В'ячеслав Чорновіл – найсвітліша ідейна душа України /Читання/

Всім привіт!

З вами мистецьке об'єднання Проникнення.

Сьогодні ми разом з вами відзначаємо День Української Державності, говорячи про неугомонного Чорного Вола Черкащини В'ячеслава Чорновола.

Хто він?

Звідки походить?

Походження.

Чорновіл В'ячеслав Максимович народився 24 грудня 1937 року в селі Ярки Катеринопільського району Київської області.

Нині СМТ Ярки Катеринопільський район Черкаська область.

Сім'ї вчителів.

В'ячеслав Максимович вважав, що його предки могли бути гайдамаками, а в попередні часи ходили під штандартами Богдана Хмельницького.

Прадід Стратін Чорновіл, який жив у першій половині ХІХ століття, не стерпів запровадження кріпатства і втік з рідного села Вільхівець на південь у Бессарабії, влаштувавши перед цим пожежу в поміщенському макетку.

Дії справжнього мотивного українця.

Коли про втечу забули, Стратін населився за 20 км від Вільхівця у рідному від кріпатства козацькому селі Юрківка, де й продовжив рід чорноволів.

Нині у Вільхівці з роду чорноволі не залишилося нікого.

Нагадують про давніше покоління тільки

Деякі топоніви, поток Чорноголи і Чорноголівський ліс.

Його особисте для нас поболічення.

Через репресивну машину батьки намагалися відгородити увагу В'ячеслава від жорсткої реальності і болячої історії.

Звертали його увагу на навчальні та самовдосконалені тіло і духа.

В'ячеслав Максимович пережив голод 1946-1947 років.

Він згадує, що це були важкі роки.

Весною того року, писав він, коли голод став особливо дошкільним, у черзі біля школи відранку терплячі чекали миски, затирушки з громадської кухні, свого єдиного денного раціону.

Мої опухлі від голоду ровесники з неприродно роздутими животами над архієтичними ніжками, прокопнувши кілька ложок розтертого на воді липкого борошна, колися додому або відразу лягали спочити під розлоги березня, щоб іноді й не встати.

Ми, малеча, були тоді дуже близькими до природи.

Залюбки дерли гнізда й випивали горобині яйця, смажили над вогнем голопуцьків, яким удавалося тих яєць вилупитись, знали, які калечики чи голопуцьки можна їсти, смакували млинцями з липового листя, а дорослі чимчакували з торбами в западну, де ще не було колгоспів і де можна було чогось істівного виміняти чи випросити в жалісних пантерівців.

Якою була сім'я Валів?

В сім'ї Чорноволів постійно течилася розмова про книги та події.

Попри невелику вчительську зарплату, родина постійно передплачувала різноманітні газети та журнали.

В'ячеслав, так само, як і інші українські діти в той час, під впливом комуністичних міфів та ідеогем, наполегливо вчився, приймав активну громадську роботу в школі, кожного року отримував похвальні грамоти за відмінне навчання.

У восьмому класі почав скудати вірші, декламував їх на шкільних та сільських заходах, друкував у республіканській дитячій та комсомольській пресі, подав заяву на вступ до Комсомолу.

Чорновіл мав великий авторитет серед школярів.

У вересні 1952 року його обрали секретарем

Комсомольської організації.

В характеристиці, виданій для вступу до вищого навчального закладу, секретар райкому Комсомолу Сленько зазначив, що завдяки його організаторським здібностям Комсомольська організація Вільхівецької середньої школи була однією з кращих у районі.

Школу Чорновіл закінчив золотою моделью.

Значно пізніше Вячеслав Чорновіл у листі до свого сина Тараса напише, що нехай ця його комсомольська діяльність, складання і виголошення системи дуже патріотичних грішів чи інша праця була на 99% пустою, але я ніколи не скажу, продовжував він, що то було непотрібним.

Без того вже тоді вироблюваного стилю і ритму життя, навіть без тих дитячих амбітій, що допомагали рухатись вперед, був би сьогодні перекоти полем, таким собі дряхлим членом КВД.

На першому курсі у В'ячеслава почалась переосінка власних поглядів на суспільно-політичну дійсність.

Багато хто з його покоління відчував тривогу за себе, своїх близьких та рідну Україну.

Колосально вплинула у трансформацію не лише Чорновола, а й усього суспільства доповідь Хрущова про засудження культу особи Сталіна.

Це був останній удар, після чого Чорновіл почав радикально переглядати свої погляди, все, чого його навчили.

