Російські FPV загрожуватимуть передмістю Києва? | Кляті питання з Фірсовим

Вітаю, шановні глядачі та слухачі подкасту «Оклетої питання».

Сьогодні у нас не стандартний випуск, а випуск, в якому ми намагаємося розмовляти на актуальні теми.

Більше актуальні теми, ніж війна, у нас, на жаль, зараз немає.

Тому ми хочемо поговорити в цьому випуску про безпілотники.

про те, яку роль вони зараз відіграють і яку роль можуть відігравати в майбутньому.

Для того, щоб краще розібратися в цій темі, ми запросили до нас на ефір командира взводу ударних безпілотників 109-ї бригади територіальної оборони Ігора Фірсу.

Ігоре, вітаю.

Всім, як завжди, бажаю міцного здоров'я.

З місця в кар'єр хочу розпочати.

В кінці травня головнокомандуюч Сирський розповів, що за допомогою БПЛА було уражено 89 тисяч ворожих цілей.

Те, що здавалося в 2022 році якось фантастикою, насправді зараз вже перестає когось дивувати.

І при цьому це вже більше ніж дві третини взагалі всіх цілей, які є у війні.

І от в мене зразу перше питання, а як ми поетапно до того дійшли?

Тобто від 2022 до 2025, до майже 100 тисяч ворожих цілей за допомогою безпілотності.

Я єдине, що доповню, скажу, що мова йде про верифіковані цілі.

Тобто не цілі, які хтось вразив, десь прозвітував в якомусь паперовому вигляді, а насправді там може не враження, а просто якийсь постріл.

А мова йде про верифіковане враження, тобто коли умовний дрон, не впівідрон або будь-що, будь-який інший дрон, він вражає ціль і обов'язково, щоб на інший дрон був

певний запис.

Чому я кажу, тому що в нас, наприклад, в нашого підрозділу інколи зі штабом повні баталії.

Ми ніби вразили щось, а це враження не приймають, тому що кажуть, а де ви, як ви підтвердити, що дрон, наприклад, здетонував, або що там, що умовна автівка противника згоріла.

Тому мова йде про ось такі дійсно підтверджені враження от подібних цілей.

Якщо говорити, як ми до цього дійшли, то якось дуже-дуже каркаломно.

Ми навіть і не мріяли про таке, наприклад, у 2022 році, коли я прийшов до ЛАУ Збройних Сил.

Тому що війна була така, як пише книжка.

Причому пише книжка радянська.

Ось як у книжці написано, там в певних статутах, доктринах радянських, заснованих в першу чергу там на Друга світова війна, а потім щось, де було війни, афганські.

Ось приблизно

Так якось доктрина й була виписана, де першу роль грає піхота, під нею артилерія, танки, гаубиці, можливо, радіоелектронна розвідка присутня там, але в якійсь малій мірі і функціоналі, і де нема жодного взагалі слова про якісь дрони, роботи і так далі.

Тобто, якщо порівнювати, умовно кажучи, моїми очимами,

Те, що я бачив в 22-му році, в 25-му, це геть все різне.

Ось відсотків на 90 це різне.

З одного боку, вона, війна, вона все вибухає, там, певний, ну, скажімо так...

Небезпека, певні там страждання, окопи, підземелля, а з іншого боку все різне, починаючи від бліндажів, які були тоді і які вони зараз, закінчуючи від власної зброї.

О, дивись, про бліндажі я там трошки пізніше тебе запитаю, як воно мало змінитися.

Але в мене запитання про те, що ще в 2022 року у нас безпілотні системи, в принципі, всюди, це як там на рівні підрозділів, на рівні там зводів, і то якось загальну систему не скручували, а робили такі якісь спецпідрозділи.

Обов'язково в кожній там бригаді були хтось,

Хто займається цим?

Потім ми вже дійшли зараз до лінії дронів, до командування безпілотних систем.

Тобто в нас все масштабується, масштабується.

І в мене з огляду на це запитання, а от яким чином це масштабувалось в конкретних підрозділів?

Тобто командир зрозумів, що це працює, і давайте якось систему заганяти.

Чи яким чином?

Ну, давай навіть скажу так, що 22-23 рік в будь-які інновації, особливо в дрон умовної FPV, майже ніхто не вірив.

Ні в нашій, наприклад, бригаді, ні в інших бригадах, тому що всі не розуміли успіху в цьому, всі не...

Кажучи, я привозив.

І що це за дрон?

Де ти його взяв?

Хлопці, коли ми вже почали цим займатися, вони сиділи в комп'ютері на симуляторі.

І їх постійно командування ганяло.

Типу, да що ви в ці іграшки граєте?

Да ви філоніти тут зібрались.

Тобто ви вкосите там від служби.

Мені висільний дрон згадується Резнікова.

Але давайте не ідеалізувати мавіків.

У мене в закупці мавіків немає, щоб ви просто розуміли.

Військове не сприймають.

Вони називаються нашими драмами «весільні дрони».

Ну, насправді, щось таке.

Хоча б тоді Mavic, він мав певну функціональність, тобто він забезпечував розвідку, а з точки зору FPV взагалі було.

Тобто було сотні питань і жодної відповіді.

І я, чесно кажучи, подивився на цей дрон вперше, я зрозумів, що з одного боку, Evrica, це круто в цьому мобілі,

я одразу все зрозумів а з іншого боку Ну окей як він літає взагалі тобто механіка його польоту як довго він може літати що туди причепити щоб він вибухнув тобто мало того щоб просто це була граната або там якесь там заряд

Треба мати певні саперні навички, щоб його таким чином налаштувати.

І було дуже величезна кількість питань.

Я скажу так, що у нас в бригаді було 5 батальйонів, Камбрих мене відправив в батальйони, і 4 батальйони мені сказали, друже,

Ми не знаємо, чим тобі допомогти.

Давай переставай грати в іграшки.

