«Павутина». Шахеди. Скільки літаків залишилось у росіян | Анатолій Храпчинський | 27 хвилин

Вітаю вас, це проєкт «27 хвилин» на першому західному.

Мене звати Віктор Біщук.

Дуже багато останнім часом новин, пов'язаних з російсько-українською війною, пов'язаних, власне, з подіями в повітрі, з повітряними батаріями.

І оптимістичних, і, на жаль, тривожних.

Від безпрецедентної атаки на так звану ядерну тріаду Росії до збиття суперсучасного російського Су-35 з одного боку.

І, на жаль, тривожних з іншого боку, таких як підвищення інтенсивності російських атак по українських містах, палають українські міста, в тому числі і столиця.

Третю добу фактично вона піддається інтенсивному бомбардуванню.

Про все це будемо говорити сьогодні з авіаційним експертом, заступником гендиректора компанії з виробництва засобів радіоелектронної боротьби Анаторієм Храпчинським.

Пане Анаторію, доброго дня.

Дякую, що знайшли час доєднатися до нашої розмови.

Доброго дня.

Власне, перше, це те, про що говорять багато, це про спецоперацію Служби безпеки України «Павутина».

Про неї вже сказано достатньо багато, зрозуміло, що завдано значної або й великої шкоди парку російської стратегічної авіації.

Це саме ці бомбардувальники, які атакують Україну ракетами.

Але ось вже продовж двох ночей поспіль Росія завдає ракетно-дронових ударів по Україні, в тому числі за допомогою тих самих стратегів, які вціліли.

От, пане Анатолію, перше запитання, що ми можемо сказати по застосуванню тих же ж літаків Міг-39 чи Су, які атакують Україну?

Чи все-таки справді ця павутина була такою чутливою для парку російської стратегічної авіації?

Чи має Росія ще що застосовувати?

Знов-таки, давайте зауважимо, що ми кажемо про стратегічну авіацію Російської Федерації, це невідновлюємий ресурс.

Вони, безумовно, зазначають, що вони буцімто можуть виробляти літаки класу Ту-160, але давайте пригадаємо, що той літак, який презентували офіційно диктатору Путіну, це був літак, зібраний з залишків деталей, ще створених за радянських часів.

Насправді, є глибока проблема щодо створення основного елемента літака Ту-160, а оце

Титанова балка, яка поєднує весь літак і формує основний центроплан.

Тому тут, в принципі, я би сказав, що те, що ми бачимо, це спроба реанімувати або зібрати зі старих деталей менш працюючу авіацію.

Знову-таки, давайте зауважимо, що практично весь час повномасштабного вторгнення ворог активно використовував літаки Ту-95МС і Ту-22М3.

за рідким винятком вже за останній час почав використовувати ще й Ту-160.

З чим це пов'язано?

Тому що ресурс Ту-95 суттєво обмежений, і він скоротився за час повномасштабного вторгнення.

Пригадаємо, що практично щотижня були масовані обстріли за застосуванням цих літаків для того, щоб бити крилатими ракетами класу Х-101, Х-555.

І це призвело до того, що, в принципі, Росія почала вже міркувати щодо ремонту і, можливо, модернізації цих бортів.

І нещодавно з'являлася інформація, що, будь-сім то, вони планують відремонтувати певну кількість Ту-95, Ту-22М3, Ту-160 і Ту-160 довести до певної модернізації.

Але про цьому, знов таки, як це можна зробити?

Насправді, технологія виробництва і ремонту двигунів серії НК, яка є на цих літаках, втрачена росіянами, і те, що відбувається зараз, це знову-таки ремонт за рахунок старих комплектуючих.

Знову-таки, треба зрозуміти, що...

Це стратегічна авіація була основним елементом для нанесення ударів глибоко по території України за рахунок криватих ракет.

Чому?

Тому що Росія не має власних криватих ракет, які б могли знаходитися під кривом тактичної авіації, тобто пролітаки Су-30, Су-35 або Су-57, і працювати на глибину близько 800 кілометрів.

Те, що у них є, це стратегічна авіація з крилатими ракетами Х-101, Х-555, які працюють на глибину близько трьох тисяч кілометрів.

