«Останні з нас»: серіал чи відеогра?

Для того, аби зрозуміти емоційність та дух останніх з нас, недостатньо переглянути сам серіал.

Відеогра від Naughty Dog, яка першою частиною вийшла 2013 року, одразу знайшла своє місце у серцях критиків та гравців і закріпилась там продовженням та ремастером.

Механіка, деталі, звук, графіка, а головне сюжет та композиції Густава Сантаолальї зробили з гри мабуть якусь найвищу цінність, яка нікого не залишила байдужим.

Прихильники створили купу власних екранізацій та фанатських об'єднань.

Але не обійшлося без поділу на певну сюжетну зразковість та абсолютно не канонічність.

Актори, які брали участь у створенні двох частин гри, піддавались критиці та навіть переслідуванням і булінгу, та історія у своїй більшості для гравців не була застарівою.

Ходячі мерці, які на період виходу «Останній з нас» на PlayStation 3 вже мали трирічний успіх, а також випустили кілька відеоігр для франшизи, все одно не мали такої якісної популярності, як проект від Naughty Dog.

І основою цієї якості стала незвичайна історія про заражених людей та проблему виживання, а драма про стосунки людей та сентиментальність.

Вже 2020 року стало відомо, що Крейг Мезін, який за рік до цього створив гучний міні-серіал «Чорнобиль» для HBO, для цього ж каналу працює над розширенням всесвіту вже культових останніх з нас.

Якщо у Мезіна був умовний кредит довіри через його якісну фільмографію, то на фрази з інтерв'ю для BBC на кшталт «Наш внесок у проект буде у вигляді доповнень, а не змін» фанати не знали, як реагувати.

Ще тоді, не знаючи, яку саме частину гри чи об'єм буде екранізовано, майбутні глядачі очікували масу негативу, як це було з акторкою Лорою Бейлі, що дала життя героїні Еббі, та Ешлі Джонсон і Шенон Вудворд, які зіграли Еллі та Діну і мали стосунки у другій частині гри.

Будь-який крок у всесвіті цієї гри означав тріщину в постулаті, і не дарма Медзін сказав того ж 2020 року після початку обговорень, що після написання сценарію заховається у бункері.

Першим випробовуванням став підбір акторського складу.

Проблеми у тому, що типажі на головній ролі у фанатів уже були визначені.

Це були Ніколай Костер-Вальдау та Х'ю Джекман, але команда прослуховувала Дженсіна Екоза, Меттю МакКонахі, Махершалуа Лі та Педро Паскаля.

На роль Еллі, який за сюжетом першої частини гри 14 років, обрали ще тоді підлітка Беллу Рамзі, хоча розглядали Мейсі Уільямс та Кейтлін Девер.

З цього виходить ще одна проблема, з якої зіштовхнулись HBO, Sony, PlayStation, Naughty Dog та інші.

З 2013 року проект був в виробничому пеклі, тому ми не побачили повнометражного кіно чи анімації.

Режисерський склад проекту також змінювався.

Цьому посприяв великий тиск студій, бюджет та заскладний сценарій.

Було зрозуміло, що і Крег Мейзін, і Ніл Дракман, сценарист оригінальної гри, створять окремі епізоди, але поза цим першим режисером оголосили Кантеміра Балагова, який прийшов на заміну Юха Наренка, відомого режисера серій для «Пустись берега», «Ходячі мерці» чи «Чорнобиля».

Не дивлячись на те, що на кінець 2021 року Балагов завершив свою роботу, епізод під його ім'ям не отримав життя.

Режисер пішов з останніх з нас, спираючись на творчі розбіжності.

Тому творцем пілоту став Крейг Мезін.

Інші серії розробляли Пітер Хор, Джеремі Веб, Ясмі Лашбаніч, Ліза Джонсон, а завершив історію першого сезону Алі Абасі.

Головне питання у тому, яким вдався серіал, чому він має таку високу оцінку і як далеко він відійшов від оригінальної відеогри.