«Ось тоді, мабуть, почався я як дисидент», – згадував Чорновіл.

В'ячеслав Максимович дуже любив збирати греби, ловити рибу та збирати квіти.

Його сестра Олентина Чорновіл згадує.

Я з ним у Карпатисі школяркою ходила, і він завжди, поки ми ще спали у наметі, приносив гриби.

А як учень був у школі, у нас копанку дід викопав.

Він там рибу любив ловити.

Зараз мені навіть уявити важко, як би він сільні за останні роки був політиком, рибку половити, чи пішов би по гриби.

Квіти любив збирати, ромашки, весельки.

Завжди приносив букети цих квітів.

Чорновіл мав трьох дружин.

З першою Іриною Брунець.

Він одружився у 1960 році.

У них народився син Андрій.

Цей час родина Чорноволі мешкала у Львові.

В'ячеслав Максимович працював на різкій телевізійній студії спочатку редактором, а потім старшим редактором випусків для молоді.

Чорновіл багато працював, пізно приходив додому.

Ірина тримувала на собі дім та маленького сина Андрія.

Дружина нервувала, ревнувала, а потім пішла, забравши сина.

У 1963 році однолітки Олена Антонів та В'ячеслав одружилися, переїхали до Вишгорода, де Чорновіл працював на обдівництві Київської ГЕС.

Олена Антонів разом з В'ячеславом їздили до Києва, були членами клубу творчої молоді,

А 1 липня 1964 року народився син Тарас Чорновій.

Сімейне життя не склалося, тому Олена з сину повернулася до Львова.

Їй хотілося все встигнути, бути всюди.

У неї вдомі збиралися 60-ники, колишні повстанці, політв'язні.

У серпні 1965 року стався перший пакет диссидентів.

В'ячеслав Чорновіл відмовився брати участь в гритому суді.

Наступного року в Парижі була витана його книга «Лиго з розуму», за що він отримав гонорар від влади перший термін.

Олена Антонівна пішла від В'ячеслава Чорновола, Петружжі розлучилась.

Розділити долю Чорновола в'язня наважилася молода поетеса Атена Пашко.

Коли В'ячеслава Максимовича арештували або згодом відправити в табори Якутії, закоханим заборонялося побачення, бо не розписані.

Долаючи шість тисяч кілометрів до Якутії, Атена мала право лише кілька хвилин побачення з Чорноволом під ворітьми табору.

Коли В'ячеславу нарешті дозволили одружитися, то зате неї вони пішли пішки та йогою до місця розпису.

Замість весільного обрання обоє були у вишиванках.

А коли урочисто промовили «так»,

то на палець нареченій В'ячеслав Максимович надягнув старовинний гуцульський перстень.

У 1985 році В'ячеслав отримав свободу.

Тепер уже подружжя могло разом долати ризики і випробовування.

Після заяв про наймір стати президентом України і опитування показали невеликий шанс перемоги, Чорновола вбили.

Після звістки про смерті чоловіка в Атини Пашко стався інфаркт.

Жінка майже втратила зір, а також віру в об'єктивне розслідування аварій та покарання всіх тих, хто був причетний до загибелі В'ячеслава Чорнового.

У Черкаському обласному краєзнавчому музеї представлений загальновідомий фактор про його походження, навчання та заслання.

висвітлені його доброві будні.

А також є інформація про Сен-Бетаф, тобто засіб поширення позацензурної літератури.

Він розглядався інтелігенцією як інтелектуальне опір комуністичному режиму.

В історії українського самовитаву вирізняються три етапи.

Перший – це література, яка з різних причин не могла бути опублікована в Україні початок 60-х.

Серед матеріалів – позацензорна поезія Симоненка, Костенко, Вінгриновського, Стуса.

Другий – поява політичних статей, розповсюдження анонімної викривальної публіцистики 63-68-ті.

Третій – документи програмного політичного характеру .

Серед центральних документів політичного самовидаву «Праця дзуби», «Інтернаціоналізм» чи «Росифікація» завдяки самовидаву в 60-70-ті роки в Україні циркулювали праці Чорновола,

лихозрозуму, правосуддя чи рецидиву терору.

Від 70-х почав виходити позацензурний літературно-публістичний і правозахисний журнал «Український вісник».

Редактором був «Черновіл», на сторінках якого порушувалися суспільно-політичні проблеми українського суспільства,

наводилися конкретні приклади переслідувань інокотунців з боку влади.

