, немає.

Ну, може, американська розвідка ще знає, що я не знаю.

Але, як на мене, всі ключові військові і ядерні об'єкти,

вони знаходяться за межами Тегерана.

Так що я до кінця не розумію, що там Трамп збирається робити з Тегераном.

Це зрозуміло, але з точки зору, ну окей, чому Тегеран?

Це не єдина його географічна помилка, яку він допускав, давайте говорити відверто.

Може він не знає жодного іншого міста?

Можливо, так.

Можливо.

В Ісфахані, наприклад, такі об'єкти є, поет.

Так, я хотіла якось сказати.

Добре, що вказав Іран, а не Ірак.

Так, це вже плюс.

Андрій, що би ви виділили серед водій цього тижня?

Насправді тут точно варто погодитися з Павлом Павлом, тому що ситуація на Близькому Сході суттєво на нас впливає.

І це насправді є таке, знаєш, поєднання двох речей, які відбуваються сьогодні безпосередньо на полі бою, і наслідки, які можуть бути як і в короткій перспективі, так і в тривалій перспективі.

Я тут повністю погоджуюсь з тим, що навіть якщо ми подивимося на комунікацію європейських лідерів, в них щодо Ізраїлю і Ірану,

обережні, вони спокійні, вони намагаються вивірити.

І це той випадок, коли, ймовірно, нам треба піднатиснути по Європі з нашими дипломатичними стосунками і затягнути максимальною все-таки коаліцією європейських держав.

G6 вже в такому випадку все одно, як не круто, якщо ми беремо там світове ВВП, і це 40% G7, а половина з нього — це 6 інших країн.

Це треба працювати.

А вже ж щодо поля бою, абсолютно на сьогоднішній день є зрозуміла оперативна задача ворога по Донбасу.

Тобто є багато уваги, яка привертається в суспільство до Сумщини, до бойових дій, нібито, що хтось проникає на Дніпропетровщину.

На моє щире переконання з кількох позицій, з досвіду, з участі в бойових діях, з аналітики, я розумію, що ключова ціль – це український Донбас на 2025 рік.

І ті події, які відбуваються сьогодні в напрямку на північ від Покровська, це, власне, недалеко від кордону Дніпропетровщини населений пункт Удачне, яке потрібно для ворога сьогодні для того, аби взяти в кліщі сьогодні місто Покровськ.

Те саме відбувається в напрямку і Константинівки.

Тому для мене є особисте розуміння, що сьогодні нам потрібно сконцентрувати дуже багато уваги на українському Донбасі і на бойових діях там.

Тобто те, що на Сумщині ворог навмисно це робить, для розтягування наших сил і оборони, тому що в нас є брак ресурсів, в нас є брак живої сили, і в тому числі і техніки.

І ворог це дуже добре розуміє, і він розуміє те, що в нього є літо.

Чому літній наступ?

Тому що війна за ці три роки змінилася технологічно, і те, яким чином FPV-підрозділи, дрони і безпілотники випалюють зону бойового зіткнення, лінію бойового зіткнення, це кілометр, де ти просто не приїдеш, не прийдеш.

Чому там ми сміємося, росіяни використовують малі піхотні групи, мото, тому що це маневрна техніка.

І сьогодні FPV, коли ти в відкритому полі, і ти на неманевреній техніці, на важкій бронетехніці, вони їх бережуть на якісь певні штурми, наприклад, як там спроба Константинівки на цих днях.

Тому в них є літо, поки посадка є, поки є зелень, поки є можливість маневрувати, і вони хочуть максимально просунутися по українському Донбасу.

Ну і по Донбасу, але на Сумщині я погоджуюсь, що це робиться для того, щоб притягувати наші сили, але дуже багато військових, в тому числі, з якими спілкувалася наша Оля Кирленко, наша військова репортерка, кажуть про те, що

Зараз, на жаль, дуже велика кількість живої сили, техніки ми направляємо на цей напрямок.

Це правда, для стабілізації.

Тому і ми стабілізували, тому що поповнили підрозділи, які там були.

І вдалося стабілізувати ось цю лінію бойового зіткнення.

І ворог на Юнаківку переключив основні речі.

Вже не на розтягування на схід і на захід вздовж державного кордону.

Вони роблять акцент на Юнаківці.

Це такий важливий і логістичний, і символічний момент.

для росіян, і вони зараз там активізовують свої дії.

Тому що, наприклад, взяти на захід по Сумщині, по кордону Андріївка, там вдалося відтиснути, і зупинити посування до однієї з логістичних артерій, яка використовувалася при певних пересуваннях і логістиці наших підрозділів.

І тому ворог сьогодні там є, ворог там намагається протиснути, але важко сказати обережний оптимізм, але в цьому плані, що вдалося стабілізувати лінію бойового зіткнення, це так.

Але знову ж таки живою силою, яку ми десь забираємо.

Забираємо з інших напрямків.

Якої на цих напрямках не вистачає.

Поговоримо про це також.

Ярослава, що би ти виділив?

Давай я, напевно, списком піду.

Іран, Ізраїль, очевидно, точно не допомагає нам і не буде допомагати, хоча б тому, що, я так розумію, США досі розраховує, напевно, підтримку у переговорах Росії, привіт Вітхов і оця вся історія.

Трамп показав, як швидко велика сімка може стати шісткою в різних сенсах цього слова.

Це було дуже показово, принезливо для всіх інших, але результату не сильно воно їх об'єднало, щоб шість інших країн могли представляти якусь окрему позицію від США.