І умовно кажучи, вони так не сказали, але вони так подумали.

Ось лопата, йди копай і займайся справжньою функцією, справжньою війною.

І лише один.

Камбат, напозивний егоїст, він дуже хотів, щоб його батальйон чимось відрізнявся, і він повірив в цю історію.

І якби повірив в нас, разом з нами, скажімо так, дав нам певні можливості.

Оце я про свій підрозділ, я думаю, що скрізь, я з ким не спілкуюся, не розповідаю нашу історію успіху, скрізь була отака історія.

Вона з потугою дуже проходила.

В FPV-дрони ніхто не вірив, ніхто не хотів ними займатися.

І тільки коли вони почали давати суттєвий результат,

Всі, вибачайте, раздоплилися і такі, о, це ж дійсно працює, а що ж воно, як же воно там працює?

І потрошку почали туди, як би, поглиблюватись.

Але я скажу навіть так, що деякі командири, на жаль, і досі, ну, скажімо так, не поглиблюються в цю тему з точки зору взагалі, як воно працює.

Дивись, ми починали, умовно, ти сказав якраз про Mavic, перейшли до FPV.

Скільки цей процес тривав?

Тобто, коли ми, умовно, почали говорити про FPV на FPV з обох боків?

От тут цікава історія.

Говорити чи... Ну вже, коли реально стало зрозуміло, що все, от точка неповернення, тобто, от так вона і піде в війну, саме з безпілотниками.

Для мене це травень 23-го року, коли ми вперше пролетіли з точки А в точку Б в ворожий окоп, і він вибухнув.

От тоді я зрозумів, що це справжня зброя, що ми багато її зможемо зробити.

Я ще не усвідомлював, наскільки багато.

Я не вірив в те, що якщо б мені показали, скільки ми зробили,

і сказали, друже, ви з вашим підрозділом стільки зробите.

Я б не повірив в це.

Тому що воно дуже швидко розвивалось, там, дальність польоту, потужність, і так далі, і тому подібне.

Але, тим не менш, ось в травні я зрозумів, що все, воно працює, і далі війна буде тривати в такому форматі.

А геймченджером реальним коли він став?

Я думаю, коли перша історія з'явилась, певна масовість,

Друга історія, з'явилась певна дальність.

Тобто, я думаю, мені важко вже, це напевно кінець 23-го року, початок 24-го року, коли ми легко могли контролювати те, що знаходиться, наприклад, на трасі противника на відстані 10-15 кілометрів.

І будь-що, що там їхало, будь-то БМП якесь, умовно, там танків було на той час дуже немало, скажімо так, просто якась там буханка, то ми легко знищували.

Ось це кінець, я думаю, 23-го року.

Мені перед очима вугледар стає, коли вибивали все на цій дорозі, на якій вибивали спочатку артою, потім вже безпілотниками вибивали.

І ця техніка валила, валила, валила.

І потім вона з фронту зникла.

Зараз ми бачили, цією весною дуже показово було, дуже багато російської техніки зникло.

Тобто я маю на увазі важкої броньованої.

Не мотоциклів, не баги.

Зникло.

І от буквально кілька днів тому ми під Констахою побачили...

Знову вони поперли важкою технікою.

От це, що вони зараз спробували це разочок зробити колоною, це виняток з правил, чи це, я не знаю, спроба якось поміняти систему?

Це дуже цікаве питання, і я навіть не знаю, як тобі на нього відповісти.

Чому?

Тому що є певна інформація, яку я не хочу озвучувати в ефірі.

І не треба, значить.

Так, я навіть поясню, я загально поясню.

Це певні шахи, ось вони грають, тобто раніше війна була дуже схожа на шашки, такі радянські шашки, де було, ну вибачайте, але дуже багато всього примітивного, яке працювало багато-багато років.

Зараз це шахи з різними категоріями аспектів, тобто як організувати всі ці масиви сотній польотів дронів, скажімо так, щоб вони не перетисувалися,

починались по частотах по каналах і так далі як розуміти піхотинцю що то летить саме наш дрон умовно кажучи тобто організувати цю інформаційну взаємодію як стрибати по частотах як умовно кажучи включати реп таким чином щоб він глушив противника а не глушив наші і це перетворилось в шахи справжні глибокі шахи де ти повинен мати певні там комбінації дебюти

І ось я скажу так, що те, що вони з'явились під Констахою колонами техніки, не спроста.

І цьому є відповідь.

Ми знаємо відповідь, військові знають, навіть не всі військові, а військові БПЛАшники знають відповідь на це питання, але в ефірі, на жаль, озвучити я його не можу.

Почекаємо свого часу.

Це головне для безпеки, нам інше не треба.

Я чому вибрав таку лінію спочатку розмови?

Тому що останнім часом ми дуже багато чуємо, що саме екіпажі-безполотники починають більше і більше страждати.

що йде полювання з обох боків, саме на екіпажі безпілотників.

І тому те, що комусь здавалось багатьом, коли там була мобілізація, добровільна мобілізація, просто той, хто сам захотів.

І всі думали, що от я піду в безпілотні системи, тому що там більш безпечно.

Зараз ми дійшли до тієї стадії, коли так говорити вже, напевно, не можна.

Скажи, що змінилось?

І чому таке відчуття сталося?

Чи воно реальне?

Я розкажу тобі свою версію.

Це версія.

Я не кажу, що це так, але це те, що я бачу своїми очима.

Історія наступна.

Дефіцити і бідність нас змусила шукати певні рішення, і це призвело до FPV-дронів.

Ми набагато більш креативніші, творчі, ніж противники.

І ми змогли створити такі острівки, де ми самостійно паяли ці дрони, пробували, нас ніхто не заставляв, але ми хотіли себе реалізувати отут.

Вони, дрони, зокрема FPV, стали певним геймченджером, в який також противник не вірив.