На кінець 76-го в Україні було видано понад три тисячі документів самовитерної літератури як українських, так і російських дисидентів.

Однією з філій Черкаського обласного краєзнавчого музею є музей-садиби герою країни Чорновола.

Це будинок, у якому він проживав разом з батьками.

Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки.

Експозиція відкрилася до 70-річчя з дня народження Чорноволи.

Автори музейної концепції музею садиби намагалися максимально зберегти і відтворити інтер'єр та предмети, що оточували В'ячеслава Максимовича у рідній домівці.

Поряд з будинком знаходиться погруддя Героя України В'ячеслав Чорновіл, автор черкаський митець Демйон.

В ніч на 23 травня 2018 року було зруйновано пам'ятник та викрадено бронзове погруддя.

Автор нового погруддя – черкаський сучасний скульптор Іван Фізер.

Відкрили відновлену скульптуру 2018 року.

67-го року В'ячеслав Максимович вклав документальну збірку «Лихозрозуму» або «Портрет двадцяти злочинців», де він написав історії репресованих українських інтелігенцій, подав біографічні дані, списки публікацій, окремі праці та умови перебування в таборах жертв першого покосу.

Видання стало надзвичайно популярним за картоном, а для автора коштувало свободи

тоді він вперше був наслужений до позбавлення волі.

Осип Зінкевич писав, що жодна українська публікація і жодна українська справа не здобула у Західному світі, в Америці і Канаді такого колосального розголосу, як лихозрозум англійською мовою.

Чого лихозрозум?

Ідея такого заголовку виникла у зв'язку з допитом мене особисто та інших обвинувачених і свідків під час попереднього слідства у 65-66 роках.

Мені особисто капітан Андрійського КДБ Клименко заявив, що я дуже розумний і що мені треба цей розум трохи збавляти.

Від цитличного Івана я чув, що йому відразу після арешту заявили, що в нього засмічений мозок і йому його прочистять.

У книзі «Правосуддя чи рецидиви терору» було по суті відображено результати паралельного слідства справ засуджених дівчин української інтелігенції, здійснено аналіз невідповідністю юридичних норм радянського законодавства Конституції та правомірності винесених вироків засудженням шістьдесятника.

Ці праці встановлять колосальний фактичний матеріал.

немовби зібрані адвокатом для захисту підсудних, що розкриває беззаконні дії радянської влади щодо людей, які прагнули відстоювати право свого народу на вільний національно-культурний розвиток.

Збільники були направлені у формі листів до офіційних радянських установ, а також поширювалися у самовитаві і вийшли друком за кордон.

Чорновіл спеціально підготував екземпляри книги Лихозрозуму для близьких родичів засуджених, а також для передачі за кордон.

Збірники Чорновола разом з працею Цзюву «Інтернаціоналізм чи русифікація» стали найпопулярнішими в українському самвидаві.

Метою Чорновола було донести інформацію про репресії до численної громадськості, показати об'єктивні причини і перебіг репресій та змалювати реальний образ засуджених людей, які насправді були не абстрактними буржуазними націоналістами,

а переважно талановитими і обдарованими представниками української інтелігенції.

А ще він прагнув зупинити масове залякування української інтелігенції владою, заявивши їй представникам, що в Україні є протест проти політики репресій.

Тому в цей історичний період радянська влада матиме справу не лише з мовчазними свідками свого волі, а й з тими, кому істина дорожча за власну голову.

Черновілл стверджував, що незважаючи на закритість слідства і судових процесів, було виявлено значну кількість фактів, що свідчили про грубе порушення букви і духу ранецьких законів.

Тож своїми книгами він прагнув звернути увагу громадськості та влади на небезпеку повторення терору.

Поряд із вимогами дотримуватися законності, справедливості, звільнити безпідставно засуджених, у праців Чорновола досить чітко поставлена проблема порушення прав українського народу на вільний національно-культурний розвиток.

У них простежується думка, що об'єктом репресії радянської влади вже вкотре за роки існування цього режиму стала національна світовоукраїнська інтелігенція, яка щиро турбувалася за долю свого народу і його культуру.

За найелементарнішу діяльність, що не виходила поза межі дозволеного Конституціями СРСР і УРСР, права боротьби з націй на самовизначення, представники української інтелігенції притворювалися для радянського режиму на особливо небезпечних злочинців, що й втривало покарати, для прикладу, інші.