Чому ми ще раз отримали доказ?

Далі по саміту G7, окрім зустрічі Зеленського і Трампа, яка теж не відбулася, ми туди їхали з дуже низькими очікуваннями.

нормальних результатів було дозвіл США, щоб вони нам продавали зброю за гроші партнерів, зокрема європейців.

Рік тому ми вже це назвали безрадою, тут ми вважаємо, що це мета і поки новин немає.

Буде самміт НАТО, почуємо, що буде.

Тепер на внутрішню ситуацію мені

Здається, що нарешті народ, що не менш в моїй політичній бульбашці, та я сподіваюся не тільки, з всіх цих новин, що там заявив Трамп, Макрон і навіть що думає Кіт Келлах,

трохи переключилися на те, що показує Deep State, або що відбувається на нашому фронті.

І ще раз, дуже крута стаття, до речі, у Ольги, тяжка, але дуже гарний матеріал.

Про Сумщину ти маєш думати?

Про Сумщину, про фортифікації, про все інше.

І те, коли люди подивилися, яку кількість територій ми втратили за цей час після оновлення карт, мені здається, трохи нас повертає до реальності, що ніякі мирні перемовини щонайменше в найближчий час неможливі, тому що у ворога трохи інша задача, а у нас велика кількість проблем, які Ольга чудово описала і не буду їх зараз повторювати.

Паралельно з цим маленькі факти, про які я, чесно, забув, поки не почав гортати свою сторічку новин.

Ми Єн-прокурора нарешті отримали за 7,5 місяців.

Не те, щоб це щось змінити, але теоретично це дуже важлива людина, яка має робити весь нагляд за системою правоохоронної і все таке.

Відсутність людини на посаді 7,5 місяців говорить, що в цій системі влади це не дуже на щось впливає і контролює, але дай Бог, щоб вийшло щось покращити.

Плюс, паралельно, зараз я більш ніж переконаний, це, давайте теж скажемо, наша вже добра українська традиція кожного літа, ми знову міняємо Шмигеля, шукаємо нового Шмигеля.

Поки, я так розумію, це буде Юлія Сверденка, до речі, вона...

Вона їздила теж в цю делегацію і буквально декілька фотографій можна побачити.

Очевидці говорять, що в літаку складається і складається оцей новий уряд, уряд Нового Шмигаля, в якому ми побачимо знову багато людей, які поміняються кріслами, і не буду використовувати інші алегорії.

В принципі, це напевно коротко.

Окей, були їх гарні новини після розслідування Міша Ткача по армі.

Рада нарешті прийняла арму.

Я розумію, що всім 95% байдуже на це.

Просто ми тепер отримуємо 600 мільйонів євро, яке влада благополучна до цього могла втратити.

І після розголосу конкурс ПБП знову розблокували, чекаємо нового заходу, коли знову почнуть зірвати, але поки він йде.

Це, напевно, із гарних новин, ті, що відбулися щонайменше на цьому тижні, за якими я слідкую.

Ну, цікаво, що із нас всіх ніхто не згадав обстріл Києва, який був в ніч з вівторка на середу, чи з понеділка на вівторок, я вже теж забула.

З понеділка на вівторок, так, багато загиблих, знищений під'їзд дев'ятиповерхівки, і, ну, насправді...

Ми розуміємо, що це наразі тактика росіян і цю тактику ще на початку цього року описував якраз таки Валерій Залужний, в тому числі в колонках на «Українській правді», що оскільки лінія фронту так рухається, але не так швидко, як хотілося б росіянам, вони зараз влаштовують цю тактику такого тихого терору мирного населення.

Війна на виснаження і насправді

У нас було дві такі атаки з цього разу, нагадаю, 175 шахидів, 14 крилатих ракет і дві балістичні.

Тільки Київ і регіон, область.

Але насправді ворог може такі атаки робити двічі чи тричі на тиждень.

І ось як це буде впливати і на Київ, і на настрой, і на...

емоційний стан.

І знову ж таки, ми тут маємо згадати про те, що ППО у нас... Мені здається, жодна країна зараз не готова у світі, напевно, збивати таку кількість...

і ракети дронів, і українське ППО так само.

Тобто це все працює на виснаженні.

Якщо дозволиш, просто у нас до цього... Київ — столиця, і тут були цивільні об'єкти, але ж у нас буквально декілька днів до цього була схожа по тактиці атака на Кременчуг, там вже по конкретному енергетичному об'єкту,

І те ж саме, коли літить така кількість комбінованих повітряних цілей, то щось з них долітає і навіть по великим об'єктам, які на декілька гектарів розкинені, вони можуть активно просуватися по їх руйнації.

І це не тільки про столицю.

Столиця, в першу чергу, тут навіть, напевно, більше ППО просто по кількості, але це ж стосується і інших регіонах.

Тобто це тактика, вона буде використовуватися і влітку, і восени, ми це розуміємо, і наразі як такої протидії тій тактиці немає.

Я говорила з військовими, вони кажуть про дрони-перехоплювачі, але знову ж таки це питання в кількості, це питання в налагодженні.

системних, в тому числі, закупівель цих дронів-перехоплювачів.

І наразі все одно дуже важко.

Навіть маючи тисячі дронів-перехоплювачів, які здатні збити тисячу шехедів, тобто у росіян зараз все це збільшується.