Серіал «Останні з нас» починається 1968 роком, де у телепередачі науковець розповідає, що наше майбутнє дуже туманне, і якщо і буде загроза життю людства, то величезну роль у цьому зіграють не мікроби чи бактерії, а саме гриби.

Він наводить приклади з ліками та наркотиками, що виробляються з грибів, а не до прикладу рослин, і вважає це царство еукаріотів найпрогресивнішим.

Цієї сцени, як і багатьох наступних, пов'язаних з донькою головного героя Джоела Сарою, у грі не було, але вони додають історії плавний та спокійний розвиток, завдяки якому ми дізнаємось, яким було життя наших персонажів, та, що навіть важливіше, як мутує та з'являється зараження кордицепсом.

Відеогра починалась зі сцени з годинником, який донька дарувала батькові на день народження.

Тут можна помітити любов та повагу до проекту.

Історія з лікарнею по суті не є вигаданою.

Сусідами Джоела та Сари у серіалі є літні подружжя, що доглядає за однією матір'ю.

З ними інколи проводить час дівчинка, і вона ж бачить, як бабусі стає інфікованою кордицепсом.

Хоч у грі саме цього сюжету не було, але коли там Сара після дня народження прокидається і йде до ванної кімнати, то знаходить газету зі статтею про масові госпіталізації, пов'язані зі цвіллю та грибком від завезених культур з Південної Америки.

Там же згадує цей перший випадок про скажені у жінку, яка вбила чоловіка та трьох інших людей.

До слова, конкретну точку спалаху хвороби визначили Південною Азією, Джакартою не через якусь ворожнечу між регіонами насправді, а аби створити уявлення широких масштабів проблеми, яка охопила не лише Америку.

Майбутні події відбуваються однаково – Джоел виживає, його донька загинула, а світ хоч і повний мутацій та хаосу, але зазнає змін і всередині.

Відтак перед нами величезне місто, де з'являється час від часу зараження, але нікуди не зникло бажання повної влади чи корупції.

Крейг Мезін зробив те, що й обіцяв.

Він якісно доповнив сюжет.

Відеогра та серіал розповідають нам про тест з партнеркою Джоела зовсім раптово.

Але це відбувається по-різному.

Якщо у грі Дракман з командою почали зі сцени у квартирі, де Джоел та Тес щось планують, підлаштовуючи певні махінації, знайомились з тоталітарним урядом Фетра та повстанцями-світлячками, то серіал розкриває все зсередини, як влаштована система і що, мабуть, важче вижити у карантинній зоні, ніж із зараженими.

Тоталітарний уряд є дуже жорстким, навіть при всьому розумінні, що у хаосі демократія не допоможе.

У цьому й перевага серіалу.

Ми розуміємо мету Джоела, чому він планує щось незвичне, звідки він знає свій кричків і навіщо йому зброя.

Він шукає брата, з яким разом із донькою тікав на початку пандемії, і втративши з ним зв'язок, все ускладнюється.

З міста просто вийти неможливо.

У грі перепоною до втечі для Джоела і Тес стала втрата зброї, а у серіалі – автомобільного акумулятора.

Але бачаться ці двоє з головою повстанців-світлячків Марлен за однакових обставин.

Жінка тяжко поранена, і їй треба, аби її план дійшов в фіналу.

У висновку ми знайомимося з, мабуть, головним персонажем проекту.

Еллі, імунної декордецепсу, з якою у грі, мабуть, поводились краще і не тримали на ланцюгу.

На такі думки наводить те, що у серіалі дівчинка не була емоційно прив'язаною ні до кого, а у грі Naughty Dog її довелось вмовляти піти в Капітолій разом з невідомим Джоелем та Тес.

Що з тебе і Марленою?

Вся краса проекту HBO представлена вже в першому епізоді.

Крім вже якісного описаного сюжетного доповнення, творці не забули про великодки, до яких завжди прикуті глядачі.

Еллі у виконанні Белли Рамсі не просто вичікувала момент перед втечею.

