ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛАЙКИ - ЯКА НАЙМИЛОЗВУЧНІША?

Принципову різницю між українською та російською культурою можна відслідкувати ще з 11 століття, і літописні джерела засвідчують, що полягала вона, зокрема, у ставленні до лайки.

І справді, лаялися наші народи у всі часи принципово по-різному, і така відмінність засвідчує глибоку ментальну прірву між нами.

В українського народу навіть існує сталий вираз «лаєтеся по-московському» для такого типу лихослів'я, яке разючі відрізняється від нашого.

Проте, у чому ж полягала ця принципова різниця, що означає дуля, такий притаманний для українців жест?

Та чому московська лайка таки завоювала Україну?

Ви дізнаєтеся, переглянувши цей сюжет.

Я Богдан Олег Горобчук і ви дивитеся канал Культуртригер.

Тут ми говоримо про довкола культурні явища, в яких варто розбиратися сучасним українцям.

Закликаю вас підписатися на наш канал, натиснути на дзвіночок, а також дивитися інші наші відео.

Їх тут назбиралося вже чимало.

Неможливо уявити будь-яку мову, аби у ній не було міцного слівця або вислову.

І справді, лайливі слова можна вважати універсальним феноменом, притаманним людській мові буквально з часів її зародження.

Адже лайка звучить будь-де – від президентських палаців до джунглів Амазонії, де неї послуговуються найменш цивілізовані аборигени.

Це і не дивно, адже лайка надзвичайно функціональна.

Психолінгвіст Володимир Жельвіс нараховує аж 27 функцій лихослів'я, серед яких емоційна розрядка, пониження соціального статусу адресата, встановлення контакту між рівними людьми, самопідбадьорювання, самоприниження і навіть магічна функція.

До речі, про цю магічну функцію лайки я зробив ось такий сюжет, пояснюючи,

Чому втонув рускій воєнний корабль?

Докторка філологічних наук Світлана Соколова так коментує поширеність лайки в українській традиційній культурі.

Власна лайка в українців, звичайно, є. І вона досить виразна, нерідко образлива, а часом і пов'язана з непристойними реаліями, як і мат.

Така лексика є в будь-якій повнофункціональній мові.

Вона є ознакою того, що мова жива і справді обслуговує всі потреби суспільства.

Зокрема й потребу виражати сильні емоції, висловлювати своє ставлення до неприємних фактів і осіб.

У різних мовах лайлива лексика пов'язана з різними реаліями, зокрема й з різними органами і функцією організму людини, які не прийнято демонструвати публічно.

Якщо ви помітили, Світлана Соколова тут фактично розмежовує українську лайку та російський мат.

Секрет у тому, що і українці, і руски з метою образити або жартома відсилають адресата у тілесний низ, однак у принципово різні його елементи.

Думаю, ви здогадуєтеся, куди я хилю.

Коментуючи цю різницю...

Професорка і упорядниця словника нецензурної лексики Леся Ставицька пише, «Неприйняття українським духом і ментальністю сексуальної лайки позначилося на осмисленні її у виразному етичному, емоційно-експресивному ракурсі як лиха, зла чи сорому».

І задля ілюстрації цієї тези слід процитувати одну з приказок, яку записав Іван Франко.

«Яйця й пуцька, біда людська».

Саме тому на означення обсценної лексики у нас часто використовуються такі слова, як лихослів'я або сороміцькі слова.

Та ж Леся Ставицька наголошує на тому, що українські лайці, відтак, притаманна не сексуальна, а скатологічно домінанта.

Ну, тобто, пов'язана не з яйцями та путьською, а зі сраками та сранням.

Вона наголошує, що в традиційній українській спільноті, на відміну від російського мату, тобто виразу «йо**ю мать», вживається питому «український» на сиру твоєї матері.

Замість «ви**бати» казали «відфайдолити», а замість «за**бись»

Обісрись.

Українці надзвичайно винахідливі у скатологічній фразеології.

Про дуже близьких людей ми кажемо «один без другого і срати не піде», а про посварених друзів «срали-срали в один глечик та й розбили».

А які ще подібні фразеологізми ви знаєте?

Пишіть у коментарі, порівняємо.

А поки ви пишете, я хочу подякувати нашим чудовим патронам.

Імена тих, хто підтримує нас найбільше, ви зараз бачите тут.

Але ми вдячні і усім іншим благодійникам.

Посилання на патреон Культур Тригера, а також на картки для разової подяки в описі під відео.

Українці, сотні років тому обравши інвективну стратегію, яку науковці умовно визначають як «щіт культура», долучилися таким чином до табору інших європейських народів, які зробили такий же несвідомий вибір.

До «щіт культурних народів», які також лаються про сраку, належать німці, англійці та французи.