В рази, і в тому числі, якщо Північна Корея у нас ще виготовляє ці дрони, тобто це становить велику згрозу.

Це перше.

Друге, про що я б теж хотіла сказати, це вчорашні заяви Путіна про легітимність Зеленського і про те, що, в принципі, він знову ж таки готовий до мирних перемовин, але

Готовий навіть говорити про щось із Зеленським, але підписувати із Зеленським нічого не збирається.

Павло, для чого робляться ці заяви зараз?

Це сигнал Трампу, американській адміністрації.

Яка мета Путіна?

В принципі, це і раніше заявляв, але для чогось він це робить саме зараз.

І перед самі темната, і після зустрічі G7, і на тлі ірано-ізраїльського загострення.

В плані того, що було тієї ночі, я ж насправді абсолютно свідомо це не згадав.

По-перше, це для мене не подія, це те, в чому ми живемо.

А по-друге, і ви ж поставили це питання дуже правильно, у мене нема відчуття, що...

це вплине на когось з наших, назвемо їх, партнерами в тому сенсі, що вони зроблять щось принципово інше, на інший кшталт.

І це не просто питання такого психологічного

Пристосування.

Це не в тому, а пристосування.

Це питання в тому, що вони чомусь починають вважати, що це реальність, в якій ми здатні жити.

Вони не здатні.

У мене був забавний

Такий стик з однією дуже цікавою людиною, яка мала б приїхати в Київ, і каже, ні, Павло, я не приїду.

Чому?

Ну, от у нас дрілінг рівно тиждень для того, щоб приїхати в Україну.

У них є там спеціальне місце, там чиновники, ну, там...

А ми живемо в цій реальності.

Тому для когось там відбулося це подія, а для нас частина.

Що стосується Путіна, він буде говорити це завжди.

Якщо ви пам'ятаєте документ, назвемо його меморандумом, який вони, до речі, спеціально злили, і в якому написано або відходити, ну і тоді колапс в Україні одразу,

або так звана пакетна пропозиція, в якій, звичайно, знову все те саме, що ми хочемо.

І ця тема, яку вони будуть завжди качати, вони будуть намагатися домовитись з американцями.

Американці переключили передачу назад, вони не поспішають, вони зараз будуть не поспішаючи замовляти

намагатися звести наші пропозиції і їхні.

Це за визначенням неможливо.

В принципі, неможливо.

Тобто ви можете якось сторінки вирізати, ножицями склеювати, але ви цього ніколи не зробите.

А мені здається, що і Путін зрозумів, що станом на сьогодні у Трампа інше в голові.

І якщо Путін буде домовлятися з Трампом, то він захоче йому це презентувати як подарунок, стрічка, зав'язати, підписати від Путіна з любов'ю, щось таке.

А Трампу це може бути потрібно дещо пізніше, оскільки вся логіка політична в Штатах, вона заточена під вибори наступного року проміжні.

Так що у мене таке відчуття, що зараз в американсько-російській розмові, акуратно скажу, оскільки цих розмов багато, нема поспіху не одних, нема поспіху інших.

А ми живемо там, де ми є. А Путін буде знову качати цю історію.

Він буде говорити про вибори, які йому потрібні.

Він буде говорити легітимність, нелегітимність.

Йому там хтось буде писати якісь тексти, він буде навіть їх зачитувати в якісь моменти.

І буде говорити те саме, оскільки для нього важливо отримати результат, який би він самому собі, своїм людям, всім іншим продав як перемогу.

У нього ж амбіція дуже проста, щоб через кому був Петр І, Екатерина ІІ, Путін, я вже не знаю, який він.

І ця амбіція дуже проста.

Це захопити як максимум території, а всю іншу країну зробити буфером.

Буфером з обмеженням суверенітету у всіх ключових сферах.

Територія, оборонний потенціал, зовнішній політичний вибір і вся внутрішня політика.

Він буде домовлятися з Трампом, щоб хтось в Москві спів визначав тут всю внутрішню політику.

Очевидно, що це неможливо.

Але хтось мені з грузинів, з моїх грузинських друзів, казав в 2009 році, що Грузія – це ворог абсолютно з такими очами.

Пам'ятаєте, напевно, теж.

Так що зараз нас питають, чи не буде у вас грузинського?

Ми кажемо, ні, грузинського не буде, оскільки ми не Грузія.

Вони кажуть, ну окей, а українського не буде.

Тому є про що поговорити.

Тобто ви вважаєте, що грузинський сценарій можливий все ж таки в Україні в якійсь найближчій перспективі?

І як йому запобігти?

Я бачу результати різних опитувань, фокусів.

З одного боку, в нас, коли ми знаходимось там, де ми є, поступово зростає відчуття, що ми круті.

І в цих опитуваннях зростає бажання спиратися на власні сили.

А пам'ятаєте, до війни теж це там... Більшість людей казала, що ми можемо це зробити.

І я думаю, що зараз...

з Кремля дуже-дуже підтримують історію.

А давайте робіть те, що навколо зрада.

Навколо в ЄС погано, в НАТО погано, всюди погано, в Трамп погано.

А хто хороший?

Ну, от же ж, якось ідемо вперед.

Я думаю, що оці всі історії, які зараз будуть намагатися створювати хвилі всередині, вони, як для мене, дуже і дуже небезпечні.

І ми до кінця не розуміємо масштаб цих історій.

І як вони будуть далі намагатися їх катати.

А для Трампа, ну, наприклад, для нього, де буде проведена лінія,

Я не впевнений, що для нього це критично.