В'ячеслав Чорновіл на судді за написання книги «Лихо з розуму» заявив, що побачивши проблеми в діях радянської влади, намагався сам діяти за ленінськими нестановами, тобто брати активну участь у нормалізації внутрішньодержавного життя.

Але це, як виявилося, було злочином.

Він став одним із перших, хто ретельно проаналізував норми радянського кримінального процесуального законодавства і порівняв їх із практикою застосування під час слідчо-судового провадження справ української інтелігенції 1965-1966 років.

Книга «Правосуддя чи рецидив терору», у якій особливо чітко висвітлено судово-правові колізії, стала для багатьох навчальним посібником щодо поводження з працівниками радянської правоохоронної системи.

У ній Чорновір проводить опис процесу покарання негудомців із моменту збирання правильних компрометужих матеріалів до особливості проведення судових розправ.

Супереч таємниці листування, рендеркальності житла,

тощо органи КДБ нехтурвали чинними радянськими законами і здійснювали стеження, розраховування, ілюстрації, кореспонденції і т.д.

Типова біографія засуджених у 1966 році за антирадянську націоналістичну пропаганду виглядає таким чином.

Засуджений Енн на день арешту мав 28-30 років.

Він виходить із селянської або робітничої родини, відмінно закінчив середню школу, вступив у вуз, дехто після армії.

де був активним учасником наукових гуртків, як кращий студент, одержав добре призначення, писав диссертацію або захистив її, публікувався в путіводиці або ж видавав книгу.

Якщо навіть мав технічний фах, цікавився літературою і мистецтвом, вболівав за стан рідної мови літератури.

Чи не одружений або ж одружився незадовго до решти, має молоду дитину.

Наприклад, четверо були науковими працівниками,

четверо – дочами вузів, троє – вчителями шкіл, двоє – художниками, двоє – інженерами, двоє – студентами, решта – працівниками обл.

архіву, музею, будинком моделей, а також літераторами, лаборантка, бухгалтер і пенсіонер.

Зважаючи на персональний склад засуджених, Чорновід порушив питання.

Чому загалом позитивні люди на 50-й рік існування радянської влади стають злочинцями?

Чому молодих, які виростали за радянської влади, яких виховала радянська школа, радянські вузи, комсомол,

судять як буржуазних націоналістів, хоча вони не пам'ятають буржуазного ладу?

Чому дискредитують творчу молодь, яка прагне справедливого рішення наборілих питань?

Відповідь на його думку полягала б в тому, що оголошений в теорії комунізм як найвищий розпід духовного світу кожного індивіда на практиці є фікцією.

Так само, як і проголошені владою злочини української інтелігенції.

Вони не є наслідками впливу іноземної буржуазії, пропаганди, буржуазних розвідок, а витвором національних і соціальних умов, які піштовхують людину до цього злочину.

Ниги Чорновола справили колосальний вплив на розвиток українського руху, як на Батнівщині, так і за її межами.

Стали цінними інформаційними джерелами та своєрідними навчальними посівниками.

Вони разом із працею Івана Дзюби інтернаціоналізм чи русифікація об'ємно висвітлювали різні грані становища українського народу під владою радянсько-помуністичного режиму.

Треба відкинути московський централізм.

Політичний шлях Бачив складів Української Народної Республіки такі землі.

В'ячеслав Чорновіл уперше висловив пропозицію федеративної України у 1989 році, балотуючись у народні депутати.

Утім, син політика Тарас Чорновіл стверджує, що його батько почав симпатизувати федеративному устрійу

Цю ідею він озвучив на засіданні Львівського дискусійного клубу і тоді його розкритикували всіх, хто тільки міг.

Пригадує Тарас.

Наша конституція сталінська.

Це конституція централістської унітарної держави, казав Чорновіл в інтерв'ю газеті «Правда України» у січні 1989 року.

Наша ж держава задумувалася як союз, як справжня федерація соціалістичних самостійних республік із широким найширшим самоврядуванням.

У нас є глибоко унітарна, до кінця централізована держава, в якій республіка має менше прав, ніж кантону Швейцарії.

Кінцевим пунктом такої децентралізації Чорновіл убачав повну незалежність республік.

Невдовзі Чорновіл виклав своє бачення внутрішній української федералізації.

Він акцентував на тому, що Україна мусить відкинути московський централізм, але так само має відмовитися від київського диктату.

Гадаю, що натерпівшись від тоталітаризму і імперського централізму, вільна Україна здобуде стійкий імунітет проти всяких диктатур, однопартійних режимів, неповіршимих вождів, партій і вчень, і незахочений народ міняти на кинок.