Вона одразу постала перед нами розумною дівчиною, яка з легкістю розгадала код.

І пісня Depeche Mode 1980-х готує нас до складної історії.

Перевага серіалів над кіно і іграми у тому, що хронометраж дозволяє розповісти більше.

Так, починаючи з другої серії, 8 хвилин ігрового процесу створили майже годинний епізод, де сцени були видозмінені.

Але це не погіршило наповнення.

Ми краще побачили, в якому стані опинились міста, як розвивається кордицепс у тілі людини, а сцени отримали інші спокійніші та природні локації.

І нехай у серіалі не було інформації про використання протигаза, а Федору замінили інфікованими.

Проект Дракмана і Мезіна взяв основу і додав до неї емоційне.

Навіть знайомство з клікерами, грибок в яких заполонив мозок та тіло людини, зображається доволі довго.

Боротьбу Тес, Еллі та Джоела з ними можна описати не почуттям страху, а бажанням захисту всіх.

Наша трійця за лише один епізод отримала багато випробовувань.

Вони всі разом усвідомили масштаби хаосу.

Тес після укусу клікера зрозуміла, що життя у такому буремному світі не вічне, і пішла на відважний крок після зараження.

А Джоел та Еллі отримали можливість віднайти зв'язок одне з одним.

Вони разом вирішили продовжити шлях до своєї мети.

Еллі може знадобитись у розробці ліків від зараження, а Джоелу все-таки треба знайти брата Томмі.

Третій епізод загалом не дарма вважається одним з найбільш емоційних.

Наші головні герої починають більше турбуватись одне про одного, а їхній шлях спочатку супроводжується розповіддю про 2003 рік, початок зараження, коли люди стали об'єктом та матеріалом.

Жінка, яка тоді тримала на руках дитину і сподівалася, що вони опиняться у карантинній зоні для виживання, тепер лежить посеред поля.

Від неї залишились лише кістки і трішки тканини з її зеленої сукні.

Але навіть це не лякає ні Еллі, ні Джоела.

У їхньому світі звикли до смертей у будь-якому вигляді.

Звісно, не через це серія стала чи не найгучнішою у сезоні.

Френк та Біл, яких зіграли Ніко Форман та Мюррей Бартлетт, це історія про зустріч емоційного та надраціонального.

Хоча часто здається, що обидві частини вдало поєднує саме Біл.

Йому тяжко бути тут і зараз, але він намагається готувати вишукані страви та елегантно пити божолену во.

Френк не може не змінювати містечко, навіть якщо там живуть лише вони вдвох, а Біл живе за законами правильного впорядкування ресурсів.

Френк може віддати пістолет за насіння, а Білл не може випустити з рук зброю, хоча для цього нема причин.

Кохання можливе завжди і для всіх, а тим паче, якщо навколо руйнується світ.

Прекрасна історія кохання закінчиться передбаченим кроком Білла.

Пішовши на це зі своїм чоловіком, він знав, що може бути далі, і залишив листа.

Ці слова наразі звучать для Джоела у контексті минулого, але мене ще зовсім трішки часу, і він все переосмислить.

Є одна людина, яка варто зберігати.

Це я зробила.

Я зберігала його.

Я протягнула його.

Тому чоловіки, як ви, і я тут.

У нас є робота.

Будь ласка, будь ласка, будь ласка, будь ласка, будь ласка!

Сюжетна лінія Біла та Френка є повноцінним філером.

У більшості випадків це задум для затягування хронометражу, але третій епізод якісний сентиментально.

У відеогрі сюжет розкрили інакше.

Еллі та Джоел після смерті Тез прийшли до Біла, який там також мав купу споруджень проти інфікованих.

Ноті Док зобразили Біла грубим і усамітненим, але між ним та Джоелом відчувалась повага та спільність духу.

Якщо детально переглянути сюжет гри, то можна зрозуміти, що орієнтація Біла річ не вигадана.

Френк у відеогрі також вмер, але серіал зробив цей момент більш тонким, легким та теплим, як би абсурдно це не звучало.