Щоб існувала Україна критична, оскільки для нього це фундаментальна поразка, його особиста поразка.

А все інше, там умовно, в якому статусі буде російська церква, да ладно.

А йому яка різниця?

І навколо нього є люди, які кажуть, ну, погано.

До речі, в мага реальності, Make America Great Again, є люди, які серйозно кажуть, класні ці прихильники православ'я, вони такі дуже традиційні, потрібно з ними поговорити.

Ну, от і українці, а чого якось знову не поговорити?

І я думаю, що оці контакти, а контакти дуже активні відбуваються між цією реальністю і російською реальністю.

І зараз ми побачимо, що деякі речі, які для нас очевидні, для них зовсім неочевидні.

Вони скажуть там, лінія так, безпека так, а все інше.

А от все інше, на жаль, не може бути на три крапки.

Ну, я думаю, що Новинський так само не просто так дає інтерв'ю Такіру Каусону на цьому фоні.

Тобто, ці всі інформаційні кампанії, які зараз Росія намагається проводити на Заході, вони насправді дуже ефективні.

І навіть та ж риторика від Уіткафа, яку ми чуємо, ну, так...

фактично натякає на те, що, в принципі, російська сторона зараз більш договороспособна, ніж, наприклад, українська влада.

Наступними будуть кампанії в Україні.

Андрію, як це все позначається на військових, на буральному дусі військовослужбовців?

Кожна ситуація, кожен підрозділ, кожен відтинок фронту, це абсолютно інша історія.

Загалом, тут якщо комплексно відповідати, сьогодні Росія застосовує воєнну доктрину гібридної війни Валерія Герасимова, це начальник штабу ЗСРФ.

Там є така проста штука прописана на кожну

Кінетичну дію відбуваються чотири некінетичні.

Тобто на фізичну дію, на удар, відбуваються чотири інформаційні або психологічні дії.

І те, що сьогодні відбувається там з Києвом і з великими містами, і там, де застосовуються дронові атаки, це елемент саме кінетичної боротьби і тиску.

Коли були найбільші по місяцях атаки і тиск на суспільство, і на цивільне населення.

Це був в цьому році січень-лютий, по 2500 дронів за місяць.

Згадаємо, що в нас було, тиск на Україну в контексті перемовин, Трамп прийшов, давайте швидко 24 години, скандали, проблематика з партнерами.

Наступний етап, це вже почався з травня місяця, 4000 безпілотників застосовані і це триває зараз.

Тобто підлітній наступ.

Росіяни просто так нічого не роблять.

Це все системні насправді рішення і кроки, які підготовлені.

Вони в цьому плані тиснуть на суспільство.

Для чого?

А для чого?

Щоб те, що пан Павло говорив, певні інформаційні кампанії, підсилювати їх зсередини.

Розколювати зсередини і пропрацьовувати речі зсередини.

І очевидно, на що вони б'ють.

Та на розпалювання певних елементів ворожнечі між

між військовими і угелянтами, як їх називають, між військовими на фронті, військовими в тилу, між цивільними, які не допомагають війську, цивільними, які допомагають війську, між військовими, які три роки не можуть вибратися на нормальну ротацію, і між цивільними населеннями, які абстрагувалися.

Речі, які відбуваються, вони абсолютно тиснуть на кожного військового, особливо з точки зору низки проблем, які підіймаються, і вони існують, і вони є, на які росіяни підтискають і тиснуть інформаційно, і розносять їх зовні.

Тому на сьогоднішній момент як і фізична, і бойова спроможність воїна важлива, так само і морально-психологічна.

І на фоні з цих всіх подій, які навколо, єдине, що я тут, напевно, Ярослав, здається, казав, і це те, що я навіть помічаю по своїх друзях, по братимах, те, що дійсно навіть ті, хто вірив в те, що зараз щось-щось-щось закінчиться, вже всі відпустили цю історію і розуміють, що не буде, як то кажуть, швидкого рішення, і війна триватиме, і росіяни будуть тиснути до тих пір, поки в них вдається.

А на жаль, ми маємо це визнати, в них це вдається.

Тому що навіть якщо маленьке просування, вони є. Так, вони платять величезні.

Це наша сьогодні задача, яку ми можемо виконати на оперативно-стратегічному рівні.

Щоб вони за кожен кілометр заплатили максимальну цифру.

Але більшого, на жаль, ми сьогодні не спроможні зробити з тих точок зору.

І ми розуміємо, що статус-кво сьогодні такий.

Є величезна потреба сьогодні у зміні підходу до форматів мобілізації, рекрутингу і пошуку бійця живої сили.

Тому що навіть самі фортифікації, десь вони є і є хороші, але якщо там немає бійця, то цю фортифікацію ми зробили для ворога.

Насправді, якщо так говорити, то і росіяни, може, добивалися в технічних рішеннях?

Вони наслідковують нас, вони створюють сили безпілотних систем.

Їхні сьогодні підрозділи БПЛА, це не можна, я ніколи не любив оце шапки закидательства і ці всі історії про чмонь.

У нас серйозний великий вор, вже нарешті це зрозуміло багато хто.

І, відповідно, на них є системність.

Це те, що бракує, тобто в територіальної держави є системність.

І вони її реалізовують.

В них хороша якість підготовки, а вже ж не всіх, так всюди певний зріс.

Але вони перейшли на нове масштабування безпілотних систем і застосування підрозділів.