Але це насправді дороговартісне задоволення запускати, використовувати такі літаки і такі ракети по території України.

Але ж ми знаємо, що ворог терорист, якому не бракує коштів, тому він активно використовував.

Але за останній час давайте...

Зазначимо, що суттєво скоротилося застосування крилатих ракет, тому що ворог почав активно використовувати балістику і ударні безпілотники типу «Шахет».

В них була спроба створити ракету, яку можна було поставити під крилат тактичної авіації.

І це була модернізація ракети Х-59 до ракети Х-69, яка, в принципі, збільшила свої можливості до 400 кілометрів, але все одно не надало можливості росіянам глибоко занурюватись в територію України.

Тому, в принципі, якщо ми кажемо про стратегічного бордувальника, це суттєва втрата для Росії.

По-перше, це втрата зараз в можливостях нанесити глибоко в територію України удари, тобто вони не можуть вже робити комбінований і

наприклад, використовувати тандемний прольот ракети, як вони використовували дуже часто, що там дві ракети на засобах радіолокації, можна побачити будь-сім то одна ракета.

Тому це суттєва втрата для Росії своїх можливостей щодо нанесення ударів по територію країни.

І, безумовно, можливості ударів по іншим країнам, тому що ми ж розуміємо, що ворог, Російська Федерація, намагається створювати імітацію загрози для будь-яких країн, а так з втратою такої кількості літаків

вони втратили цю можливість і, я думаю, що ступень залякування трохи зменшиться.

Пане Анатолію, ну, справді, країни Заходу, особливо ті, які зростали на лякалках, російських лякалках щодо застосування ядерної зброї, мали би бути вдячні України за зменшення можливості застосування зброї, за зменшення носіїв.

Але, можливо, наші глядачі, скептики з наших глядачів би запиталися, поставили би вам запитання,

Ну от як так, ми говоримо про те, що ми зменшимо кількість носіїв ракет, а Росія тим часом нарощує інтенсивність ракетних ударів по Україні.

І насправді один з нещоданних ударів, це з 8 на 9 червня, був уражений один невеликий аеропорт далекий від кордону з Росією, Рівницькій області, має на увазі Дубно.

Наприклад, речник повітряних сил Збройних сил України полковник Юрій Ігнат в телеефірі зазначав, коментуючи цей удар, що основний удар ворога цієї ночі був спрямований на один з українських оперативних аеродромів в Рівненській області.

І от що дивно, пане Анатолію, що були задіяні навіть рідкісні і дуже дороговартності надзвукові кінжали.

І от в мене запитання, пане Анатолію, а що такого могло бути на цьому аеродромі, що ворог розпотратився на...

кинжали, які коштують мільйони доларів, яких не так багато є в Росії.

Давайте зауважимо, що, по-перше, будь-який аеродром на території України є зараз ваговою цілею для Російської Федерації.

Чому?

Тому що будь-який аеродром може концентратувати на собі літаки F-16, мірежі, інший авіаційний парк, який ми активно використовуємо для нанесення ударів по території Російської Федерації або по території тимчасово окупованої України.

Тому, в принципі, ворог передбачає в цьому основну мету – нанести удари з можливістю знищити той авіапарк, який ми зараз отримуємо.

Звісно, що після певних своїх втрат вони зараз хочуть якусь помсту, але тут не треба пов'язувати всі ці дії з боку Російської Федерації з помстами, тому що вони давно планували на початку літа розпочати таку активну масову необстріл України.

І давайте згадаємо, що вони планували навіть...

збільшити виробництво і спроможності щодо запуску своїх ударних безпилотників до 500 одиниць на день.

Те, що, в принципі, зараз ми і бачимо, що суттєво збільшується.

Тому, в принципі, тут не треба розкривати якихось таємниць, але треба зрозуміти, що насправді будь-який аеродром – це явна вагома ціль для Російської Федерації для того, щоб позбавити нас сучасної техніки.

Мені здавалося, що ще з самого початку, з першого дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ми пригадуємо, що цей день розпочався з масштабної атаки на українські аеродроми.