зовній московський централізм, нарідний київський, а піде шляхом традиційного ще з князівських і козацьких часів демократичного самоврядування, зазначено в черниці виборчої програми.

Чорновіл виступав за глибоку федералізацію зі створенням земельних урядів та загальнодержавного двопалатного парламенту.

Я уявляю

майбутню Україну федеративною державою, союзом земель, які склалися історично і несуть на собі природні, кліматичні, культурно-етнографічні, мовно-діалектні, побутово-господарчі та

Неповторне різнолике обличчя єдиного народу.

Бачу в складі Української Народної Республіки такі землі, як Київщина, Поділля, Волинь, Галичина, Буковина, Закарпаття, Гетьманщина, Слобожанщина, Запоріжжя, Донеччина, Таврія, Чорноморія, а Крим як незалежного сусідства.

в союзі з Україною», – писав Чорновіл.

Далі Чорновіл виклав бачення інституційного оформлення федерації.

Кожна із земель матиме свій парламент – Донецьку раду, Галицьку раду і так далі, і свій земельний уряд.

А двопалатна Центральна рада України –

віддатиме і берегтиме гарантії демократичних прав, пропонував Чорновіл.

Політик вважав, що єдиною державною мовою у федерації має бути українська, однак у низці земель місцева влада могла б запровадити двомовність.

Федеральний устрій України дасть можливість урядам таких найбільш

неоднорідних земель як Донбас чи Крим при обов'язковому визначенні української мови єдиною державною в республіканському масштабі вводити на тривалий період двочі й тримовність у своїх федеральних землях.

Шлося у проєкті програми.

Утім, в остаточному варіанті чорноволової виборчої програми ці тези були великою мірою пом'якшені.

Акції духу незламного та репресії.

Почалося ще в роки навчання.

На третьому курсі за свої політичні погляди мусив поїхати в місто Жданів на будівництво домни.

В серпні 1965 року у карпатському селі Шишорах відбувся перший мітинг В'ячеслава Чорновола.

Справа в тім, що мешканці села замовили пам'ятник Шевченку

у самого Івана Гончара.

Майстер погодився на замовлення, але грошей за роботу не взяв.

Коли ж постала висока могила, скликали людей на мітинг.

Академік Білої Дід сигналізував, що гуцулами готується Крамола.

От тоді всі підходи до села перекрили.

Через блокаду В'ячеслав Максимович потрапив у машину першого секретаря Коломийського району партії.

Виступ Чорновола буквально заворожив усіх присутніх і паралізував стражів порядку.

Коли охорона оголталася, гуцули не розбіглися,

Вони утворили живу стіну і не пропустили карателів.

Живий коридор провів запального промокця у безпечне місце.

21-22 серпня 1965 року стався перший покос інтелігенції.

Шквал арештів опашився на Івана Світличного, Михайла Останчого, Анаса Заливаху.

4 вересня 1965 року у Київському кінотеатрі «Україна» відбулася прем'єра кінофільму Паражанова «Тіні забутих предків».

До аудиторії звернувся Іван Дзюба з повідомленням про таємні арешти молодої інтелігенції.

Оголосив прізвище закратованих.

Присутні офіційні особи розгубилися, але виступ підтримав Чорновіл.

Кинувши до залу, хто проти тиранії, встаньте.

Частина присутніх піднялася з місць.

Після демонстрації фільму заклад до протесту підтримав Василь Штуц.

Реакція влади була миттєвою.

Івана Дзюбу звільнили з роботи у видавництві «Молодь».

В'ячеславу Чорноволу за політичне хуліганство оголосили сувору комсомольську догану і запропонували подати заяву про звільнення з роботи в газеті «Молода гвардія».

Тоді ж він вилетів з аспірантури педагогічного інституту.

Василя Стуса відрахували з аспірантури Академії наук.

В'ячеслав Максимович влаштувався в газету «Друг читача».

літературним працівником, він говорив, це був той самий приступ принциповості.

Якщо не я, то хто ж?

Так, мене дуже давно штовхнули у політику.

У лютому 1966 року Чорновіл був викликаний свідком на суд проти братів Горенів,

В'ячеслав заявив, що закон УРСР не передбачає закритих судів, тому участі у протизаконній справі брати не буде.

Після цього вручив квіти підсудним.

Суд прийняв рішення випровадити Чорновола із зали засідань.

