Покровськ падає. «Роснефть» і «Лукойл» руйнуються.

У деяких районах російські війська переважають українські у співвідношенні вісім до одного. Домінування Москви на фронті триває, а мета Владіміра Путіна залишається незмінною: розгромити Україну, використовуючи найстарішу стратегію Росії — кидати на ворога нескінченні хвилі новобранців, незважаючи на ціну. Перефразовуючи відомий вислів: це та жертва, на яку готовий піти Путін. Але ця боротьба вже не є односторонньою. Україна теж намагається зламати свого супротивника — не маршируючи на Москву, як колись Наполеон, а завдаючи точних ударів по найвразливіших точках російської держави. Кампанія Києва з атак дронами та ракетами на нафтопереробні заводи не показує жодних ознак уповільнення і тепер поширюється на паливні склади та електропідстанції. Російська економіка намагається не показувати болю, але це стає все складніше. Країна котиться до стагфляції. Давайте розберемося в цьому.