І українським повітряним силам вдалося вивести з-під удару більшість авіацій, піднявши її в повітря.

І тому мені здається, що українці вже навчилися таким чином запобігати ураженню Росії.

дуже дефіцитних для нас літаків, піднімаючих повітря, передислоковуючи на інші аеродроми.

Але, пане Анатолію, як ви загалом оцінюєте роботу протиповітряної оборони, якщо зважати, що в Рівненській області вдалося збити кинжали, надзвукові ракети, які, наскільки ми розуміємо, мають можливість збивати лише установки «Петріот».

Тобто Україна прикриває «Петріотом» аеродроми в Рівненській області?

Чи це говорить про те, що в нас якось збільшилося цих установок?

Нещодавно Ізраїль передав ще одну систему протиповітряної оборони ПТО.

Знов-таки, давайте пригадаємо нещодавні заяви з боку Німеччини щодо вдосконалення і можливості виробництва систем ІРІС разом з Україною.

Знов-таки, тут треба зуважити, що, в принципі, якщо ми кажемо про такі протиповітряної оборони, як ІРІС, сам ПТІ,

Петріот, вони здатні перехоплювати балістичні цілі, але є певні обмеження щодо цих таких можливостей.

Безумовно, у Петріота набагато кращі можливості, але тим не менш можна сказати про те, що інші засоби теж можна використовувати, але треба їх суттєво покращити або отримати певну модернізацію.

яка, в принципі, зараз, скоріш за все, буде проводитися за рахунок того, що ці засоби використовуються в Україні і можуть отримати певну, так би мовити, експертизу, як саме краще і що саме треба зробити.

Тому, в принципі, я би сказав, що система протиповітряної оборони України з самого початку активно розгорталась.

І давайте пригадаємо, що навіть перші масові обстріли здійснювалися, відбиття перших масових обстрілів здійснювалося за рахунок наших власних.

систем, які нам залишили спадок від Радянського Союзу, які були суттєво модернізовані, покращені.

Тому, в принципі, я би сказав, що тут ми працюємо активно і є дуже гарні результати.

Тому, в принципі, але ж безумовно, що з урахуванням того, як ворог активно

нарощує удари, треба покращувати, збільшувати кількості і можливості.

І, безумовно, треба казати про створення систем, які би дозволили нам здешевити деякі системи перехоплення, тому що ми бачимо, як ворог активно використовує ударні безплатники типу «Шахет».

От, власне, про протидію Шахреда ми поговоримо ще трошки пізніше.

Але от ви згадували вже про це, що не слід трактувати ці удари по українських містах, як нібито відповідь на болючу для Росії операцію «Павутина» Служби безпеки України.

Але от закордонні видання, наприклад, Reuters так натякають, або з незрозумілою для мене особисто метою, ніби так лякають українців, що ось всі ці комбіновані атаки не є ще поки що відповіддю уряду Росії на спецоперації «Павутина».

І в мене, пане Анатолію, таке запитання, а чи має Росія можливість взагалі зробити щось більше, аніж те, що вона коїть кожного дня, кожної ночі по Україні, застосовуючи сотні шахетів або обманок і застосовуючи ті ракети, які вона має.

Чи може Росія наростити або зробити ці удари більш болючими?

Давайте згадаємо, що протягом усього повномасштабного вторгнення ми активно задаємо болючих ударів по території Російської Федерації.

І удари були по системі раннього попередження, по загоризонтних РЛС.

Тому тут, в принципі, казати, що Росія зараз щось підготує, якийсь на кшталт чергового рішенька, але ж рішеньк теж була невдала спроба показати свою спроможність.

Тому все, що можна очікувати від Російської Федерації, це лише збільшення засобів ураження, кшталт безпілотників або реактивних безпілотників, дані М або бандеролі, які періодично вже з'являються на півдні України.

Тому, в принципі, я би сказав, що тут ми кажемо про те, що ворог буде здебільшого збільшувати кількість безпосередньо засобів враження, урізноманітнювати тактику застосування, створювати нові пускові майданчики для цих ударних безполотників, для того, щоб навантажувати протиповітряну оборону України.