і виніс окрему ухвалу про притягнення його до відповідальності як хулігана.

Та в Чорновіло держав свої перші три місяці ув'язнення.

Тоді він позбувся роботи журналіста, влаштувався у Львівському відділі охорони природи.

1967 року в Парижі вийшла друком книга «Лихозрозуму» або «Портрети 20 злочинців».

Це була біла книга з торостерзаної України.

«Вільний світ» був вражений долями молодих українських інтелігентів, які відстоюють свою національну гідність.

Книга отримала премію Міжнародного пен-клубу «Голландська секція».

У листопаді 1967 року Львівський суд розцінив роботу автора інакше за статтею 87.1.

Гонорар –

три роки концтабору.

На початку 1968 року у лікарні Львівської тюрми Чорновіл був оперований і переведений до Вінницької області.

В лютому 1969 року звільнений за амністією перебувався випадковими

Працював спостерігачем на метеорологічній станції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції на розкопках античної тіри.

В Одеській області вантажником на залізничній товарній станції у Львові.

1970 року Чорновіл видавав підпільний часопис «Український візник».

У 1970-1972 роках вийшло 6 випусків журналу, де була інформація про порушення свободи слова, прав свободи і нації, про судові репресії в Україні, справжнє становище політичних в'язніх.

у таборах.

І на сьогодні п'ятий випуск вісника зберігається десь в КДБ, бо він за кордон не попав, а у нас десь пропав.

У ніч з 12 на 13 січня 1972 року арешт, але Чорновір не бажав ні каятися, ні перевиховуватися.

Його засудили вдруге за статтею 62.1 на 6 років ув'язнення в колонії суворого режиму і 3 роки заслення.

Покарання відбував у Мордовії на Якутії.

Але й у мордовських таборах Зеківський генерал не складав зброї.

Вів боротьбу за статус політичного в'язня.

Його підтримав один Василь Романюк, митрополит Володимир.

Це означало відкритий конфлікт з таборовим начальством, і шквал покарань впав на бунтівника.

На основі документів спогадів В'ячеслав Максимович написав у таборі книгу «Тільки один рік».

Зумів пронести цей твір на волю, передати за кордон, але подальша доля книги…

хорошої, на думку автора, невідома.

1980-го була дана вказівка нейтралізувати найбільш небезпечних для влади націоналістів заганемними статтями.

Була проведена диверсія проти дітей політв'язнів.

Чорновіл у цей час знаходився в Якутії.

Оскільки освічених людей краю бракувало, то пан В'ячеслав виконував обов'язки економіста при райкомі.

Вони приїхали до маленького дерев'яного готелю у Мирному.

У ресторані до них

Підійшла жінка, назвалася Тетяною, сказала, що скучила за Україною і рада бачити земляка.

Увечері вона зайшла до номера Чорновола із пляшкою вина.

Поки В'ячеслав Максимович ходив за сплянками, жінка розірвала на собі одяг і почала гвалт.

На її зойки миттєво унадилося двоє міліціонерів.

З'ясувалося, що Тетяна – дочка військового атташе однієї з африканських країн, полковника Вадима Бердянського.

Вона прибула із Ашхабада до Мирного начебто в пошуках праці, а нехороший Чорновіл хотів її зґвалтувати.

Так, 26 травня 1980 року Чорновіл одержав ще 5 років таборів.

Сьогий номер свого українського вісника Чорновіл почав відкритим листом до Михайла Горбачова.

Незабаром навколо часопису згуртувалися люди, які утворили українську гельсінську спілку.

В'ячеслав Максимович мріяв про таку передпартію,

був ініціатором утворення УГС.

Щоб збудити громадську думку, почали випуск газет «Чорновіл».

Щоб збудити громадську думку, почали випуск газет.

«Чорновіл» їздив до Вільню, Сариги, додрукували часописи і переправляли через Білорусь.

29 листопада 1989 року з берегів розстріляних світів у долині рідної землі поверталися побратими В'ячеслава Максимовича, Василь Стус, Юрій Литвин, Олексе Тихий.

Перепохованням займався Чорновіл і малилися українці.

22 січня наступного року В'ячеславу Максимовичу удалося зібрати більше 2 мільйонів українців у живий ланцюг.

Зі свічками і забороненими тоді прапорами стояли ми від Ніжина до Крут, Києва, Львова, Івано-Франківська.

Того ж року було 500-річчя козацтва.

Пам'ятаю, як українці планети босоні штупали на землі Хортиці, як лунали над Дніпром пристресні слова Чорновола.

