«Первісний»: навіщо нам мультсеріал без слів

Техніка кіно замінюється одна одною дуже швидко, і на сьогодні за допомогою ігрових технологій та різних рушіїв можна отримати швидкий рендеринг у режимі реального часу.

Українська агенція платформа пише, що у сучасних іграх на одну секунду реального часу рендериться від 60 до 100 кадрів.

У анімації рендер одного кадру може займати від однієї до восьми годин, а одна секунда анімації – це 24 кадри.

Використовують режисери і стару перевірену технологію Stop Motion, яка не має того максимального наближення до реальності, якого прагнуть у сучасному світі, розробляючи мультфільм.

Теж відбувається із сюжетною основою.

Мультфільми все більше створюються за справжніми історіями із життя і все менше дублюють просто фантастичні сюжети.

Одним словом, мультфільми стають сімейним кіно чи складною драмою.

Тепер ми можемо переглянути не історію про життя сім'ї у Латинській Америці та магічні здібності, а отримуємо урок з психології про травми, що передаються з покоління в покоління.

Спостерігаємо не за пригодами Пінокіо, який втік від Джепетто, а за готичним сюжетом під час розвитку фашизму.

Милуємось не морськими монстрами, що на суші перетворюються на людей, а усвідомлюємо фольклор та метафору прийняття себе та інших.

Безглуздо недооцінювати значення музики в анімації.

Це також уже давно вийшло за рамки переспіву дітьми і пісня «Ми не говоримо про Бруно» з мультфільму «Анканто» стала першою з проєктів Дізней від 1993 року, яка дісталась першого місця у чарті Billboard Hot 100.

Американський кабельний канал Adult Swim робить контент не для широкої аудиторії, а їхні мультсеріали навряд чи покажуть дітям до підліткового віку.

Рік та Морті, Сім'янин, Робо Цип доводяться вже дуже давно.

Але Cartoon Network Studio з 2019 року пішли на відважний крок і створили унікальний для сучасності мультсеріал для дорослих.

Своєю технікою анімації серіал «Первісний», творцем якого є Генді Тартаковський, нагадує старий Дісней.

Джерелами натхнення режисер назвав спагеті-вестерни, до яких його в дитинстві заочав батько, коли сім'я мігрувала до Італії, американську анімаційну класику «Золотої доби» та «Конан Варвар» письменника-фантаста Роберта Говарда.

Спочатку історія мала бути доволі сімейною та дитячою, як і його монстр на кинікулах, або добрий динозавр Пітера Сона, але пізніше для каналу саме з дорослим контентом, який може містити і нецензурну лексику, і насилля, і оголеність.

Тартаковський зрозумів, що «Первісний» розкриватиметься через ідею помсти давнього чоловіка, що хоче смерті динозавра, який з'їв його дітей та дружину.

Разом вони знайомляться, проводять випробовування часом, борючись зі своїми інстинктами та прагнуть знайти собі пару, аби створити сім'ю, що було основою первісного укладу життя.

Чоловік Спис та динозаврка Ікло знайомляться з Міро, яка є носійкою навіть певної культури, про що свідчить її релігійність, вправність у теслярстві та вміння спілкуватись реченнями з іншими.

Коли жінку викрадають, то Спису та Іклу доводиться досліджувати світ у її пошуках, через що вони натрапляють на різні скандинавські народи, рабів з арабських країн та надзвичайно дике і фантастичне.

Та насправді важливим у первісному є звук.

Ми чуємо тупіт, спів птахів, крик динозаврів та навіть фонову музику, але тут нема діалогів.

Як і Ніколас Віндін-Грефен, Генді Тартаковський звернув увагу на те, що глядач більше оцінює кіно аудіально, а не візуально.

Тому у своїх проєктах режисер представляє нам розмови через кольори та монтаж, а не слова.

У моєму роботі я робив багато, де є 3-4-5 хвилин, іноді зі словами.

Хоча перші незрозумілі слова ми чуємо лише у останній серії першого сезону, що нагадують арабську.

Вони підкреслюють значущі сцени, але не пояснюють контексту.

Ми жили далеко від світу.

Ділянка далеча, гладка, нежна, і вся вона — життя.

Не вийде увімкнути такий проект як «Первісний» на фоні, аби щось продовжувати робити ще.