А от до секс-культурних, які лаються про генітальні елементи тілесного низу, науковці відносять росіян, сербів, хорватів та болгар.

Цікаво, що домінування сексуальної лайки у росіян аж ніяк не означає гіперсексуальності носіїв російського лайливого коду.

Позбавлена первісного збісту і семантично спустошена за своєю природою, сексуальна лайка, як свого часу помітив відомий русський писатель Фьодор Достоєвський,

насправді свідчить про цнотливість народу, оскільки мовці насправді не мають на увазі нічого непристойного.

Русские не ругают сама там, а не на нём разговаривают.

На думку Достоєвського, цнотливість та затяте лихослів'я уживаються в російському характері.

Проектуючи цей феномен на притаманну українцям щит культуру,

Можна припустити, що вживання лексики, пов'язаної з видільними функціями, вочевидь, свідчить про виняткову охайність носіїв відповідного коду, тобто в цьому випадку – українців.

Чи не єдиний випадок, який існує в нашій культурі щодо публічного вияву натіків на геніталії – це дуля?

На думку Лесі Ставицької, цей жест є спільним для усіх славянських культур.

За її словами, дуля – жест, що символізує коїтус і має обсценну семантику.

Згідно з магічною практикою, дуля порід з іншими жестами, які означають коїтус і геніталії, є універсальним оберегом, який здатен відганяти небезпеку, особливо зурочення та нечисту силу.

А зараз нашим національним оберегом –

Є українське військо, що воює з окупантами, і тому ми мусимо підтримувати його, як тільки можемо.

Зокрема, ми з друзями заснували неофіційний фонд «Кому що треба», і в нас триває черговий збір, посилання на який залишаю в описі.

Уже не раз згадувано мною професорка Леся Ставицька стверджує, що матизми як лайка в історичній ретроспективі не були притаманні українській лінгвокультурі.

Вираз «лаяти по-московському», тобто сексуально-генітальною лексикою, був зафіксований іще у збірці українського етнографа Матвія Номеса всередині XIX століття.

А сучасний фольклорист Михайло Красиков пише –

Старі люди неодноразово казали мені, що навіть 50 років тому в українському селі матірні слова сприймалися як чужі і ніколи не були побутовою говіркою, навіть серед чоловіків.

У хаті взагалі не можна було лаятися.

Але заборона лаятися в хатах була не єдиним табу для українців.

Російський філолог Борис Успєнський у своїй праці «Міфологічний аспект російської експресивної фразеології» пише, «Матірщина сприймається переважно як риса чоловічої поведінки».

Причому іноді, але не скрізь, вона вважається можливою тільки у чоловічому товаристві.

Українці, як правило, не лаються при жінках.

Росіяни навпаки, на півночі Росії, уживають лайку на площі, не соромлячись з жінок і дітей.

І схоже, що ця принципова різниця між вживанням лайки притаманна нашим нібито братнім народам споконвіку.

У київському літописі, який ще має назву «Повість минулих літ», зафіксовано такі слова –

І родимичі, і в'ятичі, і сіверяни один обичай мали.

Жили вони у лісі, як ото всякий звір, їли все нечисте, і срамослів'я було в них перед батьками і перед невістками.

Тобто київський літописець констатує, що предки сучасних росіян вживали брутальну лайку при жінках і старших родичах.

як одну з незвичайних характеристик, явно не притаманних слов'янським племенам біля Дніпра.

Разом із тим, не слід думати, що ці самі обсценні слова на кшталт «єб***ся» або «х***» не існували в українській мові.

Це загальнослов'янська лексика,

Її корені простежуються аж до праіндоєвропейських часів, але про це давно і вичерпно розповів Остап Українець.

Обов'язково подивіться, якщо ще не бачили.

Проте слід розуміти, що подібні слова український народ уживав значно рідше і не так для лайки, як у сороміцькому фольклорі, тобто в прямому значенні і з повним усвідомленням

не нормативності такої лексики.

Однак з тих часів змінилося таки чимало.

Радянський Союз, як плавильний котел, значно вплинув на традиції вживання лайки в Україні.

Те, що українські чоловіки потрапили до радянської армії, де дуже широко послуговувалися матом, як і те, що чимало начальників та чиновників на українських землях у цей час були русскими людьми, сильно вплинуло на українську лайливу традицію.

Тому тепер сексуалізована лайка проникла і в українське суспільство, чого одні гидяться, а інші миряться, як із природним станом речей в глобалізованому світі.

А як до лайки ставитеся особисто ви?

І що вам при цьому притаманно більше?

Українська лайка про сраки чи росіянська про пісюни і піхви?

Пишіть у коментарях, цікаво буде порівняти.