якими лелітками грали його сіро-блакитні очі.

1990 року кочегар Чорновіл став першим головою Львівської обласної ради і увійшов до історії як перший антикомуніст, який очолив радянську владу в цій області за часів комуністичного правління СРСР.

Ще існували органи обкому партії «Вільна Україна», «Львівська правда», а Чорновіл придумав назву нової газети «За вільну Україну».

Його газета пішла по всій Україні, бо мала наклад у півмільйони примірників.

Уся Україна знала худовлявого непосиду, його м'які лагідні вуса, очі, його нетріснутий голос ловили з радіо в усіх куточках України.

Українці стежили за дискусіями між Чорноволом і Кравчиком про тризуб, прапор, майбутнє устрій України.

Потім у Запоріжжі була Червона Рута, виступ В'ячеслава Чорновола на стадіоні, а далі президентський марафон.

Скільки разів ми мали змогу зустрічатися і просто спілкуватися з унікальним українцем?

Чи була сила в української опозиції?

1970 року Чорнобіл у Львові починає випуск підпільного журнала «Український вісник», в якому друкує матеріали самовидаву, хроніку українського національного спротиву, він його організатор, редактор і видавець.

Журнал стає справжнім рупором демократії та національної свідомості у підрадянській Україні.

У видавництві Чорнобила відпомагає у найближчі у Львові оточення

Ігор та Ірина Калинці, Ярослав Дашкевич з дружиною Людмилою Шереметєвою, Ярослав Кендзір.

У часописі друкуються статті та твори також Василя Симоненка, Василя Стуса, Івана Свізличного, Івана Дзюби, Євгена Смирстюка та інших.

Як нести демократію?

7 липня 1978 року на 50 тисячному міжному у Львові Чорновіл офіційно оприлюднив декларації принципів Української герцінської спілки, співголовою якої став.

ОГС стала першою в Україні відкритою опозиційною КПРС-організацією партійного типу.

Захвалом короткий період існування ОГС був для Чорновола насичений подіями і політичною діяльністю.

90-ті роки.

Триумфальними стали для В'ячеслава Максимовича 1990-91 роки.

Він був серед ініціаторів проголошення декларації про державний суверенітет України і акта проголошення незалежності України.

сприяв ухваленню указу Президії Верховної Ради про заборону діяльності Компартії України.

Відомо, що ввечері 24 серпня 1991 року саме Чорновіл запропонував внести до парламентської зали синьо-жовтий прапор, за яким українці стояли на барикадах біля російського Білого дому, а також підняти націоналі прапор над куполом парламенту.

1 грудня 1991 року В'ячеслав Максимович балотувався у президенти України.

Перемогти не зміг.

За нього віддали свої голоси майже 7,5 мільйонів українців, за Леоніда Кравчука понад 19,6 мільйонів.

Але безперечним триумфом було те, що того ж дня понад 90% учасників всеукраїнського референдуму підтримали акт проголошення незалежності України.

В'ячеслав Чорновій залишався одним із чільних політиків національно-демократичного спромовання, аж до своєї трагічної загибелі 25 березня 1999 року.

Ще ба не міг померти?

В, Б, І, В, С, Т, В

О, 1999 рік.

Знову рік президентських виборів.

Діючий гарант Леонід Кучма мав дуже низьку підтримку і майже не мав шансів переобратися.

Та раптом його конкуренти один за одним почали вибувати з Ленитви.

Початку в Америці арештували Лазаренка, а потім загинув Чорновіл.

Вночі 25 березня 1999-го поверталися з Кропивницького В'ячеслав Чорновін і його водій Євген Павлов на автомобілі Тойота і зіткнулися з автомобілем КамАЗ на 5-му кілометрі глухої дороги Бориспіль-Золотоноша.

За кілька хвилин після аварії там з'явилися працівники СБУ, потім ДАІ Бориспільського району.

Вранці, не чекаючи висновків експертів, керівник МВС Юрій Кравченко заявив, що це нещасний випадок, тому іншої версії слідство не розглядатиме.

Такою надмірною упевненістю міністр наштовхнув усіх мислячих людей на підозри, що, можливо, аварія не була випадком.

МВС одразу почало розвивати справу так, щоб звинуватити у ДТП водія Чорновола, який також загинув, але до слідства було дуже багато запитань.

Дивувало те, що у автомобілі Чорновола не спрацювали подушки безпеки, чому не співпадають свідчення у пасажирів і водія Камазу, чому водій Камазу і його керівник були нагачкувани.