Він був моїм партнером.

Він є тільки ідіотом, який був би такий.

Продовжуючи свій шлях, Джоел все більше боїться схибити і натрапити на проблеми.

Так і стається, коли він з Еллі опиняється на перекритій трасі, яку їм довелось обіжджати через чуже місто, наповнене тиші, розрухи та таємниць.

Як виявилося, агресивних угруповань значно більше, ніж очікувалось, і у кожної є своя мета і мотивація.

Революційний рух у Kansas City – це тоталітарний осередок, який займається вбивствами та мародерством, а Джоу та Еллі треба всього лиш перейти до запланованого місця.

Чи дадуть їм це зробити?

Звісно, ні.

Але навіть у складний час можна знайти допомогу, якою для них стають брати Генрі та Сем.

Пройнятись розповіддю про цих героїв доволі тяжко у грі.

Там братерський зв'язок розкривається найкраще останньою сценою, яка збігається з фіналом п'ятого епізоду.

Але серіал розповідає про зусті Джоела та Еллі з ними значно краще.

Команда творців проекту розвинула драматизм та трагедію, додавши історію про провину, справедливість, помсту і любов.

Люди у карантинній зоні та поза нею не облишені звичних почуттів, інколи страшних, а інколи вимушених, та все одно зі зрозумілими причинами.

Наприклад, Генрі у відеогрі покинув Джоела та Еллі перед Федрою Канзас-Сіті, але він врятував брата.

Так само у серіалі герою надали сюжетну лінію, де він розповідав про те, що видав вигадані сценаристом Мезіном злочинні організації лідера супротиву.

Там Генрі пояснив це тим, що так йому відкрився доступ до необхідних для Сема ліків.

Хоч окремі сцени знову були повторені, а ці другорядні герої здавалося б не змінюють хід сюжету, та саме це у серіалі показало ще один бік життя.

Ми вже бачили, як працює кохання, а тепер спостерігаємо за жагою помсти, яка призводить до такої собі тактики випаленої землі, та тим, як переживають ці страшні події діти, що мають фізичні обмеження, хоч це і не передбачено оригінальним сюжетом відеогри.

Шостий епізод сміливо можна вважати найкращою емоційною ролью у серіалі для Педро Паскаля.

Чого лише вартує момент зустрічі Джоела з братом Томмі.

Томмі!

Одна мета зрештою здійснилась.

Ми дізнаємось, чому все ж шляхи цих двох розійшлись.

У серіалі за допомогою їхньої сварки, а у грі через діалоги з Еллі.

Ніби стиснутий формат відеогри яскраво розширює проєкт HBO.

Дорога до воз'єднання стає довшою, цікавішою та більш загостреною, а в результаті Джоела показують не цинічним та байдужим, а простим чоловіком, що переосмислив своє життя і хоче наостанок робити лише хороші справи.

Дракман, Мезін, режисери та режисерки не бояться показати його хворим як морально, так і фізично.

У нас є можливість спостерігати за втомою головного героя, за його погіршеним слухом, через що він зелій час від часу потрапляє у засідку, за прогресуючою хворобою серця або за пораненням.

Це значно відрізняється від образу, який створили саме Naughty Dog, що здебільшого справляло враження героя як бойової машини.

Теж стосується й світу, ми бачимо місто світлячків незакинутою місциною зі зламаними автівками, подекуди викинутим під ноги сміттям та розбитим асфальтом.

Місто повністю намагається відтворити колишнє життя з магазинами, звичним перебуванням сімей в будинках та з господарством.

Перша частина гри не дає нам тієї чуттєвості, як серіал.

Джоел у виконанні Педро Паскаля злий на невістку, про яку тільки дізнався,

бо вона є перепоною до волі брата, що йому так треба.

Його ж емоції містять сума, агресію та провину, і він не може знайти підхід до Томі, а Еллі чим далі забирає занадто багато батьківських почуттів, які Джоел так давно поховав.

Тому самими лише очима головний герой показує нам вдячність за турботу та любов.