Ні в якому разі не можна казати про, наприклад, застосування ядерної зброї, тому що це безумовно буде кінець Російської Федерації.

І куратори, які уважно допомагають Росії, а це Китай або Індія, вони будуть, звісно, проти і не дозволять зробити це Російська Федерація.

Ну і, знов таки, в мене є сумніви щодо можливостей застосування ядерного зброєння.

Давайте пригадаємо.

Не вдали пуски ракети «Сатана» на полігоні в Плисецьку, коли вона підірвалась прямо в шахті.

Додатково там ще була певна інформація, щоправда, не до кінця підтверджена, щодо нештатного спрацювання ракет, як вони їх називають, «Арєшнік».

Тому, в принципі, є сумніви щодо можливості донести ядерний заряд, тим паче, що ядерні заряди, більшість ядерних зарядів, які є,

У Російської Федерації це те, що було створено ще з радянських часів і ще до перших активних дій з боку всього світу щодо зменшення ядерної програми.

Тому, в принципі, скажімо за все, що те, що має Російська Федерація, воно мало ефективно зараз і не може спрацювати так, як воно повинно було би працювати.

Тому Росія вимушена зараз збільшувати інші дії зі свого боку для того, щоб і далі тероризувати Україну.

Власне, пане Анатолію, ви вже задали про це, а що там з Орєшніком?

Тому що одразу на наступну ніч після операції Служби безпеки Павотина були повідомлення про якусь активність на полігоні Капустин-Яр, де, як відомо, знаходяться пускові цієї установки.

Однак все закінчилося нічим.

То що, Орєшнік не працює?

Ну, є сумніви щодо можливості рішення.

Давайте почнемо з того.

Тому що, в принципі, це міжконтинентальна балістична ракета, яка була суттєво обмежена по деяким характеристикам.

Якщо казати з точки зору військової тактики, то застосування таких ракет на таку коротку відстань – це є малоефективним рішенням.

І вона не несе за собою якихось суттєвих тактичних змін або рішень.

Воно таке все, що звучало з боку Кремля і з боку диктатора Путіна, то це було лише, ну, там, несе вибухову частину, яка є вибуховою.

Тобто, в принципі, тавтологія, яка зазвичай ми чуємо від російського президента.

Тому, в принципі, я би сказав, що вони, скоріш за все, намагаються щось зробити, щось модернізувати, знайти якісь рішення, але все одно є певні проблеми, які не дозволяють їм вирішити ті задачі, які перед ними поставив Кремль.

Тому що в будь-якому випадку Путін буде тиснути на те, щоб створити якусь аналоговність зброї, але як бачимо, що «Онікс», що «Кінжал»,

що інші спроби з боку Російської Федерації, навіть перше застосування того ж самого безпілотника на реактивній ціазі ударного дань М, було невдале, тому що ми його перехопили.

Тому, в принципі, я думаю, що нам треба і далі вдосконалювати свої спроможності і шукати рішення на будь-яку загрозу з боку Російської Федерації.

Так якось виглядає, що ще одна ознака будь-якого диктаторського режиму – це прагнення винайти свою вундервафи, яка би одразу принесла перемогу диктатору.

Це було і 50-60 років тому з фашистським, лацистським режимом, це зараз ми спостерігаємо з російським режимом.

Але, власне, про українське досягнення, ще одне з досягнень – це 7 червня над північним сходом України, не то над Сумщиною, не то над Курщиною,

Україна вперше збила російський Су-35.

За допомогою західного винищувача Ф-16.

Знову ж таки, західні видання, зокрема Більд, назвали це історичною перемогою України.

І от, власне, пане Анатолію, а в чому важливість саме цього факту, на вашу думку?

Давайте зауважимо, що Україна за весь час повномасштабного вторгнення, підтверджені фактори, які мають фотопідтвердження, збило близько 7 літаків 135.

Тобто це, більше того, ми знищували і більш сучасних 157.

Але тут мається на увазі, що літак був перехоплений і з точки зору видання білк передбачається використання, наприклад, літака, даного радикально зробленого виявлення САА.