Але коли він починав на своїй території знаходити наші FPV, які впали, отак от дивились на них, напевно дивились, і думали, що це за фігня, вибачаюсь, і віддавали своїм якимось технікам.

Ці так само почали майструвати і копіювати наші рішення.

І певним довгий час, незважаючи на те, що вони копіювали, масштабували, перебажали за кількостю, в них мало що виходило.

Тепер увага, чому в них це не виходило.

Тому що вся доктрина і наша, і їхня була з огляду на те, що домінацію в командуванні вело сухопутні війська.

І будь-який дронщик, який літав на FPV-дроні,

завжди намагався обслуговувати саме піхоту.

Омовно кажучи, ганятись за піхотинцем противника, або був прив'язаний до задач піхоти і так далі.

Поки в нашого противника не виникла їхня політична воля створити сильні підрозділи, які не обслуговують піхоту, а які самостійно

якби працюють, скажімо так, вони виділили серйозні фінансування, розгорнули серйозні лагеря для підготовки.

З практичної підготовки і підготовки практичної, теоретичної і так далі.

Ось.

В них з'явилась вся матеріальна база для цього.

Весь цей процес БПЛА зі створення

цього підрозділу, який дуже сильно зараз нам дошкуляє, взяв особисто їх міністр оборони під своє, скажімо так, керівництво.

І вони, вийшовши з цієї доктрини сухопутних військ,

змогли переламати ситуацію і зараз дуже сильно нам треплять нерви.

Це дуже м'яко кажучи.

Що вони роблять?

Вони почали залітати на 15, 20, 25, 30 кілометрів.

Вони почали бити нашу логістику.

Ті траси, які здавались глибоким тилом, почали прострілюватись.

Це я говорю дуже легко, тому що я описую дію противника зараз, куди він залітає, що він робить, що він намагається зробити.

І, на жаль, він, противник, робить все те саме, що ми робили півтора року тому, тільки набагато масштабніше.

Якщо ми випускали 10 дронів, то він випускає 300 дронів.

А з урахуванням того, що ми не могли собі дозволити тоді 300 дронів,

по різним причинам в першу чергу і по причині того що їх фізично не було було менше фінансів а зараз в противника така можливість з'явилась тому це все відзеркалювання ось ми щось вигадали вони це в нас фактично вкрали але масштабували в них система налагоджена

краще, це треба визнати, але ми завжди були краще в креативі.

І ось зараз маємо те, що маємо.

Дивись, в мене таке враження було, що точка оцього, коли стало зрозуміло, що вони зрозуміли, як це робить, що це була Курщина.

коли вони почали вибивати ту дорогу виходу, і коли стало зрозуміло, що вони просто таким чином будуть працювати.

Я тобі скажу, що це був, про який підрозділ противника я кажу, що це було його перше завдання.

Їх кинули саме на Курщину.

Ти маєш на увазі Робікон, так?

Саме так, Робікон, так.

Тобто в мене таке враження склалося, що ми наче такого не очікували від них.

Тому так і складно було виходити з Курщини.

Ми не очікували від них такої роботи БПЛА.

От в чому історія.

Ми не очікували, коли ти їдеш за 20 кілометрів від фронту, що це небезпека.

Раніше, коли була, ну, скажімо так, класична фаза війни, особливо там, наприклад, 22-й рік, 20 кілометрів від фронту це був глибокий тил.

Ти міг фактично дозволити собі робити, ну, фактично будь-що.

Звичайно, туди дострілювали гради, якась дальнобойна артилерія, але вона була дуже коса і, ну, коротше кажучи, ти міг собі дозволити дуже багато.

А якщо ти рухома ціль в тебе, це нереально.

Нереально було потрапити.

Нереально.

А зараз це дуже-дуже, скажімо так, небезпечна історія.

Коли ти, наприклад, на якійсь вантажівці їдеш за 25 кілометрів, ти вже під прицілом.

І є висока виробність.

що тебе вразить бойовий дрон.

І, звичайно, для нас на Курщині це стало неприємною несподіванкою.

Коли умовний водій або хлопець, боєць, який їде за 20 кілометрів, він вперше на собі відчув дію ворожого дрону.

А наскільки масштабована ця історія?

Тому що, знаєш, я чому запитую, тому що я навіть заявив на одній з наших планірок, заявив тему, типу, давайте я спробую розібратися, що в них з БПЛА.

Ну, тобто, в нас є лінія дронів, в нас є купа підрозділів, ми їх всіх знаємо.

Я там чув тільки Рубікон, ну, там, щось судноплатовце, щось таке.

Кажу, а як же це в них влаштовано?

Тобто, наскільки це масова історія вже в них?

Ну, тобто, вони все ще такі автономні одиниці, яких просто кидають по фронту з одного боку на інший?

Наскільки це масова історія?

Це дуже масова історія.

Ми ж також відслідковуємо.

Їхніх тільки FPV-розрахунків, якщо ми говоримо про Рубікон, це десятки FPV-розрахунків.

Я думаю, що вони розмазані не те, що на всій лінії фронту, певне, стратегічні їхні напрямки, але це десятки.

Масштаб в них дуже великий.

Тобто вони мають...

Звичайно, в них також дуже багато проблем, але, тим не менш, масовість в них є. І якщо ти питаєш, чи всі працюють так, як Рубікон, відповідь, звичайно, ні.

Тому що от якраз чому?

Тому що на всіх інших є певна ця історія піхоти, піхотних військ, і вони до кінця, на щастя для нас, не можуть розкритись.

Так само все працює дуже зеркально.

Так само і в нас історія.

Тобто ти не можеш бути одночасно піхотинцем, служити в піхоті, комунікувати з камбригом, який також в піхоті, і бути суперкрутим БПЛАшником.

і розвиватись там, де в тебе і знання, і все решта підв'язано саме під твій функціонал.

Якраз ти згадав піхоту.