Чому люди з навколишніх сіл повідомляють про інші підозрілі КАМАЗи?

Чому врешті цих всіх чому не помічає слідство?

Перший свідок трагедії, один з лідерів руху, майбутній кандидату президенти Геннадій Удовенко, чомусь не зміг надати чіткої картини побаченого ним.

Лише наголошував на нещасному випадку.

Пізніше, внаслідок серцевого нападу, також за дивними обставинами помер один з трьох пасажирів КАМАЗу.

Дуже дивно склалася доля у Володимира Куделі, водія КАМАЗу, який нібито був за Кримом.

час аварії.

Слідством було нібито доведено, що він скоїв злочин, тобто ДТП, із тяжкими наслідками, однак несподівано він, не відбуваючи покарання, був амністований.

Більш того, МВС розповсюдило серед медіа чутки, що він нібито помер від серцевого нападу.

Насправді ж це виявилося стандартною спецоперацією прикриття, бо Куделя живий і здоровий, щоправда,

Змінив місце проживання.

Згодом з'ясується ще один прихований момент.

Лютневе зізнання громадянина Росії, колишнього працівника ФСБ В'ячеслава Бабенка.

У лютому 99-го, за півтора місяці до смерті Чорновола, у Центральний офіс безпеки України зайшов чоловік.

Бабенко заявив, що певні російські кола замовили йому вбивство імовірних конкурентів Леоніда Кучма на президентських виборах в Україні.

Зокрема, Павла Лазаренка та В'ячеслава Чорновола, особливо лідера Народного руху.

СБУ ніяк не відреагували на зізнання Бабенка, а протокол допиту зник.

Одразу після загибелі В'ячеслава Чорновола була створена парламентська слідча комісія, яку очолив Віктор Медведчук.

Справа загибелі Чорновола багато разів закривалася і поновлювалася.

Колишній заступник генпрокурора Микола Голомша

підтвердив, що В'ячеслава Чорновола добили, ймовірно, кількома ударами кастетів.

Немає кому вірити, немає на кого дивитися захопленими очима, немає за ким іти.

А посилала ж доля в Україні лідера, який не міг брехати.

Зупинити його могли лише в смерть.

«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні, маючи, щоб не довелося потім гірко любити втративши», – казав В'ячеслав Черновіл.

Євген Пронюк, голова Всеукраїнського товариства політв'язніх і репресованих бригади.

Місяці перед його загибеллю були напружені.

і в Народному Русі, і в цілому державі.

От у 98-му Славко говорив, що настає час, коли будуть відстрілювати наших діячів, як уводив летів те, що сталося

У нас є висновок експерта, що водій КАМАЗу міг тричі розвернутися і звільнити дорогу.

Але не зробив цього.

25 березня 1999 року В'ячеслав Чорновіл загинув в автокатастрофію.

Похорон Чорноволи став однією з наймасовіших акцій часів Незалежності.

За різними оцінками у процесі взяли участь 150-250 тисяч людей.

Це також наймасовіший похорон в Україні.

Тільки мізерна частина з них

За спеціальними переписками могла попрощатися з В'ячеславом Максимовичем, тронув стілом якого було виставлене в київському будинку вчителя колишня резиденція Центральної Ради.

Чергу охочих тягнулося артик Хрещатика.

Не обійшлося й без висловлення обурення, коли церемонії прощання порушили перші особи держави – президент, прем'єр-міністр, спікери Верховної Ради.

котрі могли б висловити свою шану потнійному заздалегідь.

Терену з тілом від будинку вчителя до Володимирського Сибору несли на руках.

Панахидовець служив патріархом всієї України Руси Філарета.

Після цього сумна протестія рушила до пам'ятника Тарасові Шевченкові,

і вже звідти на Байкове кладовище.

За троною рухалася жалобна процесія протягом 1,5 км.

Сотні тисяч людей стояли щільними шпилерами вдовж цього шляху.

На території кладовища була допущена лише обмежена кола осіб, де відбулося останнє прищання.

Серед промовців були політичні і громадські діячі України та представники рівнобіжних делегацій.

Поховали В'ячеславича в Новому на центральній алеї.

На могилі спочатку було встановлено справжній козацький хрест, а пізніше встановлено нинішній пам'ятник.

Змінилося шість президентів, відбулися дві революції, нині триває війна з Росією, а замовники вбивства досі не покарані.