Насправді тут є важливим аргументом того, що нещодавно оприлюднили інформацію Міністерства оборони України щодо імпліментації деяких можливостей на основі протоколу Лінк-16, який дозволяє нам обмін інформацією між повітряними суднами, неземними системами, командними пунктами, неземними

системи протиповітряної оборони.

Тобто, простою мовою ми можемо казати про те, що, наприклад, наземна система радіолокації Петру та Боєс-300 може надати координати цілі для застосування з літака F-16 ракетами класу АІМ-120.

Наприклад, серії D, яка працює на 185 плюс кілометрів.

Тому, в принципі, тут більше не про те, що був застосований чи не був застосований літак-дерило, є вони в Україні чи їх нема.

Тут більше про те, що відпрацювання нового алгоритму, який нещодавно з'явився і який був імпліментований і вже працює в повітряних силах, який дозволив нам вирішити складну задачу з літаками, які підлітають близько до кордонів України.

Журнал такий Су-35, і треба зауважити, що нам треба працювати проти Су-34, які активно займаються скиданням керованих авіабомб.

Тому це головна задача зараз у нас на сьогодні, для того, щоб кількість таких збитих літаків збільшувалась, а зона підльоту до України, там, до

200 до 150 кілометрів була прострілювана з нашою авіацією, і ворог не міг би мати певного паритету.

Тобто отримати нам паритет в цій зоні для того, щоб не підпускати російські літаки для скидання кабів на наші позиції або на наші фронтові прикордонні міста.

Тобто, пане Анатолію, говорячи простіше, перспектива застосування цієї технології дозволить відігнати носії кабів на трошки далі від кордонів України.

Тобто, можливо, кабів в українських містах стане трохи менше.

Ми про це кажемо, але давайте зауважимо свого часу.

Деякі європейські видання почали розповідати інформацію про...

Те, що українські сили навчилися перехоплювати каби, а точніше зменшувати точність кабів за рахунок засобів ради електронної боротьби, після чого ми побачили, що з боку Російської Федерації була суттєва модернізація деяких елементів цих.

Тому тут треба тримати тишу.

і зрозуміти, що в принципі технологія і тактика застосування деяких видів озброєння дозволяють нам її треба вдосконалювати і уникати можливих загроз з боку Російської Федерації, тому що мали наслідки, коли Росія перехоплювала наші літаки.

Власне, про українську відповідь спостерігаю за останні кілька місяців.

Справді, почастішали удари українськими дронами по російських підприємствах, які виробляють озброєння для шахетів.

Ці удари і на тисячу кілометрів, і на півтори тисячі кілометрів.

Зокрема, нещодавно в ніч на 9 червня було уражено ще один військово-промисловий об'єкт, який займався виготовленням деталей для шахетів.

Що це все означає, пане Анатолію, в такому більш стратегічному контексті?

Те, що українські інженери навчилися виробляти такі діпстрайк-дрони, які взламують протиповітряну оборону Росії?

Чи просто ППО Росії вже настільки виснажене, що почало пропускати болючі удари?

Почнемо з того, що якщо ми кажемо про виробничі підприємства в Чебоксарах, прогрес, то це є основним заводом, який виробляє засоби антенни типу комета, модулі, точніше, типу комета, які є стійкими, це засоби радиоелектронної боротьби.

Про те, що я казав, буквально, стосовно того, що росіяни їх суттєво модернізували для того, щоб наші засоби радиоелектронної боротьби не могли плевати на них.

Так от, модулі комета вставляться в модулі УМПК, тобто це в ті бомби, які летять у наші позиції, в крилати ракети, в балістичні ракети і в більшість ударних безпилотників типу «Шахет».

Тому тут треба зрозуміти, що вражаючи таке підприємство, б'ючи по такому підприємству,

ми зупиняємо можливість застосування інших засобів ураження, які мають такий елемент.

Тому що якщо немає постачання, наприклад, такого модуля, то інші виробництва не можуть видати продукт готовий, зібраний для застосування.

Прикладом можна навести, наприклад, наявність 30 літаків Су-35 в Комсомольській на Амурі, які стають тривалий час і не можуть бути випущені або не можуть почати працювати, тому що після початку повноштатного вторгнення, після певних санкцій, Росія не змогла отримати частину французської авіоніки для того, щоб імплементувати їх на свої літаки.