Еллі не його донька, а він не її батько, та їхні стосунки вже давно перейшли межу суто виживальницьких.

І заслуга цьому невипробовуванні, яке раптово з'явилось у їхньому житті, а те, що Еллі не боїться розповісти Джоелу про повагу, страх та прив'язаність.

Восьмий епізод показав, як умовний кінець світу дає можливість робити людям те, чого вони не могли робити у звичайному житті раніше.

Насправді, наш головний герой та образ Девіда, голови релігійної общини, дуже схожі.

Вони обидва максимально відіграють батьківську роль.

Джоел завжди був головним у сім'ї, вирішував питання виключно самостійно, і у грі для цього була навіть спеціальна сцена.

Прошу прощання, що залишилася на вашому ліжку.

Підійди до міста, спілкуймося.

Для врятування Еллі він після тяжкого поранення знаходить сили та вбиває тих, кого міг залишити живими.

Девід не може визнати слабкість і Біблією примушує людей залишатись у поселенні.

Він уособлює у собі всю гріховність, які протиставляв ідеал життя своїми проповідями.

і вдається до канібалізму та примусу до сексуального контакту.

Лідерство навіть у цьому світі здебільшого є сумнозвісним, але порівняно з таким містечком Федро здається демократією.

Складно вижити самому, якщо ти не біл, хоча навіть йому для повноцінного життя треба був Френк.

Теж Джоелем та Еллі.

Наскільки важливо бути у команді під час руйнації світу, настільки й необхідно бути уважним.

Потенційні друзі чи просто ті, хто допоможуть, з легкістю можуть тебе вбити.

Федра створила тоталітарний режим і пояснила це базовими умовами для виживання.

Світлячки боряться з ними за демократичність, але вб'ють Еллі, дитину, з мозку якої, ймовірно, зроблять ліки для кордецепсу.

Засудити їх чи зрозуміти – це питання відкрите.

Хто вона одна для всього світу тих, хто вижив?

Але вона єдина у цьому постапокаліпсисі для Джоела.

Хоч вона і не Сара, але зовсім інша новоланка його життя, яку він так боїться втратити.

Вічай та любов знайшли одне одного.

Еллі не залишила Джоела, натомість він не може її віддати світлячкам.

Друге тримати дитину на руках здається таким болючим та обнаділивим водночас.

Жити попри страшне минуле і майбутнє – це головне бажання наших героїв.

Еллі розуміла, що слова Джоела про лікарню – це вигадка, але перед можливою буре подій варто стишитись.

Режисерський підбір для проекту став дуже логічним.

Початок зробити таким, яким ми його побачили, могли саме творці.

Наприклад, Пітер Хор, творець однієї з найобговорюваніших серій про кохання під час страшної пандемії, став частиною команди «Останній з нас» після роботи над різними культовими серіалами та проектом «Це гріх», що розповідав про п'ятьох молодих людей та кризу СНІДу.

А режисером двох епізодів, що розкрили персонажів Генрі та Сема, став Джеремі Вебб.

Сценарію Крега Мезіна допоміг серіал настільки близько, що Шанни Стерн, який протиставив говірку Еллі, тиші між братами Генрі та Семом.

Закінчив перший сезон Алі Аббасі, який, як і у своєму відомому фільмі «Вбивця святий павук», розповів про справедливість до вбивць.

Серіал зображає страшнішими не мутантів, а саме людей.

Акцент Дракман та Мезін вирішили поставити на драму, а не хорор.

Нам майже байдуже на рівні зараження, чи наскільки сильними є інфіковані.

Ми їх боїмось автоматично, але переймаємось пригодами головних та другорядних героїв.

Серіал ближче до кінця сезону залишив данину оригінальній грі у вигляді окремих реплік та загальному ходу сюжету, але якісно змінив локації та винайшов інтимні моменти.

Цим же проєкт заповнює прогалини розробників відеогри, через які ми часто могли не розуміти причини дій персонажів або частину їхньої історії.

Добре.