Мартін Скорсезе: від короткого метру до «Вбивць квіткової повні»

Це міг бути великий гнівний відгук щодо переоціненої фільмографії Мартіна Скорсезе, адже я щиро так вважаю. Його кіно, яке встигло майже одразу стати культовим, програє суміжним стрічкам – складно назвати «Таксиста» кращим за «Хрещеного батька», чи «Останню спокусу Христа», ніж «Страсті Христові». Скорсезе – людина, яка вже зі своїм першим повним метром втратила своєрідний візуальний стиль і сюжетну структуру. Його фільми здебільшого складні не через наповнення, а прописання історії. Якісну працю операторів легко псує монтаж, а чудові композиції від, наприклад, Говарда Шора легко нівелюються поганою роботою зі звуком. Тематичні відгалуження у його фільмографії виглядають дуже дивними, адже Скорсезе і сам дуже давно зрозумів, які сюжети є йому більш близькими, а забивати простір між купівлею прав на екранізацію та знаходженням фінансування не обов'язково. Проте кіно Мартіна Скорсезе змінилось з приходом у його життя Леонардо Ді Капріо. Сценарії почали нагадувати хвилі, а не стагнуючі прямі лінії. Переглянувши все художнє скорсезівське кіно, я залишила не одну стрічку у своєму серці, яке фанати режисера заслужено назвуть черствим. З поваги до митця, випуск міститиме не критику, а розповідь про те, яких героїв Мартін Скорсезе прописував у кожному своєму фільмі (не без суб'єктивного сприйняття). Тут не буде розлогих розповідей про відомі стрічки. 00:00 - вступ 00:58 - початок кар’єри, «Берта на прізвисько «Товарний вагон», «Злі вулиці» 10:29 - ліричний та філософський Скорсезе 20:37 - кримінальний Скорсезе 27:50 - віруючий Скорсезе 35:14 - чи переоцінене кіно Мартіна Скорсезе?