Тому, в принципі, коли ми чуємо інформацію про удари по військових об'єктах на території, точніше, на поворобничих об'єктах на території Російської Федерації, треба зрозуміти, що насправді це є дуже стратегічними діями з нашого боку, які можуть призвести до втрати певних потенціалів в російській оборонці.

Тому, в принципі, треба і далі працювати в тому напрямку, тому що це, як бачимо, може нести насправді колосальний наслідок.

Чому Росія почала частіше пропускати українські удари далекобійними дронами?

Тут треба зуважити, що після павутини і взагалі-то, в принципі, весь час використання України безпілотних систем суттєво порушив архітектуру безпеки будь-якої країни.

Тому що весь світ рухався в напрямку створення безпілотних систем на рівні забрати пілота з літака F-35 або F-22 і зробити його пілотованим на відстані.

Але ніяк не планував зменшити його до 10 дюймів, покласти вантажівку або, наприклад, на борт надвод

І використовувати як засіб пораження або для виведення з ладу прибережних засібів радіолокації.

Тому, в принципі, тут треба зрозуміти, що ми суттєво змінили підхід до використання деяких засібів, які менші за розміром, але виконують задачі великого літака або великого корабля.

І, звісно, що класичні системи протиповітряної оборони не передбачали перехоплення таких малих цілей.

Навіть за урахуванням те, що Росія тривалий час розробляла певні системи на кшталт лампанцеря, ТОРа, які передбачали би, наприклад, виявлені перехоплення малих безпилотників, як бачимо, і оприлюднивалось відео, де протиповітряна оборона стріляє повз або не попадаючи.

У нас є куба прекрасних відео, де ракети ЗС-300 пролітають вждов наших розвідуваних безпилотників і навражають.

Тому, в принципі,

Тут зміна підходу і зміна інструментів, яка дозволяє нам прорвати протиповітряну оборону ворога.

Але, безумовно, треба зуважити, що все ж таки і протиповітряна оборона ворога значно слабчіше стала, тому що більшість засобів було передослоковано на території тимчасово окупованої України, де, в принципі, і утилізувалося силами оборони України.

Власне, про пану Анатолію, українських вітчизняних виробників, я пригадую, певний час, тривалий час тому, була дискусія і нарікання виробників безпілотних літальних апаратів, тих, що ми називаємо «Дівстрайк», що Україна, українська держава, не має здатності або не має бачення, або не має бажання контрактувати виробників на довший період, на 2-3 роки.

А контракти заключаються на рік, що не дає можливість

перспективно нарощувати виробництво.

Чи змінилася ситуація сьогодні?

Чи мають виробники можливість планувати, принаймні, діяльність на більший термін, аніж на бюджетний рік в Україні?

Ну, справді, на законодавчому рівні регулюровані деякі питання щодо можливості підписання контрактів на тривалий термін, але в будь-якому випадку все одно обмежується одним роком.

Знову-таки це пов'язано з ключовою проблемою, що ми дивимося дуже активно і навколо технічних характеристик,

А треба казати про тактичні характеристики, тобто про можливості того чи іншого засобу враження виконувати бойову задачу, незалежно від змін в технічних характеристиках, диапазонах або інших якихось завадах, які можуть створювати проблематику нашим ударним дроном або малим півдроном.

Тому тут я би повернувся до питання того, що насправді є певні проблеми, які треба ще вирішувати.

Треба все ж таки якісна аналітика і треба якісне стратегічне бачення щодо застосування деяких видів озброєння, що нам таки треба зрозуміти.

якісно проаналізувати і зрозуміти потребу на ці вироби, наскільки вони потрібні, в якій кількості, як швидко повинно постачатися Збройним силам і так далі.

Все це потрібно робити.

Я думаю, що зараз деякі зміни, які відбуваються спочатку,

в Бройних Силах України щодо корпусів, щодо створення лінії дронів, зможуть призвести до покращення цього питання.

Але, безумовно, на мою думку, є перспективні ідеї щодо створення ПВК приватних військових компаній.