Раніше наші безпілотні підрозділи допомагали нашій піхоті відбивати умовноїсні штурми.

Під'їжджали на якісь певні свої позиції і з вітом працювали.

Я останнім часом все частіше чую, що просто фізично не можна добиратись до тих позицій, з яких можна працювати.

тобі там працювати з семи кеме до їхнього місця, а ти навіть сюди не можеш добратися, тому що вони добираються.

Я розумію, там відповідь очевидна, там оптоволокно потрапило працювати більше, але чи є тут ще щось?

Так, є щось, це якраз щось, це масштабний підрозділ, який зайшов і взяв під чергування і вогневий контроль траси, тобто дистанцію закрив на 10, 15, 20 кілометрів.

І зробив це масштабно.

В нього є сектор, він підіймає дрон і чергує, чергує, чергує, шукає ціль.

В нього закінчилась батарея, він щось вразив або взагалі просто впав і знову летить.

І, звичайно, дуже важко пробиратись через ці всі дрони, там на позиції, наприклад, на виїзд, дуже важко забезпечувати логістику.

В принципі, я кажу, я знав, що так, навіть не я, ми знали в підрозділі, що так буде, тому що так працювали ми.

Але нам ніхто не вірив, і ми були завжди в парадигмі.

Я вимушений це озвучити, хоча це, можливо, неправильно, але якщо воно піде просто на користь справи, це важлива історія.

В чому полягала суть?

Я навіть так на прикладі скажу.

Ми там приходимо чи відправляємо умовно відео нашому командуванню.

Дивіться, ми за 25 кілометрів на Авдіївському коксохімічному заводі вразили град.

Круто, ну це досить круто, кожен боєць, кожен підрозділ мріє про це.

А нам командування може відповідати.

Да нам, якщо чесно кажучи, похер, що ви вразили Град, тому що давайте подивимося, що в нас відбувається під носом.

А в нас штурми, в нас там чотири орка,

штурмують наші позиції тому заряджайте ваш дрон і летіть відбивайте оці оцих там позицій від двох орків і тут військове питання дуже примітивно я зараз скажу тут багато можна говорити питання тобі треба летіти на умовний град тому що град працюєш теж по твоїм позиціям зараз пролетить умовно по твоїм позиціям звичайно він відпрацьовував кудись там в інший бік

Але тим не менш, тобі працювати на логістику, яка перевозить орків, тобі працювати на логістику, яка перевозить БК і так далі,

чи просто превентивно херячити цих орків і займатися війною ще років 70, поки ми там, звичайно, пів Росії, можливо, до цього часу не приб'ємо.

Ось в чому полягає концепція.

І ми дійшли до того, що набагато краще і ефективніше працюється, коли ти контролюєш все, включаючи за 30 кілометрів, коли ти не даєш

Противнику продихнути, коли він постійно в напрузі, коли за 20 кілометрів він не знає, що зараз відбудеться, можливо той в півітрон прилетить, тому що вчора згоріли там два КАМАЗи.

А коли ти працюєш тільки попередній лінії, це також можливо важливо і треба працювати там іншим підрозділом.

Але якщо всі підрозділи працюють тільки по передній лінії, за 10 кілометрів вони собі вільно почувають.

В них там логістика, в них там табора, в них там підвоз і все решта.

Я, звичайно, сказав, це дуже спрощено, без різної, скажімо так, інформації, але от в цьому і полягає…

певні, скажімо так, деякі помилки, яких ми пропускались там рік чи півтора тому.

А чому специфікації оцієї нема?

Тобто можуть бути так само якісь одні підрозділи, які займаються вглиб, інші, які займаються лінією безпосередньо зіткнення.

Тому що була відповідальність.

Я камбрих, я відповідаю за певну лінію фронту, 25 кілометрів.

І мені важливо, на мене шалений тиск, щоб я не втратив там позицію

Лісок, Козак, наприклад, там позиція, там посадочка якась.

Мені важливо зберегти саме цю позицію.

Те, що там відбувається за 35 кілометрів, відповідальності ні в кого не було.

Ну добре, ну вразили, та що завгодно ви вразили, ну я втратив позицію Козак, яка саме на мені, а то, що за 35 кілометрів, то мені пофік, вибачайте.

І в чому зміна концепції пов'язана з корпусною системою?

Тому що корпус стало постійно має нести відповідальність саме цю смугу від точки А до точки Б.

Включаючи глибину 20, 30, 40 км, це також його.

І умовний командир корпусу несе повноцінну відповідальність.

І за будь-які успіхи він також несе, скажімо так, відповідальність.

І йому не байдуже, що вразили там на глибині 30 км.

35 кілометрів тому що він розуміє що якщо вразили 35 кілометрів він там умовно кажучи зруйнував логістику знищив тор там ну і будь-що і оця повнота відповідальності з корпусною системою має трошки навіть не трошки а суттєво змінити філософію бойових дій

Окей, будемо... Я так розумію, просто корпусна система — це ж дуже нешвидка історія.

Напевно, дуже нешвидка історія, але вона вже, скажімо так, запускається.

Вже там передаються, вже вона приходить до...

до певної тями.

Тому що корпус – це сталий організм з певної відповідальності.

Це, вибачайте, не в ремінщики якийсь там прийшов умовний генерал, відсидів півроку, потім його кинули туди-сюди, і це не створює певної глибини.

А виграє завжди, по-перше, задум, а по-друге, глибока компетенція.

Що ти розумієш, от на той позиції казак,

Хто там ротний, хто там взводний, який настрій хлопців, яке забезпечення, які проблеми, чи може туди доїхати НРК, який там реп.

Тобто оці історії, якщо ти глибоко знаєш, в тебе буде все добре.

Якщо ти не знаєш, приїхав і тільки входиш в курс справи, ну, це, звичайно, складно.

Тобто є втрата часу, щоб глибоко зрозуміти ситуацію.