І сьогодні можна дуже чітко видно, зрозуміти, де є безпілотна перевага ворога на окремих ділянках фронту.

Тобто з часом піхотні зіткнення, вони відійдуть на другий план,

Тому що все випалюють і винищують в так звані kill-зони, які будуть від 5 до 15 кілометрів безпілотні формування.

Так, і насправді ми це зараз бачимо навіть по кількості втрат тих підрозділів, які належать до сил безпілотних систем, там значно збільшилися втрати наших пілотів, так, і ось ті останні загибелі, в тому числі, вони про це свідчать.

Він і саме FPV-пілоти, тобто це, і насправді протидії поки що також...

На них полюють.

Тобто протидія, тут підготовка абсолютно в підрозділах системна.

Треба захищати і ребами, і рерами ці підрозділи.

Потрібна швидка мобільна логістика для цих підрозділів.

Тобто це величезний комплекс задач, які мають виконувати командири частини.

На сьогоднішній момент величезна проблематика покладеться на створених нові корпуси і на командирів корпусів в цьому плані теж.

Але, на жаль, щодо оптового волокна, наприклад, такої протидії наразі немає.

Ярославе, я хочу підійти все ж таки до теми зміни уряду, тому що в усьому цьому ще відбуваються якісь внутрішні процеси, і про них також важливо говорити.

З того, що я розумію, що це питання вже майже вирішено, ротація уряду.

Воно вирішено протягом трьох тижнів.

Завтра буде останній пленарний день цього тижня, пробачте за каламбур, і наступним буде середина липня.

Не питай мені, хто-то складав такий графік, абсолютно жахливо, але так.

І відповідно планують через ці три тижні.

Знаючи колег з влади, ніколи їх плани не співпадали з реальністю, тому я не виключаю, що знову перенесуть.

Але так, рішення прийнято.

Денис Шмигаль в якийсь момент напише заяву про відставку.

щось в стилі «Я втомився, я уходжу».

І новим шмигелем буде Юлія Сверденка, що, очевидно, буде представлено нам... Тобто не новим прем'єр-міністром, а новим шмигелем.

Чому така форма мови?

Я знаю декілька прем'єр-міністрів.

При Зеленському прем'єр-міністром я б цю посаду не назвав.

Дуже показово, я розумію, що це така внутрішня кухня, але Павло підтвердить, раніше в парламенті

Є же ложа уряду і є крісло прем'єр-міністра.

І раніше ніхто із депутатів, не зважаючи від політичних прапорів, не дозволяв собі сісти в це крісло.

Ну, з повагою до... Як і не дозволяють, наприклад, зараз сісти в крісло президента, яке досі стоїть теж просто з іншої сторони.

Зараз, мені здається, там що вже тільки на цьому кріслі не робили.

І це от таке дуже, як би...

Маленька внутрішня деталь.

Ти приходиш іноді, то Тішенко виганяєш з цього крісла, то Мар'яна.

І це дуже показова деталь по ролі прем'єр-міністра в цій структурі влади.

Ми ж навіть не згадуємо іноді про існування такої посади, і я переконаний,

На відміну від інших міністрів, якщо б там прем'єр не повернувся без відрядження, ми б це помітили через місяця-два.

Можливо, трохи раніше, якщо б приїхав знову Шар Мишель.

Тому, так, будуть міняти.

А чому викликана така потреба змінювати уряд зараз, якщо, в принципі, він працював стільки років до цього, були б якісь кадрові зміни, так?

По-перше, традиція.

Кожного літа ми міняємо шмигаль.

Але в результаті все залишається на своїх місцях.

Так.

По-друге, якщо серйозно, то справді почали вже качати.

Є декілька заяв про відставки конкретних міністрів.

Є забущена процедура збору підписів.

Дмитро Розумков її оголосив на минулому тижні.

Там треба 150 підписів.

І це поступово буде, тому що так чи інакше багато депутатів на військові народи не люблять уряд.

Ніхто поки його не захищає.

В принципі, за весь цей час моє спостереження, єдиний представник влади, який хоч щось написав в захист уряду, був Максим Бужанський.

Не знаю, як до цього відноситься, не знаю, чи сильно це допомогло уряду, але це факт.

Третє, це очевидні економічні проблеми.

У нас досі діра в 400 мільярдів по фінансуванню.

Станом на зараз ми записуємо це відео 19 червня.

Там кінь не валявся, щоб її закорити.

А що змінить прохід Юлії Сверденко?

Це окреме питання.

Чому людина, яка відповідає за економіку, має дати поштовх тепер тому, що буде все нормально з економікою, але якось воно в логіці президентського літака складається.

Не коментую.

І третє, очевидно, що мирні перемовини закінчились нічим.

Так само очевидно, що хоч якось треба показати оновлення влади.

Президент, неможливо проводити вибори, тому що триває повна штабна війна.

Депутати, якби то народ не хотів би їх змінити, не можна, тому що триває війна.

В принципі, у тебе або голову Печерської РДА треба поміняти, або уряду.

Голову Печерської РДА ти міняти не можеш, тому що це людина Єрмака, тому залишається уряд.

І, відповідно, для того, щоб хоч якось показати якесь оновлення, будуть проводити це.

Тут я ще скажу, це моя суб'єктивна точка зору.

У мене є гіпотези, що між Андрієм Єрмаком і Тимбуром Міндічем, які минулого разу... Треба пояснити, хто такий Тимур Міндіч нашим глядачам, не всяк випадок для тих, хто випав з політичного життя.

