Яким вийшов другий сезон «Останніх з нас»?

«Every path has a price». Це фраза, яку ви могли читати на постерах до другого сезону «Останніх з нас» і яка є ключовою для гри та серіалу. Її варто доповнити цитатою від героїні Кетрін О'Хари: «If she's on a path, it's not one that Joel put her on. No, no. I think they were walking side by side from the very start». Я занадто люблю цей проєкт, аби його хейтити, тому мій випуск не негативний. І відеогра, і серіал є дітищем Ніла Дракманна, через це дивно хотіти сліпої екранізації. Коли виходив перший сезон, можна було зрозуміти, що не буде так, як хочуть всі, і головна проблема у тому, що споживання одного й того ж сюжету неможливе з тією ж залученістю у двох різних форматах. Якщо у грі ми шукаємо пляшки, цеглини і вбиваємо клікерів, то у серіалі розглядаємо сетинг і дивимося на героїв. Таким чином, екшн і трилер з драматичною основою мінімалізується, інакше ми загубимося у хаосі виживальницького хорору. Я пропоную дивитися на «Останні з нас» як на окремий твір автора, який хоче нам розповіти трішки більше, відійти від копіювання та акцентувати увагу на чомусь новому. Просто відпустіть очікування. У новому випуску зосереджусь на тому, як Крейг Мезін і Ніл Дракманн зв'язують сюжети епізодів, наскільки важлива тема батьківства і чому філер про Юджина дуже доречний.