І командувати в такій ситуації, ну,

Просто складно і неефективно, я б сказав так.

Про ефективність, неефективність командування.

Як відбувається комунікація підрозділом безпилотних систем в цілому?

Тобто ви ж розмовляєте одне з одним, ділитесь.

Давай навіть так.

Як вона відбувається, чи як вона має відбуватися?

Давай один і другий варіант.

Я тобі скажу, що зазвичай вона відбувається горизонтально.

Ми всі один одного знаємо.

Це маленьке село.

Хто як літає.

що робить там і так далі і ми як взвод умовно кажучи там FPV спілкуємось з таким же взводом або з ротою там в третій штурмові яка навіть стоїть десь там умовно там на якомусь іншому напрямку або зі взводом таким ось ефективним як якийсь там іншій бригаді горизонтально спілкування відбувається дуже круто дуже динамічно і воно дуже схоже на такий колективник отел

який постійно обдумує, вирішує ці задачі і ділиться з один з одним.

Ага, ви подолали ворожий реп, а як ви це зробили?

А, приймач у вас такий?

Круто, а де ви купували?

Тин-тин-тин-тин-тин, і воно пішло працювати.

Дуже крута історія, тому що вона створює багато острівців творчих, незалежних, які генерують якісь рішення, але є мінус.

що якщо ця горизонтальна історія нічого не буде робити, взагалі не буде ніяких результатів.

Тобто я б сказав так, що 80-90% результату фактично на ній.

А мало бути, щоб задіювання всіх інших систем, в тому числі київських,

під безпосередньо ці підрозділи.

За моєю думкою, офіцери і старше командування, взагалі, навіщо офіцер?

Я, принаймні, таку філософію використовую, і я думаю, що, напевно, це правильно.

Це розв'язання проблем і головного болю нижче

напруги щоб там хтось боявся тебе а ти навпаки так оце я вам полегшив ситуацію оце там умовно там дрони прошив забезпечив і так далі і так далі що вам ще не вистачає для і тобі озвучують А от добре щоб було ще

І ти створив поле для роботи підрозділу.

Умовно кажучи, ротний створив поле для взводів, комбат створив поле для роботи рот, і пішло і так далі.

Коли цей зв'язок розірвується, наприклад, я не знаю, хто мій ротний, вважаю його якимось поганим, він не вирішує моїх проблем, а навпаки, створює, я умовно це кажу, у мене нормальний якраз ротний,

то це, звичайно, створює суттєве викривлення ситуації.

І я відчуваю, що від умовного Києва, різних структур, штабів, фінансування, нам не вистачає певної комунікації.

Ти згадав просто прошивку дронів.

В нас тут прям вставка, якщо хочете.

В нас там є збір, який буде в посиланнях.

Ми збираємо твоїм колегам спецпідрозділу «Тайфун».

І збираємо на що?

Саме головне, це, напевно, дуже цікава буде інтеграція, тому що це і питання, і чому так.

Тобто, коли кажуть на потреби, це збори зразу лягають, тому що це незрозуміло на що.

А от поясни, просто якраз я хочу тобі це запитання, тобто прошивка дронів, додатково безпілотників, які заходять на підрозділ, майже всі підрозділи, кажуть, що ми їх добиваємо, докручуємо.

Чому так відбувається?

Я тобі навіть так тоді поясню.

От зараз зніму з зарядки телефон і покажу так.

Ось позаду мене ти бачиш велику кількість всього різного, так?

От щоб дрон полетів, от потрібно все різне.

Починаючи від того, що потрібен комп'ютер, гарний, до речі, комп'ютер, щоб тобі треба було взяти, погратись на симуляторі, наприклад.

Тобі треба постійно, скажімо так, тримати скілуху.

Техніка польотів завжди змінюється, тому кожен тиждень ти можеш взяти і...

Умовно кажучи, погратися.

Але має бути комп'ютер з хорошою відеокартою, який коштує, скажімо так, плюс 60 тисяч гривень.

От таке просто питання.

Я думаю, геймери це розуміють.

Чи забезпечує там умовно хтось от подібними комп'ютерами.

Далі, щоб дрон прошити, знову потрібен комп'ютер.

Треба дрон це під'єднати, щоб він не зависав і так далі.

І, можливо, скоріш, не один комп'ютер, а багато комп'ютерів.

Потрібен паяльник.

Бажано, щоб паяльник був різний і якісний, щоб цей дрон випаяти один модуль, впаяти інший модуль і так далі.

Далі потрібні інші модулі, які придатні до лінії фронту безпосередньо, тобто які актуальні.

Тобто одне випається, інше впається.

От буквально вчора, я не буду показувати там певні матеріали, але я хочу от дуже багато різного барахла.

Оце не барахло.

Це все, що купили або там десь знайшли ми, і що дуже нам потрібно для роботи.

Тобто без цього, умовно, дрон, який ти просто отримав від держави,

Він банально не полетить.

І от хлопці мені трясли перед обличчям купою того, що ми випаяли з одного дрона від держави, і впаяли своє, і сказали, ось, покажи там, ну не буду казати хто це, що ми робимо, оце типу насмітник, тобто ти...

Перше, ти витрачаєш час.

Друге, ти впаюєш одні деталі, які, скоріш за все, коштують якихось грошей.

Ти впаюєш інші деталі, які також коштують грошей, і які ти десь, скажімо так, нарулив.

Збір відкрив, попросив когось купити і так далі.

І оце питання доефективності.

Як організувати процес так швидко,

щоб ми отримали дрони, вони налаштовані, вони якісні, вони круті, ми там лише декілька маніпуляцій і поїхали одразу працювати.

От так от.

А чують виробники?

Окей, з державою я розумію.

Держава, неповоротки, машина, її треба там міняти, статути, правила, технічні характеристики.

Виробники чують?