Це співвласник 95-го квартала і людина, яка призначила міністра аграрної політики, міністра енергетики, в принципі контролювання... Тобто один із гамантів нинішньої влади, можна його так назвати?

Я би сказав, бізнесмен дуже сильно наближений до Офісу Президента з великою купою інтересів, які чомусь пов'язані з владою.

Ярослава, часи Януковича ми називали це гаманцем.

Колюбаєв – це гаманець.

А він був потужним бізнесменом до цього.

І зараз, після того, як Коломойського склали в СІЗО, то він замінив умовно цей...

Я думаю, який приклад тобі навести із таких бізнесменів.

Це Каноненко при Порошенку?

Ні, це мені здається більш об'ємно.

Що я говорю, що там зараз у них якась триває війна.

І мені здається, що голова Офісу Президента, який, давай чесно скажемо, з'їв не одного друга президента, в принципі, Сергій Шефір цьому підтвердження, чудово хоче скористатися можливостю, тим більше нещодавно цього двоюродного брата Міндіча НАБУ там затримала, то як би...

провести певні кадрові зміни і, не знаю, якимось чином, для мене це виглядає на рівні вже якогось збочення, мати тепер точно лояльний уряд до Офіса Президента.

А зараз він не лояльний.

Я ж сказав, що мені здається, що це вже на рівні якогось збочення, але, так, я теж здивований, що виявляється, цей Шмигаль не такий лояльний до Єрмака, як майбутній Шмигаль.

Те, що відбувається зараз навколо міністра єдності Олексія Черношова, це також частина цих процесів.

Нагадаю, що Олексій Черношов поїхав у відрядження, досі не повернувся з цього відрядження.

Водночас

І не повернувся.

Чому?

Тому що зараз, фактично, ВАКС почав розглядати кримінальне провадження НАБУ, де діючий віце-прем'єр може бути, в тому числі, співучасником схеми.

Мені здається, це секрет Палішинеля.

Я переконаний, давайте це називаємо моїм політичним відчуттям, як тільки він заїжджає в Україну, отримує підозру від НАБУ.

Тепер чому не повертається?

Це виглядає погано, коли міністр повернення українців не повертається з відрядження.

Може він хоче повернутися разом з українцями?

Можливо він всіх збирає, знаєте, як Нойк Ковчег.

Я сподіваюсь, що чинна влада і сам Олексій розуміє, наскільки це буде погано виглядати.

Погано виглядати що?

Не повернення?

Стрічка новин, міністр повернення України не повернувся в Україну.

Я думаю, що буде виглядати погано дві речі.

І не повернення, і вручення підозри діючому віце-прем'єру, який є все ж таки людиною областькової до Володимира Зеленського.

Оцей висновок вже всі зробили.

Мені здається, що якщо чинна влада хотіла...

якось це зам'яти, то вони пропустили десь тиждень часу до цього.

Тепер, що стосується теорії пов'язаності з генпрокурором, я якраз під час призначення генпрокурора побачив цю новину і з трибуни, в принципі, звернувся до генпрокурора Руслана Кравченка.

Дивіться, Михайло Аткач написав новину, ми дуже сподіваємось, що це не відповідає дійсності, але

Тепер на вас відповідальність.

Я не думаю, що вони зможуть поховати цю справу, якось її передати.

Що стосується, чи пов'язую я справи НАБУ з війною, або теоретично війною між цими двома видовими реформаторами Єрмаком і Міндічем, я не думаю.

Чесно, мені не подобається ця конспірологія, тому і все ж таки вірю, що НАБУ самостійно в таких рішеннях.

Але чи скористається одна із серій такою проблемою чи іншою?

Звичайно, прямо на всій потужі, і це будемо бачити по кадровим рішенням.

Ще раз, у нас є жарт, ми Кабмін називаємо Кабміндіч.

Іноді там Мінагра, Мінекологія, Міністерство енергетики, ну і Олексій Чернешова, до речі, туди ж приписували довід.

Той вертикальний, ну подивимося по новому складу.

Все ж таки, генеральний прокурор, 7 місяців не було.

Раптом призначили, все дуже швидко відбулося.

Чим ти це пояснюєш?

Ще раз, я не вірю в конспірологію, що це... Добре, ти вже це сказав, але з чим тоді це пов'язано?

По-перше, це насправді планувалося декілька разів до цього, ще до історії...

Можливо, справа Порошенка, яку треба рухати.

Можливо, інші справи, які важливі для влади.

Я, напевно, поганий народний депутат, але я тільки вчора, вже загугливши, дізнався, як виглядав ВОО генпрокурора оці сім місяців.

Це був пан Хомєнко.

Я переконаний, якщо щось треба було б підписати, не було б ніяких проблем або з ним, або призначити нового ВОО Генпрокурора.

Це достатньо простий процес зараз для Офісу Президента.

По конкретно Кравченко, у нього відносно нещодавно йому стало 35 років.

Це мінімальна межа, коли ти можеш стати генпрокурором.

А логічна, як на мене, але факт.

І, відповідно, було і там деякі інші конкуруючі ці кандидати, які, в принципі, зійшли з дистанції по причині тому, що їм вручили теж підозру НАБУ по незаконності.

Ну, Кирилєнко був, Кіпер був, ну, і там ще шукали серед, не пам'ятаю, заступник Умерова був по юстиції.

Та, ну, я згадала.