Умовна тиша, яка лише примушує нас прикипіти до екранів, аби не втратити деталі сюжету – ось те, чого хотів досягти Тартаковський.

І хоч часто серії не пов'язані одна з одною, але другорядні герої додають гостроти та ніжності історії, а прожити деталі їхнього життя також важливо.

Коли головний герой списне задоволений або не розуміє динозаврку, то він кричить чи мітує звук

Тварини.

Зрештою, «Печерні люди» і дійсно дуже довгий період так висловлювались.

І це ж робить зв'язок між персонажами легшим.

Музика також дуже проста.

Тартаковський та композитори Тайлер Бейтс і Джоан Хігімботом створили звичний звук без надлишку електроніки чи класики.

Аби зрозуміти унікальність та правильність підходу Тартаковського, розберемо одну сцену з першого ж епізоду першого сезону.

Спис саме припинив займатись риболовлею і йде додому, аби нагодувати сім'ю.

Все спокійно, ми чуємо лише звуки того, як герой йде та спів птахів.

Та раптом з'являються і звуки птерозаврів, і дуже напружена музика, аби тепер ми зрозуміли, що перед нами не якась тварина, з якої давні люди живуть у симбіозі.

Це величезна проблема, яка містить у собі питання життя та смерті.

Більш електронні ритми та анімаційні кадри переводять фокус на те, як спис вирішує вижити.

Він ховається у дереві і йде на те, аби віддати рибу, яку птерозавр одразу відчув.

Раптом музика стає непотрібною, оскільки крик Тірекса знаменує максимальну небезпеку.

Всіх залишають місце, аби не мати проблем з твариною, але Спис не знав, що йому цього уникнути не вдасться.

Затиші з'являється різко, за ними йдуть звуки вітру, що посилюється.

І великий план, коли ми бачимо емоції героя.

Навколишній простір заповнює собою сильний жіночий крик та музика, що швидко переходить від високих до низьких нот.

Наша зав'язка у нас перед очима, і слів нам не треба ні зараз, ні потім.

Навіть у другому сезоні, коли з'являються й інші люди, з якими знайомиться первісний, і Спис вперше після того, як дороги з Іклом розійшлись через катастрофу в океані, бачить її, нам не треба використання давньоскандинавської мови, яку раніше в епізоді використовував Тартаковський.

Ікло познайомилася з динозавром, до якого відчувала симпатію.

А до Списа скандинави проявили повагу, надавши їжу, воду, хижу та провели свій обряд.

Ні ікло, ні спис не хочуть нашкодити своїм, а тим паче одне одному.

Тому динозаврка захищає чоловіка, а той кричить як дика тварина про небезпеку, аби люди не наближались.

Музика знову, як і емоції, відіграє важливу роль і підтверджує, що ніяких діалогів нам не потрібно.

І перші, і другі сезони закінчились кліфхенгером, тому глядачі розуміли це як те, що історія неодмінно має продовжитись.

Тартаковський поділився тим, що якщо новий сюжет і вийде, то він матиме схожий тон і стиль анімації, але з'являться абсолютно нові герої та сюжетні лінії, перетворивши проект дещо на антологію.

«Первісний» – це помітний анімаційний серіал у Америці.

Режисери повнометражного художнього кіно давно додають протяжні сцени без діалогів чи навіть без музики, і це не робить їх непомітними.

З іншого боку, з'являється все більше унікальних серіалів, які у своїй основі мають лише звук.

Так 2021 року Apple випустили проект «Дзвінки» за одноіменним французьким серіалом.

Все в вашому голові.

Ми чуємо насичену аудіальну розповідь від незнайомців, яка перетворюється у хаос з додаванням містики та жахів, але перед нами нічого немає на екрані, тому візуально серіал буде виключно індивідуальним.

Джордан Піл, сучасний режисер жахів, минулого року також випустив із Spotify подкаст у жанрі хорор про контраверсійного популіста та радіоведучого, якого звільняють за його коментарі.

Але Тартаковський взявся за іншу, можливо, навіть тяжчу справу – перетворити анімацію, нехай навіть дорослу, у споглядальне з усіма некомфортними речами, коли ми не маємо коментарів до зображення.

І цим первісний доводить нам суть.

Люди – це занадто складний організм, якому треба повністю зібраний пазл.

Але чи є невдалим проект, який змушує нас фантазувати?