Як сумчани збивають "Шахеди" | УП. Репортаж

Tavsif:

У прифронтових містах про настання ночі свідчить не лише темрява, яка влітку проявляється після вимкнення ліхтарів та світлофорів, а ще й звуки. Перший – це гучне, нудотливе, всепроникне дзижчання російських дронів. Другий – різке «тра-та-та-та-та» з кулеметів і зенітних установок, яке виривається слідом. Мало хто знає, але насправді між двома звуками ночі прифронтових міст є ще один, третій. І звучить він приблизно так: “Указку хтось візьміть, посвітіть, бл*ть, ну не бачу я, бл*ть!”. Ця репліка належить командиру взводу мобільно-вогневої групи (МВГ) 8-го сумського «Лісовик» на імʼя Володимир. Після того, як він своїм вухом почув наближення дрона, заскочив на кузов білого пікапа Mitsubishi L-200, на якому стоїть турецький кулемет Canik M-2, прицілився і спробував відкрити вогонь по цілі, яка пролітала в нього над головою. Але не зміг – кулемет не вивернувся на девʼяносто градусів. За кілька секунд Володимир таки відкрив вогонь, але дотягнутися до пролітаючого дрона не вдалося – він йшов надто високо. – Вони знають, що ми тут стоїмо, тому набирають висоту. Якщо нас забрати, вони летітимуть зовсім над землею, – пояснює роль МВГ командир Володимир Сайко. За понад два роки роботи по повітряних цілях його хлопці збили близько 60 російських дронів. Скільки годин треба провести за кулеметом-імітатором, щоб вийти на бойове чергування і збивати дрони, від чого залежить імовірність влучання та як у реальному житті виглядають “Шахеди”, “Герані”, “Гербери” – дивіться у новому репортажі “Української правди” з Сумщини. 00:00 початок 00:52 колекція збитих дронів РФ 03:43 хто і як воює у ППО 07:20 заняття по збиттю повітряних цілей 13:50 сітки від атаки дронів 14:43 умови роботи військових ППО 17:49 музей Forpost 23:04 новий наступ РФ на Сумщину 24:03 Сайко про службу військових ППО 26:47 спроби збити шахед 28:47 мрії військових