Йому не вручали підозру на всякий випадок.

Тим не менш Кравченка обрали.

І чесно, я думаю, що це просто таке співпадіння, я хочу в це вірити.

Якщо ні, ну, нам доведеться знову піднімати великий скандал.

Мене взагалі доволі, що у нас призначення генерального прокурора — це інформаційний привід навіть не двох днів, тому що я пам'ятаю, як це було раніше.

Тобто призначення генерального прокурора — це завжди була велика політична дискусія.

Пам'ятаю, як Юрія Луценка призначала до того Віктора Шокіна, якою дискусією, обговоренням, політичною турбулентністю це все супроводжувалося.

Зараз, в принципі...

Лише якась частина політичної еліти і народні депутати, і активісти будуть знати взагалі, хто в нас в країні генеральний прокурор, тому що правильно це в принципі не має жодного значення.

Якщо він, звісно, не проявиться якимись їхніми справами, в чому в мене конкретно є сумніви.

Але наостанок я би хотіла таке заключене коло питань, що з усім цим робити, тобто ми входимо в таку і політичну турбулентність, незрозуміло, внутрішню, і назовні, як себе вести і на що опиратися.

Мінхаузін, як відомо, витягнув себе з болота за волосся.

Йому це вдалося.

Проти законів фізики.

Якщо серйозно, то я не знаю, як там зміни, які, напевно, будуть кадрові, чи вони дадуть драйву.

Там, до речі, серед багатьох дипломатів багато чуток, що Кабміном може не обійтися.

Ну, але дипломати завжди збирають чутки.

Вони ж, в принципі, це частина їх професії.

Вони такі забавні.

Але під час війни дуже важливо не опинитися в якісь ситуації інерції.

Як іде, так іде.

І дивитися на це не дуже погано, не дуже добре, але працюємо далі.

Ми будемо мати декілька місяців, коли американців буде дуже складно затягнути за ворот в наші проблеми.

А затягнути нам їх прийдеться, оскільки відмовитися від них ми не можемо.

Ні сьогодні, ні завтра.

Історія про те, що можна покластися, можна звичайно покластися на європейців, головне, щоб вони не впали, коли ми на них покладемося.

І це будуть складні місяці.

Те, що казав пан Ярослав, 400 мільярдів само собою, а майбутній рік він зовсім складно складається.

Не те, що прям зовсім, але... Складно.

Там у нас очевидно відсутність десятки мільярдів.

Можна так сказати.

У нас були і ситуації погірші.

Я просто не хочу сказати все капець і ми тут отримуємо мільйон повідомлень в анонімних телеграм-каналах, що тепер нема чим фінансувати.

Але теоретично нам треба 40 мільярдів.

Зараз із покритих є десь 17 і можливо 17 прийде з цього року.

Тобто ситуація погана, але контрольована.

І це якщо нам не потрібно буде більше грошей наступного року.

А нам буде потрібно більше грошей.

І це те, що мене хвилює.

Це дельта може з такої стати якоюсь такою.

Тому, що головне насправді, це відчуття мобілізації.

Я не знаю, як і вони.

У мене нема рецепта.

Але якщо ця емоція піде, вона ж теж виграє, як і люди виграють, як фіє.

Тобто у нас все ж таки люди найкращі, що у нас є, і на відміну від європейців, наша стійкість в людях.

У нас з інституціями не склалося, з повагою до парламенту та інших інституцій.

Ну не склалося, але з людьми склалося.

А от європейців з людьми якось не знаю, може, а от з інституціями, і це сенс їх стійкості.

Знайти, як підтримувати свою людську емоцію в наступній місяці, розуміючи, що нічого швидко не закінчиться.

Навіть якщо будуть от такі періоди, навіть якщо колись там

Будуть припинення вогню чи не припинення.

Після припинення будуть нові проблеми, і вони будуть найпростіші, ніж сьогоднішні.

Це моє відчуття.

У мене так, після слів Ярослава, погана, але контрольована ПТСР.

Ситуація на ділянці критична, але контрольована.

Багато чому, на жаль, підходить це слово.

Тут я би розділив такі стратегічні, оперативні, якісь тактичні цілі по військовому.

Стратегічно точно хотілося б бачити системнішу роботу на міжнародному об'єднанні європейських партнерів і розширення так званої коаліції дронів.

Це є абсолютно хороша історія і інвестиція в українське ВПК, в українське виробництво дронів.

Є хороші виробники, які готові виробляти, готові постачати, але відсутність фінансів, відповідно, має шукатися і залучатися.

Тобто і для цього особисто я бачу абсолютно хороші перспективи відкриття експорту зброї, тому що в нас є виробники, це зброя лежить, це заробіток коштів, це можливість, де знайти ці гроші.

Якщо ми не можемо їх купити для нас, можна їх продавати партнерами, вони будуть нам повертати, не знаю, точно можна налагодити цей момент.

Щодо військових таких оперативних цілей справ, точно, мені здається, нам варто розглянути нормальне законодавство про приватні військові компанії, розширювати рекрутинг за кордону іноземців, тобто в нас величезний потенціал Латинської Америки.

яка нараховує близько 500 мільйонів осіб, з якими можна працювати.

І ці люди, які воювали з комунізмом, це люди, які мають низький рівень життя і точно потім з поверненням з війни їх заберуть в картелі, за великі гроші вже працювати.

І на нашому рівні... Тільки не будемо це нікому говорити.

Десь треба говорити, десь не треба.