які можуть за собою понести і створення приватних компаній, які будуть працювати і поєднувати можливості приватних виробників озброєння і приватних військових компаній, і створювати такі консалдингові компанії військові, які будуть передбачати робити цей аналіз і прогнозувати, наприклад, застосування будь-якого озброєння.

І тоді, насправді, я думаю, що буде більше вагомих результатів і якісних рішень.

Безумовно ж, знов-таки, давайте зуважимо, що при цьому держава активно працює в покращенні умовах, і Міністерство стратегічної галузі, і Міністерство цифрової трансформації активно залучає певні можливості для наших виробників, які допомагають створювати більш сучасну зброю.

Але тим не менш, давайте думати глобально, тому що насправді більше суспільства живе в режимі 2-3 тижні, або зараз прийде Трамп і почнуться якісь перемовини.

Треба зрозуміти, що війна йде не четвертий рік, не одинадцятий, а понад 300 років.

І поки ми не подолаємо Російську Федерацію, ми постійно будемо жити в загрозі.

А для цього треба об'єднати зусилля і створити насправді якісну стратегію розвитку нашого ОПК.

Тут треба казати про поєднання з Європою, про що, в принципі, зараз і відбувається, тому що

Є активна співпраця, от нещодавно був на зустрічі в Брюсселі, де ми спілкувалися з європейськими компаніями щодо створення R&D-хабів, які дозволять нам обмінуватися певними технологічними рішеннями, і створення сумісних підприємств, які б дозволили нам покращити свої можливості.

Тому що, знов таки, давайте відверто, грошей в державі не вистачає, щоб закуповувати навіть українських виробників.

Тому що ми здебільшого завантажені лише на 30-40%.

От, власне, пане Анатолію, це, мабуть, буде останнє запитання нашої розмови на сьогодні.

Нещодавно закордонні ЗМІ повідомили про те, що одна з французьких автомобільних компаній, це теж мене здивувало, наприклад, одна з французьких автомобільних компаній планує спільне виробництво дронів на території України.

Частина цих дронів, половина цих дронів буде скеровуватися

Збройним силам України, очевидним силам безпілотних систем, а частина буде поповнювати оборонний парк Франції.

Чи є це першою ластівкою стратегічного співробітництва і чи можна це називати прикладом того, як буде розвиватися ця галузь виробництва дронів на майбутнє?

Я би тут зауважив, що насправді це дуже круто, тому що ми маємо вже співпрацю між Антоном і Боїнгом, ми маємо співпрацю ще низки німецьких компаній з українськими виробниками, але більшість європейських виробників постійно наголошували на тому, що вони не відчувають конкуренції з українськими виробними компаніями.

Журналтики, тут треба зауважити, що українські оборонні компанії, вони на першому етапі свого розвитку і хоч і ми виглядаємо здебільшого сталими компаніями, треба зрозуміти, що конкурувати, наприклад, з такими великими, як Рейнметал, СААП, Таліс, дуже складно.

Тому тут треба казати про…

створення рівних умов і можливостей, і правильних можливостей щодо створення, наприклад, окремого закону про ОПК, який зараз, так мовити, пишеться, але ж, знову-таки, це повинні бути насправді прозорі і якісні умови, за яких і українські виробники не втратили свої можливості отримувати доступ до замовлення Міноборони, і при цьому якісно співпрацювати з європейськими компаніями, які, в принципі,

вперше починають виробляти те, що не виробляли ніколи, тому що більшість українських компаній якісно виробляє безпилотники.

Можливо, краще було би, щоб, наприклад, європейські компанії виробляли ті елементи, які ми потребуємо, засоби радіолокації, ракети для малих зенитних комплексів і так далі.

Але, безумовно, треба казати, що в будь-якому випадку нам треба об'єднувати свої зусилля для того, щоб подолати російську агресію.

Адже Російська Федерація є сьогодні ворогом не лише для України, але й для всього цивілізованого світу.

Пане Анатолію, дякую вам за цю розмову.

Авіаційний експерт, заступник гендиректора компанії з виробництва засобів радіоелектронної боротьби Анатолій Храпчинський був гостем програми «27 хвилин» на Першому Західному.