А одразу тобі скажу, якщо у виробника є контракт, законтрактували на 100 тисяч,

І ти приходиш і кажеш, друже, а в тебе там, умовно, неякісна камера.

Який сенс йому змінювати цю камеру?

Він, звичайно, якщо він якийсь патріотичний і адекватний, який дбає про свій продукт.

І виробники, до речі, діляться на дві категорії.

Одні, які женуться за якістю продукта, для них це головне.

працювати з такими а інші які Ну є контракт вони як би роблять просто стандартний дрон і їм пофіг що воно як воно потрапляє воно не потрапляє в них гроші в них там контракт на 50 тисяч умовно кажучи на місяць це мільярди ось на хвилиночку і вони особливо не замарачуються над тим

Як там цей дрон виглядає.

На жаль.

І тому, до речі, я завжди кажу про те, що не держава має складати якісь там каркаломні контракти.

А ми, військова частина, безпосередньо маємо замовляти те, що нам потрібно.

Ми краще за всіх знаємо, що в нас на фронті, що літає, що не літає.

Які дрони нам потрібні?

FPV, Mavic, Vampire, Bomber.

днівні, нічні, оптоволоконні, неоптоволоконні, виходячи вже з характеру бойових дій.

І дуже швидко це маємо робити, тому що те, що було актуально позавчора, там навіть два місяці тому, вже не актуально.

Ось станом за три доби вже, тобто це плече навіть...

Це коротше, коротше, коротше, коротше.

За три доби навіть змінилось вже дуже багато.

От я за три доби вже багато чого зрозумів і розумію, що нам одне, друге, третє не підходить.

А можливо десь в Києві якраз це одне, друге, третє і впаюють нам в цей дрон і через три місяці ми отримаємо те, що вже давним-давно застаріле і не працює.

Дивись, про те, що змінило і змінюється швидко.

Оптове вилукно.

Я перші відео і фото з оптовим вилукном, дай Боже, бачив в кінці 2022-го, початку 2023-го року.

Причому бачив від наших, скажімо так, інноваторів, які говорили, що за цим тут є певна штука, яка може працювати.

Зрештою, я бачив впродовж наступних років так трошки цього всього, мене переконало з одного боку, що та ні, це працювати не буде, та ми не будемо масштабувати, і потім ми бачимо, як росіяни осідлали цього коня і полетіли.

Чому так трапилось?

Як ти думаєш, чому не повірили, що оптоволокно може змінювати взагалі, може змінювати війну і наскільки воно змінює війну?

Так, як би так правильно сформулювати, скажу так, я розумію, чому воно не полетіло в 22-му, 23-му і навіть в 24-му році.

Дуже просто.

Якщо в тебе не було проблем, немає проблем з тим, що летить звичайний дрон, навіщо тобі використовувати волокно?

Тобто це дорожче, це складніше, це морочніше і це по фіналу менше ефективніше.

Тому воно було завжди на задворках.

Потім фронт динамічно змінюється і почались проблеми з рейбом противника.

Вони завжди були, звичайно, але вони суттєво, скажімо так, стали з певними аспектами.

І звичайно, і тут ми подумаємо.

як зробити так, якщо діє реп противника, як зробити так, щоб волокно полетіло.

Тому вони зараз стали більш актуальними.

Але нюанс в тому, що ми, коли з'явилась потреба в волокні, все, давайте, де воно, а його не те, що немає, його не так багато, як би хотілося.

От, в принципі, і відповідь.

А от технічні деталі.

Пілот з оптовилокном.

Ну, знаєш, як це, дрон на ниточці, ну, не так просто собі уявити, щоб він там десь не заплутався, коли треба якісь рухи робити.

Наскільки це складно перелаштовувати?

Складно.

Ну, не прям все.

Ну, коротше, навіть я б сказав все.

Тобто це як їзда, умовно кажучи, на тракторі чи на якійсь мопеді, умовно кажучи.

Ну, я так дуже...

може не коректний приклад але приблизно тобто і те і те там їзда і там і там є там свої правила але техніка дуже інша ось починаючи від техніки польоту тобто професійний пілот має перелаштовуватись зі звичайного польоту на оптоволоконний польот закінчуючи взагалі там технологією взльоту і розпакування всього цього тобто це

А інколи, в чому нюанс, інколи треба приучуватись.

Тобі навіть, я не знаю, який в тебе телефон, але якщо тобі дадуть іншу марку телефону, не знаю, весь, Lenovo, ти візьмеш, ти будеш скористуватись, але ти будеш постійно нервувати.

Блін, ну що так, в тому айфоні чи в Самсунгі було так простіше, а тут куча інших нюансів.

Так само і в оптового волокні, тобто коли ти втомлений, дуже важко тобі перевчатись, скажімо так.

про якраз оптоволокно і зміни якраз цього, що в нас називається kill zone.

Тобто, лінію дронів, ми писали текст великий про то, як воно мало бути в теорії, то, що хотіли, і говорили про лінію, ту умовну сіру зону в 10-15 км.

Ну, і судячи з того, як росіяни почали працювати з оптоволокном, і як почали вибивати нашу логістику, про що ти говорив на 20-25 км там,

умовно на дорозі до Бропілля-Краматорська.

Як вони змінили цю сіру зону і що буде далі?

Вони її збільшили, умовну сіру зону, не тільки за рахунок оптоволокна, а просто за рахунок... Треба віддати належне, тобто я буду говорити, як є. За рахунок професійної роботи, де вони глибоко все вивчають,

підходять до польоту розуміючи їхні задачі і цілі що їм треба полетіти 30 40 50 км вивчаючи метеорологічні умови летячі повітру не використовують дрони там в погану погоду умовно кажучи коли є дощ або сильний боковий вітер там і так далі ось і таким чином вони і мають зараз цей результат ця

зона або Київзона на жаль буде збільшуватись і я писав в тексті що на жаль всі міста Донецької області Ізюм Харків Херсон і я навіть думаю що в предмістя Києва вони також будуть робити спробу залітати на

БПЛА там рівня ну FPV умовно кажучи на якомусь там літаковому FPV якимось роєм на жаль я думаю що буде спроба залітати з точки зору банального терору тобто де класичне ПВО не буде бачити взагалі або будь-де бачите але проти якогось там дрону який коштує там вибачайте з гівна і палок

півтори тисячі доларів, але не будуть використовувати ракету ПВО.