І на тактичному рівні це точно увага зараз і в оперативному до нашого Донбасу.

Нам потрібно точно укріпляти підрозділи, нам потрібно шукати методи, як залучати бійців, піднімати коштами.

Нам точно треба поповнювати людей і повертати довіру в цьому плані і до війська.

в першу чергу, і до держави в тому числі.

Тому що тоді без людей ми можемо багато що робити, розповідати, робити реформи, але якщо немає людини, немає бійця, немає захисника, це нічого не зробиш.

Юрслав.

Як змінюються пріоритети?

Я тільки згадав, що є закон про множинне громадянство.

Ми цю тему не обговорили, але сьогодні на «Українській правді», точніше вчора, тому що ефір вийде в п'ятницю, вийшов текст.

Можете його прочитати, зрозуміти, про що це закон і чому він важливий.

Я, напевно, почну з цитати вашого гостя тиждень тому, Марії Берлінської.

Вона дуже влучно описала цю історію з викривленою реальністю.

Мені сподобалась фраза «вертикальні неправди», яка притаманна владі, ставці, якщо ми говоримо про воєнну тематику, але й не тільки.

Мені дуже-дуже хочеться, щоб всі учасники процесу, а тут влада, еліта, виконавча, законодавча, люди перестали вже себе закалисувати байками про те, що якийсь помічник якогось сенатора заявив

що ось зараз будуть такі пакетні санкції, чи щось трапиться, і Росія від цього одразу помре, і війна закінчиться.

Це неправда, і ніколи не було правди, і нам треба трохи вже повернутися на землю.

Реальність вона дуже проста, що ворог не збирається зупинятися, нарощує свій потенціал, намагається, і декілька разів в нього це вийшло, нас технологічно обійти, що раніше не було такої переваги, і якщо ми не будемо будувати свою систему

надовго, то у нього можуть бути шанси далі ще більше захоплювати нашу територію.

Що ми бачимо, тому що таке є в тому числі за останні тижні.

І все інше — це другорядно.

Не те, що я вірю в вибори, але я бачу, що деякі досі у нас топ-політики чомусь про них думають, вправді не розумію чому, але це ж факт і треба приймати непопулярні рішення, а вони не поєднуються з якимось високими рішеннями.

політичним рейтингом, що не менш ситуативна.

Те, що треба скорочувати будь-які пріоритетні води, це теж факт.

Я по вулиці Глебочинська їжджу 20 років, вона завжди була убита.

От ми вправди в цьому літо вирішили її повністю перестелити в асфальт?

Це просто людський приклад, який я вчора побачив.

дратує і я не розумію тоді всю систему пріоритетів.

Нам треба швидше приймати рішення.

Я справді не розумію колег, які сформували, м'яко говорячи, не дуже напружений графік Верховної Ради на ці наступні два місяці літа.

Це виглядає погано.

І ми маємо, напевно, багато інших проблем.

Політичний приклад достатньо доступний.

Сьогодні в теоретичному мав прийти міністр оборони в Верховну Раду на 5 хвилин прозвітувати, яка у нас ситуація з фортифікацією.

Він не прийшов.

Не знаю, по яким причинам.

Переконаний, що завтра цього не буде, але що для мене більш показово, що жоден народний депутат, тим більше там у нас купа майжоритарників з Сумщини, наприклад, в принципі, не підняли це питання.

Ніхто не цікавиться.

Це ж так не може бути.

Велике питання, що з Олексієм Артюхом, ексглавою ОВА, який відповідав за фортифікації, був відісланий у квітні після прильоту по Сумах.

Ми зараз робимо розслідування по трохи іншій облдержадміністрації, де, очевидно, вкрали на фортифікаціях, очевидно, про це знали.

Ребята не те, що не звільнили, їх підвищили після цього.

Якщо ми на такі речі не будемо реагувати, то я боюсь, що сподіватися на якісь зміни в кращу сторону достатньо наївно.

Окей, я розумію, у влади є певна своя реальність, не буду зараз там опозиційно критикувати, окей.

Я не розумію всі інші інституції, включаючи ту, в якої я працюю, якщо можна парламент назвати інституцією.

І відверто, я іноді не розумію і народ України, який недостатньо реагує, хоча б публічно,

на такі проблеми, які вже стають критичними для виживання.

Вірслав, люди насправді зайняті, якщо чесно, просто банальним і нині фізичним виживанням.

Особливо це стосується регіонів.

Так, пов'язано, на жаль.

У нас немає вже міжнародного тиску, давайте говорити відверто.

У нас немає великої політичної конкуренції, не те, щоб у нас є велика свобода слова, і от якраз лише оцей суспільний тиск, який перетворюється в падіння іноді високих рейтингів, які раптом у нас сталися після овального кабінету, це єдиний холодний душ, який може когось на якоїсь там вулиці банковій, десь між другим і четвертим поверхом, задуматись, що щось пішло не так.

Не те, що я закликаю постійно це робити, але конкретно по фортифікаціям це ж гарне запитання.

Це ж про виживання всіх нас.

І таких запитань достатньо багато.

І ми всі вірили, що Трамп, Макрон, Трюдо і всі ці чудові люди можуть щось зробити.

Очевидно, побачили, що ні.

Напевно, треба більше розраховувати на власні сили, а для цього ці власні сили треба мати і берегти, і якось розвивати.

Дякую за цей ефір, дякую за ваші думки.

Це був Почат, побачимося за тиждень.