Як Найєм привчає суспільство до поваги до ветеранів війни #масінайєм #зсу #ветерани #демобілізація

Суспільство не етичне відносно іншості.

Ми не звикли до того, що хтось вирізняється.

Не знаємо, як давати собі раду в складних соціальних ситуаціях.

Для мене дуже показовий насправді досвід Масінаєма.

І ми спілкуємося і дружимо організаціями з принципами.

У них чудова організація «Принцип з любов'ю», які роблять величезну експертизу для цієї країни в цілому про дуже складні теми, які стосуються далеко не тільки ветеранів і військовослужбовців насправді.

Але коли Масій зазнав поранення щодо того, як він заснував принцип з любов'ю, він не носив пов'язку на око.

І він просто ходив так, як він продовжує ходити зараз.

І його травма ока загоювалася видимо для інших людей.

Його обличчя зазнавало змін, він пройшов декілька ітерацій.

І на самому-самому початку ми з ним мали розмову в нашому хабі в Вінниці з іншими ветеранами.

Ця розмова будувалась довкола поранення.

І я сиділа так, як ми з вами зараз сидимо, він сидить поруч зі мною.

І я розумію, що кожен раз, коли я піднімаю на нього очі, мій мозок уявляє собі його з двома очима, бо ми були знайомі до того.

Це автоматично, я не встигаю цього зрозуміти.

Але я піднімаю очі і кожен раз відчуваю здивування.

О, немає ока, немає ока.

І це минуло.

З часом.

З тим, як я надивилася і просто звикла до того, що тепер у нього одне око.

Мій мозок тепер його так уявляє.

Я думаю, що він робить також величезну послугу суспільству, тому що він призвичає своєю сміливістю зіткнутися з дуже різними реакціями до того, як це виглядає.

Ми маємо навчитися для себе стикатися з дуже різною зовнішністю, з дуже різними пораненнями, з дуже різною мовою, з дуже різним слухом.