А якщо таких дронів летить там 500, і задача влучити в якусь там ТЕЦ, умовно кажучи, або просто влаштовувати терор, щоб банально населення боялось.

Я думаю, що такі цілі у противника будуть, і нам треба також діяти на крок попереду і розуміти, як ми будемо захищатись від таких дронів, як ми будемо їх збивати.

А в тебе є відповідь чи ти просто говориш про те, що треба знайти?

Ні, звичайно, є відповідь.

Я думаю, що переговорюючи з будь-яким командиром певного підрозділу, є відповідь, як протистояти дронам.

Починаючи від того, що... От я б сказав так, історія, якщо ти хочеш почути, треба там якийсь реп включити, такого не буде.

Будь-який захист від умовного навіть і впіві дрону, це комплекс заходів.

Історія перша.

Це банально, чим...

Тонелі, захист сітками.

Тонелі можуть бути не тільки підземні.

Це можуть бути просто тонелі в просіках, в зелених зонах, коли ти їдеш там по садці фактично.

А ось, це історія номер раз.

Друга історія.

Реп.

Але реп, що таке реп?

Для людей здається, що я включив якусь кнопочку і все впало.

Ні.

Це реп, який давить певні частоти.

Ці частоти постійно змінюються, постійно треба доповнювати цей реп.

Має бути стандартизація певна.

таким видам радіоелектронної боротьби.

Третя історія — це спектроаналізатори.

Ми коли їдемо, оця штука, де вона — це дзига.

До речі, в неї нема секрету.

Тобто це, умовно кажучи, сканер каналів, відеоканалів, і ти раптом, якщо на тебе летить FPV-дрон, ти можеш спіймати

частоту відеосигналу ворожого дрону і розуміти, опа, а це моє авто, а він летить на мене.

І вже два рази, наприклад, нашим екіпажам він фактично врятував життя.

Якщо цього спектру аналізатору не було, то ворожий дрон міг би вразити наших хлопців фактично.

А ось, це хлопці приїхали сьогодні, я не зміг поїхати, на тестування цей рушниць, просто банальні рушниці, якими також будуть захищатись, якщо ефівідрон

будуть атакувати тобто це певний комплекс заходів тобі просто треба професійно до нього підходити тобто не купувати аби який реп а саме той реп який потрібно не купувати будь-який спектр аналізатор і ти не розумієш як він працює а купувати той який потрібен не купувати будь-яку рушницю і палити без підготовки там по цим дроном це самогубство а вже їздити на полігонах

кидати собі торілки там, якісь шарики прив'язувати і вчитись збивати дрон.

Ти ніколи не знаєш, де і яке знання тобі саме знадобиться.

Але вже справа в тім, що в тилу за 20, 30, 40, 50 кілометрів військові адміністрації мають вже до цього готуватись.

Де мають бути сітки, комунікація, компетенція, реби, спектроналізатори і цей ось...

в алгоритм дій.

Про фортифікації, просто ти згадав дві теми, я хочу з якої почати.

От фортифікація, ми побачили просто, що фортифікації теж дуже швидко змінюються, ну, які потрібні.

Те, що треба було, умовно, коли ми подивилися і побачили, як там, хвалену-не хвалену лінію Суровікіна у 2023 році, вона б зараз точно вже не працювала саме таким чином, як в нинішніх умовах.

І дуже багато по цьому алгоритму в нас почали будувати.

І це прямо нещодавно декілька deep state робив, декілька досліджень.

Які саме мають бути фортифікації для того, щоб вони враховували умови сучасної безпілотної війни?

Ну, моя думка, я повторюю, моя думка, можливо, я піддамся зараз супер критиці якісь там, але тим не менше.

Історія номер раз.

Фортифікація і інфраструктура для логістики.

Це історія номер один.

Ті ж самі тунелі, і знову ж таки, це не має бути якісь там мітро, яке буде нас довозити там з пункта А до пункта Б. Але тим не менше, це може бути ров,

який або накритий банальною там плівкою якоюсь, хтось може подумати, а якщо туди все одно прилетить і знищить там частину цієї плівки?

Нічого, заклеїмо знову, але противник не буде розуміти, що по рву цьому пересувається.

Несуть поранених, якесь НРК їде доставляти логістику там і так далі.

Це історія №1, принаймні спробувати це зробити.

Друга історія це

фортифікації умовно кажучи от уявимо там ми з тобою знаходимось на якісь позиції які мають бути переваги в цій позиції це не має бути там якась міцність чи масштабність найперше критерій це маскування

краще нас не знайдуть, чим по нас будуть хірячить, пулять і випробовувати нас на міцність.

Тобто це якась лисяча нора за якимось там каменюкою якоюсь там, отак, отак, і там хтось буде сидіти, але противник ніколи не дізнається, що ми знаходимось саме там.

Тому фортифікації критерії їх це маскування, а ось, а не якесь масштабування.

Тобто такі, скажімо так,

Терміни як ротні опорні пункти, взводні опорні пункти, які були колись, а чому колись, які зараз написані, прописані в наших статутах, вони фактично зникли.

Тобто, якщо помітять, що є ротний опорний пункт, який знаходиться в 12 кілометрів від лінії бойового зіткнення, який міцний, там 4 перекриття над тобою, в якому сидить там 20 особового складу,

Його просто знищать дуже-дуже швидко.

І тому з урахуванням всіх цих аспектів має бути технічне завдання на будівництво цих інженерних споруд.

Друге питання, яке я хотів навздогін тому, що ти говорив раніше, це такий аспект, як гуманність.

Це дивно буде зараз залунати.

І чому я буду запитувати саме в тебе?

Тому що ми дуже часто бачимо, і мені багато хто говорив, що FPV, який в один кінець, він коштує грошей.

Оце якраз зараз цинічне запитання буде.

І в той момент, коли в нього закінчується заряд,

І не бачить цілі.

Він намагається просто, умовно, ввалити куди завгодно.

І часто це закінчується виконанням росіян цивільними машинами або свідомим просто полюванням, як це відбувається в Херсоні, коли вони нічого не знаходять, вони тупо валять по цивільним.

І це вже перетворилося в сафарі.

Коли цей перемикач, в них воно залиштовано?

Чи це те, що в тебе, в принципі, може спрацьовувати?

Оце, блін, FPV летить, і я нічого не можу з ним зробити, нічого не знайшов.

Не буду ж я його просто так відпускати.

Ну, диви, давай так.

Як би пояснити?

Історія номер раз.

Ми, коли почали літати далеко,

Ми от залітаємо, а там бачимо, а там населений пункт.

Дуже багато автівок.

І ми не літали на автівки.

Навіщо нам витрачати, от просто банально, цинічно, ну не те, що цинічно, а прагматично, навіщо нам витрачати FPV-дрон

незрозуміло на що.

Тобто там сидить якесь цивільне населення, тобто заради чого ти це робиш?

І якщо ми не знали, що це безпосередньо там військовий якийсь об'єкт, ми ніколи не використовували FPV.

Просто банально, я ж кажу прагматично, тому що їх мало, і ти просто не доб'єшся своєї мети, якою ти хочеш.

Але тут інша історія.

Я думаю, що в них філософія, і це не якесь прибільшення, я не говорю це заради якихось красивих слів,

шахети, ракети, банально там по багатоповерхівках.

Це робиться цілеспрямовано за рахунок того, щоб населення, народ був у страху.

Так само, як там, коли 90 років тому був, 90, 80 років тому був Голодомор, от саме, тільки це робили через голод, саме зараз летять ракети.

щоб їх запугати, щоб їх зламати, і щоб вони підкорились тобі.

Це моя думка, я не кажу, що це так, але я бачу, вбачаю цю філософію навіть через фронтові міста.

навіть круто, що ти потрапив будь-куди, тому що там хохли і вони будуть гинуть.

І їм все одно, солдати чи сини-солдати, чи просто місцеве населення.

На відміну від нас.

Тому що для нас, що ти, ну вибачайте, теоретично вб'єш цивільне населення, тобі це не дає ні військових якихось переваг, ні тактичних, ні якогось банального задоволення, нічого собі це не дає.

Ти просто пульнув хер зна куди і вбив, можливо, когось з цивільних.

І от і вся різниця.

Як бачиш, я весь випуск не згадував жодним чином те політичне минуле, тобто твоє депутатство.

Але все ж таки в останньому питанні я все-таки це трошки згадаю.

Не так згадаю прям якесь твоє особисте, а як просто спробую поєднати політичне і військове.

Як ти бачиш потуги, які відбуваються на геополітично-дипломатичному фронті?

По-перше, як вони впливають на військових?

А з другого боку, чи ти сам бачиш в них якийсь сенс?

Чи вони призведуть до чогось?

Ну, давай так, їх потрібно проводити, щоб показувати, що ми готові, ми стараємось.

Тобто, це ж набагато різноманітніше, скажімо так.

Ми маємо давати сигнали не тільки суспільству українському, всьому світу і так далі.

Тому інколи навіть треба брати участь в бутафорії.

Це правда, це вимушена історія.

Але я тобі скажу так, що вже давно...

А на передовій, в передових, скажімо так, кімнатах, штабах та макопах про це не ведуть розмову.

Тобто, якщо раніше були якісь сподівання, а ось раптом буде Трамп, а буде переміра, а що ми будемо робити, а чи віримо ми в це і так далі, про це точились розмови.

то зараз про це ніхто не говорить всі розуміють що ну я не буду прям про всіх-всіх казати але переважна більшість моє оточення розуміють точно що на жаль воювати ще доведеться і в цьому році

І в наступному.

І в цьому є з одного боку певна визначеність у військових, а з іншого боку трошки не вистачає якогось горизонту планувань, якоїсь надії.

Тобто ось була там надія на Трампа.

Не віриш, але ось раптом хоча б щось зміниться.

І тобто ти трошечки чекаєш і живеш цією надією.

А зараз, мені здається, це той час, коли вперше, напевно, за весь час...

військових дій ми зрозуміли що горизонт ще йти йти до якихось умовних там я не знаю там перемовин миру якогось якихось змін і ми фактично воюємо терпимо і в очікуванні якогось чорного лебідя що може якийсь чорний лебідь прилетить там допоможе нам хтось здохне умовно кажучи на тому там за перебліком да ось щось таке тому

Ми про це просто не думаємо, будуємо свої плани, виходячи з того, що доведеться ще багато залишатись, довго залишатись війську, на жаль.

Щось так часом останнім трапляється, що ми не дуже оптимістично завершуємо наші випуски, але реальність вона не дуже оптимістична і не тільки з рожевих поні.

Тому дякую, Єгоре, за хорошу розмову і за те, що все-таки виділив нам трохи часу.

А всім, якщо вам цікаві такі розмови і цікаві інші тематики, прошу не забувати доєднуватись до клубу читачів української правди, підписуватись на цей канал, дзвіночок, колокольчик, що там ще треба, ви це все прекрасно знаєте.

Перш за все, донайте на ЗСУ, якщо там щось ще лишиться, можете трохи і нам допомогти.

Дякую вам дуже, до наступних зустрічей.